Роздуми

Розарій: двовимірна молитва

01 Жовтня 2019, 19:11 7057 Мартін Лісак ОР, КАІ

Жовтень у Церкві називають «місяцем Розарію». Священники особливо радять у ці дні просту і водночас глибоку розарієву молитву.

«Вервиця» — це назва, що походить від зовнішнього виду розарія як предмета: шнурочок з вузликами чи намистинами. Однак суть Розарію — в даруванні «духовних роз» (троянд) Богородиці Діві, до якої ми звертаємося в цій молитві словами Ангельського привітання.

 

З історії Розарію

Традиція монастичної молитви звертає увагу на постійну потребу перебувати в Божій присутності. Почергово анахорети, бенедиктинці, цистерціанці, картузіанці, чуючи слова «невпинно моліться» (1Сол 5,17), на взірець Христа присвячували окремі пори дня і ночі, біля Євхаристії, роздумам «Отче наш» і 150 псалмами.

Східні християни, зростаючи в традиції медитацій, запровадили повторювання вибраних слів Писання: «Боже, прийди мені на допомогу» або «Господи Ісусе Христе, помилуй мене». Це робилося у ритмі дихання, часто для цього послуговувалися камінчиками, щоб полічити кількість повторів і допомогти у зосередженні.

У пізніші століття розарій поєднав різноманітні традиції, зокрема й молитву ісихазму. На Заході при монастирях у VIII i IX століттях мирян та різних illiterati (неосвічених) учили молитов, базованих на Святому Письмі, побожних гімнах, а насамперед на Господній Молитві. Такий псалтир-замінник служив і монахам, які навіть під час фізичної праці могли змовити 150 молитов — за числом псалмів у Псалтирі.

Поступово формувалися різні течії медитативної молитви, пов’язаної з культом Богородиці. Знана нам сьогодні у формі «Ave Maria» молитва сформувалася допіру у XIII-XIV століттях, коли спершу було поєднано євангельські слова Ангельського привітання зі словами св.Єлизавети. Епідемії «чорної смерті», що спустошували Європу, привели віруючих до долучення прохання про молитву «за нас, грішних, нині і в годину смерті нашої». Бувало, її змовляли по 150 разів. Але зрештою практика 150 звертань до Марії занепала.

У XV столітті остаточно поєдналися два виміри: повторювання молитовних формул і роздумування над таємницями з життя Ісуса і Марії. До слова, крім Марійного Розарію є й інші його форми. Прикладом може бути Розарій до Пресвятого Імені Ісуса, яким молиться подібним чином, але згадують у ньому інші таємниці з життя Господа.

Важливу роль у поширенні Розарію відіграли домініканці, пов’язуючи цю молитву з біблійними роздумами. Бретонський домініканець Ален де ла Рош упорядкував різні традиції та поширив Розарій, ділений на три частини (він його називає «Псалтирем Ісуса і Марії») по 15 десятків — одне «Отче наш», десять «Аве».

Починаючи з XV століття розквітають розарієві братства, перший статут для яких опрацював 1476 року пріор домініканського храму св.Андрія з Кельна. Знаний нам також один із перших розарієвих образів (бл.1500), що представляє Марію з Дитятком, яке тримає в руці розарій, а обік них стоять навколішках св.Домінік і мученик св.Петро з Верони; під плащем Богородиці зібралися численні духовні та миряни.

Стараннями картузіанця Домініка Пруського, який жив у XVI столітті, стала ширитися легенда про св.Домініка, який отримав від Марії шнурок розарієвих перлин як зброю в духовній боротьбі з альбігойською єрессю. Тривалий час виникнення Розарію пов’язували з самим св.Домініком, який його «отримав» від Божої Матері під час об’явлення.

Видно, однак, що Розарій поставав протягом століть і неможливо його появу приписати одному об’явленню чи одній людині. Безсумнівно ж те, що орден св.Домініка, мандрівні проповідники, які долали дороги Європи, дуже сильно посприяли поширенню цієї молитви.

Офіційно усталений Розарій Пресвятої Діви Марії затвердив 1569 року Папа Римський (теж домініканець), св. Пій V, а пізніше, на пам’ятку про перемогу християн над мусульманами-турками під Лепанто, встановив день 7 жовтня святом Божої Матері Розарієвої.

