Єпископ, який ховався в загоні для гусей. 5 фактів про св. Мартина Турського

Сьогодні Церква вшановує святого Мартина Турського, єпископа. Він — покровитель воїнів, подорожніх, дітей і жебраків. Його називають захисником від пияцтва.

Мартин — апостол гальских язичницьких племен, що мешкали на території сучасної Франції; його вважають засновником монашого життя на цих теренах.

Від 6 ст. саме 11 листопада у Церкві розпочинався різдвяний піст, який тривав 56 днів. Згодом його дещо скоротили; тепер ми називаємо його Адвентом. У багатьох країнах 11 листопада, 11-го місяця, об 11 год. 11 хв. служили Святу Месу на честь св. Мартина.

1. Щедрий та вірний воїн

Уже в 15 років Мартин як син трибуна розпочав військову службу в армії Константина ІІ, співправителя Великої Римської імперії. Усім відома легенда про жебрака, якому святий віддав половину свого плаща. Таким чином він віддав тому чоловікові усе, що мав, адже (за давніми законами) лише половина плаща належала воїну, інша — легіонові, в якому той служив.

Історики висловлюють різні точки зору стосовно того, скільки років святий провів у війську. Однак вони сходяться на думці, що він напевно відслужив стільки, скільки вимагало тодішнє право. Свій катехуменат, підготовку до Хрещення, Мартин відбув також в армії після отримання цього таїнства він служив ще два роки.

2. Друга половина плаща й капеланство

Що ж сталося з нею? Легенда розповідає, що уві сні святий побачив Христа, який подякував за отриману шату. Для іншої частини плаща, «капи», зробили спеціальний намет, який згодом назвали «капелою». Намет супроводжував військо у походах, а священника, який про нього піклувався, стали називати «капеланом».

3. Монах і єпископ

Після звільнення з військової служби Мартин розпочав монаше життя. Він відзначався праведним життям та мудрістю. 371 року його обрали на єпископа. Інша легенда розповідає, що Мартин зовсім не хотів бути єпископом. Так не хотів, що якийсь час навіть переховувася у загоні для гусей.

Пастир намагався якось організувати релігійне життя вірних; за де-якими гіпотезами, саме йому завдячуємо появу парафій, територіальної і структурної одиниці устрою Церкви.

4. Замість Санти

У багатьох європейських країнах день св. Мартіна — велике свято. У Бельгії, приміром, діти отримують подарунки сьогодні, а не на святого Миколая. Також там відбувається хода з ліхтарями, вирізьбленими із буряка.

У польському Познані центральна вулиця названа на честь святого. Там також сьогодні частують традиційною випічкою — рогаликами св. Мартина. Форма смаколику нагадує підкову, яку — знову ж таки за легендою — загубив кінь святого.

5. «Літо св. Мартина»

Тут знову слід згадати легенду про плащ, що має кілька версій закінчення. За однією із них, Мартин не втримався і віддав іншу половину плаща другому жебраку. Діло було в  листопаді, тому Господь зробив чудо: хмари розступилися й вийшло сонце. Саме тому в іспаномовних країнах дні з сонячною погодою, що незвичною для початку листопада, називають «літом св. Мартина». Та все залежить від клімату, у Чехії, приміром кажуть, що «Мартин їздить на білому коні», адже на початку листопада може випасти сніг.