У Римі помер сьогодні, 29 серпня 2019 р., кардинал Акілле Сільвестріні — багаторічний ватиканський дипломат, колишній префект Найвищого трибуналу Апостольської сигнатури, а потім — Конгрегації для Східних Церков. Йому було 95 років.
Кардинал Сільвестріні народився 25 жовтня 1923 року в Бізіґеллі, в центральній Італії. 13-го липня 1946 року прийняв священницькі свячення, після чого продовжив навчання у Болоньї та Римі. 1-го грудня 1053 року розпочав дипломатичну службу в Апостольській Столиці, завчаючись у Державному секретаріаті спершу справами Китаю, В’єтнаму, Індонезії та Південно-Східної Азії. Пізніше перейшов у сектор міжнародних організацій, де займався питаннями миру, роззброєння і прав людини. Був членом делегації Апостольського Престолу на розмові-консультації у Гельсінках та Женеві, які завершилися підписанням у 1975 році Гельсінських угод.
У 1960-1970-х роках був співпрацівником архієпископа, а потім кардинала Аґостіно Казаролі у здійсненні ватиканської політики стосовно комуністичного блоку. На його переконання, покращенню у відносинах з СРСР посприяли ІІ Ватиканський Собор та енцикліка Йоана ХХІІІ «Pacem in terris». Але суттєве значення також мала харизматична постать і «велика інтелектуальна витонченість» самого Казаролі — одного з архітекторів ватиканської «східної політики», провадженої методом малих кроків і з надією осягнути те, що в тих умовах було можливе.
4 травня 1979 року Йоан Павло ІІ призначив його секретарем Ради з публічних справ Церкви (нині — секція з міждержавних відносин) у Держсекретаріаті й титулярним архієпископом. Архієпископ Сільвестріні став на чолі ватиканських делегацій у багатьох важливих питаннях. Зокрема, провадив перемовини з італійським урядом у справі нового конкордату, який був зрештою підписаний 18 лютого 1984 року, очолював делегації на контрольних зустрічах ОБСЄ в Мадриді й на Мальті, у Буенос-Айресі на перемовинах стосовно аргентинсько-британського спору за Фолкленди/Мальдіви, їздив із важливими місіями до Лівану, Швеції та багатьох інших країн. 28-го червня 1988 року Йоан Павло ІІ підніс його до кардинальської гідності.
У 1988-1991 роках кардинал Сільвестріні був префектом Верховного трибуналу Апостольської сигнатури, а з 1991 року до 2000-го керував Конгрегацією для Східних Церков. Багато разів представляв почергових пап: Йоана Павла ІІ, Бенедикта XVI і потім Франциска, на різних важливих церковних подіях.
Окрім служіння на високих церковних посадах, багато уваги завжди присвячував душпастирським справам, зокрема, праці з молоддю. Очолював дві фундації, що об’єднують колишніх учнів та друзів молодіжних діл: «Вілла Назарет» і «Спільнота Доменіко Тардіні».
З його смертю Колегія кардиналів налічує 215 членів, серед них 118 — молодших 80-го року життя і 97 тих, хто вже перевищив цей вік і більше не може брати участі в конклавах.
Фото: Il giornale
фінансово.
Щиро дякуємо!