Молитися Розарій радили вірним багато пап, серед них — Лев ХІІІ, св.Йоан ХХІІІ, Павло VI. Святий Йоан Павло ІІ вписався у тяглість науки про значення розарієвої молитви, а в листі «Rosarium Virginis Mariae» (2002) він доповнив її частиною Світлих таємниць.

 

 

Дещо про теологію Розарію

Розарій — це молитва щонайменше дворівнева. Перший рівень здійснюється через застосування спеціальної молитовної техніки: ритмічним повторюванням формули. Завдяки мелодиці й ритмові слів серце і розум можуть очиститися від гармидеру почуттів і думок, зосередившись на справах Божих. Повторення слів Господньої молитви чи Ангельського привітання дозволяє нам пізнавати в серці опіку святих. Повторення — один із методів, що допомагає через споглядання спогадувати і уприсутнювати Божі Особи, а разом із ними також і Діву Марію. Прикликання імені коханої людини дозволяє побачити, що, подібно у центрі молитви «Радуйся, Маріє», перебуває слово «Ісус», так ім’я спасителя може проникати в наше серце.

Наша пам’ять прикликає кохану Особу, ми розмовляємо з Другом, немовби «дихаємо почуттями Христа» (RVM 15), а це допомагає зміцнювати близькість. Щоби ця дружба зростала, треба «проговорити» чимало годин! Повернення до коханої людини не набридає, а зміцнює, подібно як трикратне визнання любові до Воскреслого з боку Петра (RVM 26). Рівень ритмічного повторювання тісно поєднаний із використанням вервиці, яка допомагає відміряти ритм молитви і дає шанс не відволікатися.

Метод розарієвої молитви знаходить численні інтерпретації та пояснення, в яких на особливу увагу заслуговує «Лист про Розарій» св.Йоана Павла ІІ. Це правда, як навчає св.Августин, що коли завдяки якомусь методу ми контактуємо з Богом, то спинитися на цьому не можемо. Якби ми зупинилися на певному виді контакту, то обмежились би одним методом — але не Живим Богом, якого жодний шлях, метод чи форма охопити й вичерпати не може. Бог є завжди далі, завжди більше, завжди інакше, ніж дозволяють сягнути можливості Його створінь. Однак у вченні численних учителів духовності ми чуємо, що методи, якщо їх не «обожнювати» самих по собі, служать допомогою в тому, що назвати чи визначити неможливо, тобто в особовій зустрічі з Живим Богом. Зв’язок із Христом, який становить мету, може бути осягнутий зі допомогою різних методів, серед яких особливу цінність має Розарій.

Він поєднує простоту і глибину. «Розвинений на Заході, він є молитвою типово медитативною і відповідає де в чому молитві серця чи Ісусовій молитві, що зросла на ґрунті християнського Сходу» (RVM 5). Рівень медитативного повторювання, почерпнутий зі східної традиції, поєднується з роздумами і спогляданням таємниць життя Ісуса й цілої Пресвятої Трійці, а також Марії та інших святих, які так чи інакше згадуються в чотирьох частинах Розарію.

Таємниці Розарію названі «Біблією в мініатюрі». Складно переоцінити їхню роль у формуванні біблійної свідомості католиків. Найбільше вони стосуються науки про Ісуса Христа. Доповнення, яке зробив св.Йоан ПавлоІІ, заповнює певну христологічну «недостачу». Радісні таємниці описують Втілення й дитинство Ісуса. Скорботні відсилають нас до Його Страстей і Смерті. Славна частина нагадує про те, шо наш Пастир повернувся до життя. Додавання таємниць Світла розвиває христологічний вимір Розарію, вникаючи в таємниці прилюдного служіння Христа.

Євангелія так чи інакше ми не вичерпаємо. Вказання на Хрещення у Йордані, початок знаків у Кані та інші події аж до встановлення Євхаристії допомагає нам побачити, що багатство таємниць Христових стоїть відкрите перед нами.

Отож ми не обмежені ні 15-ма, ні навіть 20-ма таємницями Розарію. Ми залишаємось відкриті на досконале пізнання Божої тайни (Кол 2, 2-3), таємниці, яка перевищує усіляке знання (ЕФ 3,19). Коли ми, разом із Марією, спогадуємо життя Христа, — світло благодаті дозволяє нам побачити в Ньому не тільки Бога, але й містерію Людини, гідність її зачаття, народження, навчання, весілля, праці чи смерті (RVM 25).

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

Йоан Павло ІІ

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: