Інтерв’ю

Що ми знаємо про Святе Сімейство?

29 Грудня 2019, 08:45 2162

Ми визнаємо втілення, воплочення Божого Сина — але не «казковість» цього факту.

Силування зробити цей факт «обвитим чудесами», красивим до солодкості —відгонить єрессю, причому грубою, зазначає о.д-р Ґжеґож Стшельчик.

Із цим теологом, викладачем Сілезького університету, відповідальним за формування постійного дияконату в Катовіцькій дієцезії, розмовляє Анна Сосновська.

— Що нам точно відомо про Святе Сімейство?

— Точний історичних даних про народження Ісуса в нас дуже й дуже мало (бо Євангеліє дитинства це переважно теологічні описи). Натомість ми маємо чимало інформації про умови, які тоді панували.

Святе Сімейство радше не належало до числа заможних, отож великих святкувань не було. Бог втілився не тоді, коли в людства з’явилися памперси, туалетний папір і дезодоранти, а в часи, скажемо так, гігієнічно аскетичні. Все було найімовірніше набагато суворіше, ніж ми звикли думати про «народження Бога».

— Тобто Марія із Йосифом не могли розраховувати на «пом’якшувальні обставини» у зв’язку з тим, що їхній Син був кимсь винятковим?

— Зачаття було незвичайним, але втілення не було удаваним; отож потім усе точилося нормально, так як у випадку інших дітей. У цьому теж полягає «приниження» Бога, який приходить на світ.

Ми визнаємо істинну людську природу Ісуса. Його силуване «очудеснення» виглядає єрессю, причому грубою. Пам’ятаймо, що все ж таки вертеп це апокриф і він використовує мисленнєві скорочення: наприклад, маємо зображення Дитятка, в якого щойно обрізали пуповину, а воно вже уділяє благословення.

— А що, так не було?

— Ну таки ні! А коли що, то й те, що опинялося в пелюшках Ісуса, не пахло фіалками…

— Це в певному сенсі втішне для нас, простих смертних, бо ж Святе Сімейство часто представляють взірцем для інших сімей.

— Проблема з використанням Святого Сімейства як прикладу — та, що ми можемо говорити тільки про щось загалом. Євангелія дитинства дають нам дві моделі реагування на досвід Бога, який надходить: благовіщення у випадку Марії і благовіщення у випадку Йосифа.

— А про друге рідко хто пам’ятає.

— Ми відсторонили Йосифа таким собі поширеним переконанням, що він рано помер, отож швидко зник із життя Ісуса, а тому й не мав значного впливу на всю цю історію, — на відміну від Марії.

Але в перспективі Євангелія це не зовсім так, бо коли 12-річний Ісус губиться у храмі, то Йосиф ще живий. А 12-річний хлопець тоді вже був майже чоловіком — стояв на порозі входження у дорослі суспільні функції. Тож радше варто припускати, що Ісус зростав не тільки при матері, але також і при батьку — майже або повністю до дорослого віку.

— Однак повернімося до благовіщення, тобто — до благовіщень.

— Марія і Йосиф мусять стати перед цим викликом почасти осібно, а почасти й разом, і це надзвичайно захопливе. Я не маю подружнього досвіду, тож мені складно думати в цих категоріях; однак мені здається, що є безліч ситуацій, у яких — коли люди живуть разом — ця динаміка схожа: одна людина розпізнає щось більше, друга менше, але вони разом мають відповісти на якийсь виклик. У випадку Йосифа і Марії маємо справу насамперед із людьми, які приймають Божий виклик героїчно, абсолютно не відаючи, що це принесе, і найімовірніше — взагалі мало розуміючи, що діється.

А потім вони з цим розбираються, схоже — що вірно й витривало, медитуючи і роздумуючи, «а що би мали означати» подальші події. Коли говоримо про приклад Святого Сімейства, то йдеться головно про це. І, власне кажучи, це і все, бо більше біблійні тексти нам нічого не дають. Все решта — вже небезпека стилізації.

— У чому вона полягає?

— В тому, що ми під себе стилізуємо певну модель Святого Сімейства. Кажемо: отак жила Богородиця з Йосифом, і будьте ласкаві це наслідувати.

— А звідки ці стилізації беруться?

— Кожне середовище має таку тенденцію. Наприклад, якщо монаші середовища потребували особового взірця монахині, то стилізували Божу Матір так, ніби Вона — коли до Неї приходив ангел — читала у скрипторії чи переписувала рукопис. Бачимо це також на образах. Тобто спершу ми вигадуємо якийсь абстрактний ідеал, потім накладаємо його на Марію і кажемо: наслідуйте Марію в робленні ось оцього.

Є величезна спокуса так робити, бо це катехетично зручне, — однак теологічно не зовсім чесне. Будь-які оповідки-уточнення це вже уява автора, спроектована на текст. Апокриф.

Що безсумнівно точно в тексті Євангелія є, то це готовність виконувати волю Божу, готовність прийняти Ісуса в ситуації, делікатно кажучи, суспільно неврегульованій.

— Ну так, бо хоч як дивитися — а ми маємо справу з «дошлюбною» вагітністю…

— А оточення, швидше за все, рано чи пізно зорієнтувалось би, що з цим календарем щось не так. І Марія з Йосифом були готові нести суспільні наслідки цього, піти за Богом проти течії певних труднощів. Оце і є очевидний виклик, який виявляється у прикладі Святого Сімейства.

Переклад CREDO за: Aleteia

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: