Беатифікація архієпископа Фултона Дж. Шіна, раніше оголошена на 21 грудня, знову забуксувала.
У попередні роки завадою було небажання архідієцезії Нью-Йорка віддавати тіло Слуги Божого Фултона Шіна в Пеорію, яка провадила беатифікаційний процес. Тепер же справу затримали через певні (по цей бік океану видається, що надмірні) запобіжні заходи деяких американських єпископів, які вважають за потрібне переглянути матеріали справи. Хоча дієцезія Рочестера видала заяву, що немає жодних підстав пов’язувати ім’я архієпископа Шіна зі старим скандалом, оскільки він не мав стосунку до призначення проблемного священника на парафію, — та Апостольський Престол все одно пригальмував хід справи.
Залишається молитися, щоб беатифікація архієпископа відбулася, попри всю протидію процесу його прослави.
Молитва про беатифікацію
Слуги Божого Фултона Дж. Шіна
День 1
Небесний Отче, джерело всілякої святості, Ти покликуєш у Церкві чоловіків та жінок, які служать Тобі з героїчною любов’ю та жертовністю. Ти поблагословив свою Церкву життям і служінням Твого вірного слуги, архієпископа Фултона Шіна. Він добре писав і говорив про Твого Божественного Сина, Ісуса Христа, і був справжнім інструментом Святого Духа, зворушуючи серця незліченної кількості людей. Якщо це згідне з Твоєю волею, на честь і славу Пресвятої Трійці й заради спасіння душ, просимо Тебе, щоби з Твого натхнення Церква проголосила його блаженним. Просимо Тебе про це через Ісуса Христа, Господа нашого. Амінь.
Звернемося до матеріалів із життя Слуги Божого. Ось одна з історій, які він розповідав.
Прийшли до мене двоє дівчаток і попросили, щоб я тут-таки подався до одного дому над річкою Гудзон. Вони сказали:
«Кітті помирає».
«Хто така Кітті?»
Вони сказали: «Отче, ви не знаєте, хто така Кітті? Кожен знає Кітті!»
Я запитав, на що вона хвора, а вони відповіли тільки: «Вона помирає».
Я взяв із собою Пресвяті Дари і миро для помазання хворих. Зійшов на п’ятий поверх, до найбруднішої кімнати, в якій будь-коли опинявся. М’ясо, жир, папери, ганчірки — все валялося на підлозі. В куті кімнати, на бруднющій підстилці, лежала молода дівчина. Вона була дуже хвора.
«Це ти — Кітті?»
«Так, мене тут всі знають».
«Кітті, чи ти б хотіла примиритися з милосердним Господом?»
«Ні, бо я — найгірша дівчина у Нью-Йорку».
«Ні, — сказав я, — ти не найгірша дівчина у Нью-Йорку, тому що найгірша дівчина в Нью-Йорку сказала би, що вона — найкраща дівчина у Нью-Йорку!»
Я її просив і благав, щоб вона приступила до святої сповіді, та вона відказала: «Ні, не можу, я надто зіпсована».
Вона сказала: «Подивіться на мої руки, всі в синяках. Мій чоловік це зробив. Я не заробляю на вулиці достатньо багато, і він мене за це б’є. Тепер він мене отруїв, і я вмираю від цієї отрути».
Я почав розповідати їй Христові притчі, і зрештою вона висповідалася. Однак я не вділив їй помазання, бо надто багато часу забрало переконування її в Божому Милосерді й отрута вже атакувала її мозок. Коли це сталося, їй почало здаватися, що вона втрачає свої зовнішні органи.
Вона казала, наприклад: «Мамо, ось моє вухо, збережи його, коли я помру».
В її кімнаті була ще одна дівчина. Кітті благала її:
«Анно, це моє око. А це мій язик. Візьми їх собі!»
Я побачив, що Кітті говорила серйозно, з повним усвідомленням. Уділив їй помазання хворих, і її стан одразу ж поліпшився. Потім я сказав:
«Боюся, Кітті, що ти якраз повернулася з того світу».
«Так, — відповіла вона, — я повернулася, щоби довести, що я можу виправитися!»
І вона стала апостолкою тих самих людей, з якими до того працювала на вулиці. Й коли я слухав сповіді суботніми вечорами, часто чув крізь ґратки конфесіоналу:
«Отче, я та дівчина, про яку з Вами розмовляла Кітті».
«Отче, я той хлопець, про якого Вам говорила Кітті».
Одного вечора Кітті прийшла на плебанію і сказала:
«Зі мною тут дівчина, яка скоїла вбивство».
«Де вона?» — «У храмі».
«Ні, храм зачинений», — сказав я.
«В такому разі, вона сидить на сходах по той бік вулиці».
Я підійшов до дверей і покликав її. За кілька хвилин я її вже сповідав.
Отак ось Кітті практикувала апостольство Милосердя після того, як Бог простив її саму.
Ми всі можемо черпати з цього Милосердя. Ми — найщасливіші люди на світі, тому що коли ми обтяжені, то можемо піти до доброго Господа й отримати зовнішній знак, так сильно нам потрібний. Зовнішній знак того, що наші гріхи нам відпущено.
Гріх — це не найгірша річ на світі. Найгірша річ на світі — це заперечувати гріх…
Якщо я сліпий і заперечую, що є щось таке як світло, то хіба я хоч колись прозрію? Якщо я глухий і заперечую, що є щось таке як звук, то хіба я коли-небудь почну чути? А якщо я заперечую, що я грішник, то чи буду хоч колись прощений?
Отож гіршим, ніж сам гріх, є заперечення гріха, а це — позиція багатьох сучасних людей.
Якщо твоя душа обтяжена — занеси її до Господа у Таїнстві Святої Сповіді. Він за тебе помер. Він тебе простить.
І подібно як немає нічого кращого для освіження, ніж хороша купіль, так немає нічого кращого для духовного оживлення, ніж відпущення гріхів. Найпрекрасніший аспект відпущення гріхів — це те, що після нього ми можемо все розпочати заново!
Милосердя Господнє не має меж, але ми повинні на Нього уповати. Для втішення залишу вам цю думку: якби ви ніколи не згрішили, то не могли би називати Ісуса своїм Спасителем.
Переклад CREDO за: Arcybiskup Fulton J. Sheen
Молитва до Марії, Матері Милосердя
фінансово.
Щиро дякуємо!
