Поєднання базиліка, помідорів і моцарели — це мусило бути вдалим! Нема нічого гармонійнішого за цю композицію. Це підтверджує навіть італійський прапор!
9 лютого відзначається Міжнародний день піци. Поговоримо трошки про цю геніально найпростішу страву італійської кухні.
Якийсь час тому я ходила з групою знайомих «на піцу». Ресторан, до якого ми вибралися, пропонує справжні страви Апеннінського півострова. Мушу визнати, що від їхньої їжі легко можна впасти в залежність… Чи ж можете ми уявити ідеальний сир, який картинно тягнеться, і тонесеньке, аж хрупає, кілька хвилин тому з печі витягнуте тісто? Це гармонійна композиція: складники так дібрані, щоб могли зіграти симфонію для кожного, навіть якнайбільш капризного рота… І тонкі, свіжі нотки базиліку, що напоюють світ собою після незабутнього бенкетування…
Одна не всі були задоволені. Величезне розчарування опанувало неіталійську частину нашої компанії. «А де піца з ананасами і часниковий соус?»
Ось тільки чому, власне, ми прагнемо заливати піцу соусами і кетчупом?
Що у маргарити спільного з Маргаритою
«Вера» (справжня» піца з’явилася в Неаполі близько 1889 року, коли Рафаеле Еспозіто створив страву на честь королеви Маргарити Савойської. Вгадайте, як він назвав свою страву… Ну, ось так і постала піца маргарита. Геніальна у своїй простоті й захоплива у смаку. Поєднання базиліку, помідорів і моцарели просто мусило вийти вдалим. Це підтверджує навіть італійський прапор. Кольори свіжого, соковитого базиліку, вигрітих сонцем криваво-червоних помідорів і сніжнобілої, ніжної як хмаринка моцарели вибрали собі мешканці сонячної Італії як національний символ. Бо таким є серце італійської кухні.
Мешканці Неаполя тримаються думки, що є два види піци: маринара і маргарита. Маринара це старша сестра маргарити. На смачнющому тісті можна побачити помідори, орегано, оливку, часник і базилік. Всупереч назві (mare — море), там немає риби ані «морепродуктів». Це піца, яку їли неаполітанські рибалки після довгого часу, проведеного далеко від дому, на широких водах моря. Після днів, повних риби, маринара була їхньою першою їжею без «плодів моря».
Що робить ананас на піці?
Величезне здивування мешканців сонячного краю викликає думка сервірувати їхню звичну страву ананасами. «Гавайської» піци не знайти у справжній італійській піцерії. Однак деякі з них готують «pizze bianche» (білі піци, без томатного соусу), наприклад, quattro formaggi. Вона популярна в усій Італії, можемо її скуштувати з самими оливками або з різними додатками. Мені безумовно до смаку «pizze rosse» (червона), тобто з томатним соусом. Але й та, що біла, приваблює своєю простотою. В Римі її їдять трохи аж із піднесенням.
Трохи піца, трохи біляш
Бо, говорячи про піцу, ми не можемо оминути calzone, тобто… величезного біляша. Це варіант піци, який має всі складові всередині. Може бути поданий печеним чи смаженим. Популярний у Неаполі й Апулії. Залежно від регіону, можна мати в ньому різні додатки. Є ще кілька місцевих варіантів, під різними назвами.
В Італії можна купити піцу на вагу. Дуже популярні там маленькі магазинчики чи будки, де можна купити шматок довільно вибраної піци різних смаків, і відповідного розміру, який пасує бурчанню у вашому животі, більший чи менший, — і з’їсти його образу. Це хороше рішення для швидкого перекусу чи обіду на короткій перерві під час екскурсії.
Мої знайомі з Апеннінського півострова були «пригаслими», якимись «мало італійськими», і тільки з’ївши доброї піц, знову стали щасливими і спонтанними італійцями. На завершення вечері всі вже співали на повний голос, сміялися, жартували (добре, що офіціанти ставилися з розумінням). Після того вечора щось виразно змінилося, і «мої» італійці вже без ніяковіння виспівували і аплодували в метро, ресторані чи парку!
Переклад CREDO за: Андреа Вардаль, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
