Роздуми над Першим читанням на вівторок ХХХІV Звичайного тижня, рік І
Тими днями Даниїл сказав до Навуходоносора: «Ти, царю, дивився – аж ось якийсь боввáн великий. Вельми великий був той боввáн і незвичайного блиску; стоїть ось він перед тобою й страхітлива його подоба. Голова у того бовванá була з щирого золота; груди його й руки – з срібла; живіт у нього й стегна – з міді; голінки у нього – з заліза, а ноги – частково з заліза, частково з глини. Ти дивився на нього, аж відірвався від гори, без допомоги рук, камінь і вдарив у бовванá, в залізні та глиняні його ноги, й розбив їх.
Тоді все вмить потрощилось – залізо, глина, мідь, срібло й золото, й стало, ніби полова на току літом; вітер же так розвіяв те, що й сліду не зосталось від того, а камінь, що вдарив у бовванá, зробився великою горою й заповнив усю землю. Оце сон! Скажемо перед царем, що він означає.
Ти, о царю, цар над царями, котрому Бог небесний дав царство, потугу, силу й славу, котрому в руки Він віддав, де б вони не жили, – людей, земних звірів і небесне птаство й котрого Він настановив володарем над ними; ти – золота голова. Після тебе настане друге царство, менше від твого, а за тим ще третє царство, мідне, що заволодіє всією землею. А четверте царство буде міцне, мов залізо, бо залізо розбиває й трощить усе; і як залізо, що розбиває, так і воно розіб’є й розтрощить усі інші.
А що ти бачив ноги й пальці на ногах частково з гончарської глини, а частково з заліза, то царство буде розділене, але в ньому все ж таки буде щось із міцності заліза, згідно з тим, що ти бачив на залізі, змішанім з болотяною глиною. І як пальці на ногах були частково з заліза, а частково з глини, так і те царство буде частково міцне, а частково крихке. А що ти бачив залізо, змішане з болотяною глиною, то це значить, що вони змішаються через людське насіння, але не зіллються одне з одним, так, як залізо не змішується з глиною.
За часів тих царів небесний Бог здвигне царство, що не розпадеться повіки, і його влада не перейде до іншого народу; воно повалить і потрощить усі ті царства, а само стоятиме повіки, так, як ти бачив, що камінь відірвався від гори без допомоги руки й розвалив залізо, мідь, глину, срібло й золото. Великий Бог дав знати цареві, що буде після того. Це правдивий сон, і виклад його певний».
Дан 2,31-45
Навуходоносор — цар Вавилонії, будівник відомих висячих садів Семіраміди (одне з семи чудес світу), відновитель зиккурату і самого міста Вавилон з його відомими храмами. В історії його називають Великим. І він слухає пояснення не лише сну, але й історії, від полоненого юнака, депортованого із його землі. Даниїл знає тайни сну величного царя і відкриває тайни його значення.
А історія повністю перебуває в руках Божих. Даниїл розказує про майбутнє: будуть царства — великі, сильні, багаті. Але всі вони зникнуть. Хоч б якими сильними вони здавалися. Навуходоносор виконує свою роль, але не він господар історії. Бог контролює події і ці царства. Він їх використає для своїх цілей. Колись усе одно настане час того царства, яке воздвигне небесний Бог і яке замінить усі попередні.
Депортований юнак, який навіть у вигнанні залишається вірним Божим заповідям, має дуже глибокий погляд на історію людства. Він живе в ненайщасливіший момент для свого рідного народу, але вміє дивитися поза обмежене «сьогодні». Віра у Бога, вірного своєму слову, дає надію на довшу перспективу.
Надіємось на Царство небесного Бога? Чи на різних ідолів, що колись розсипляться в порох?
Читайте також: Роздуми до сьогоднішнього Євангелія
фінансово.
Щиро дякуємо!
