Погляд

Чи можна під час Меси грати на гітарі?

13 Лютого 2020, 14:01 2520 Анатолій Оліх

Попередні статті:
00. «Ой лишенько!» чи «За роботу»?
01. На що спертися
02. Літургійна музика в Україні: куди ж нам йти?
03.  Літургійна музика в Україні: ТЗ
04. Прославлятиму Його піснею своєю (Пс 28, 7). Що таке пісня
05. Хто головний? Одна із найважливіших ознак
06. Григоріанський спів: український акцент
07. Заспіваймо єретичної?
08. Нікейський собор? Ні, не чули
09. Шрек і Таємний сад
10. Музика розважальна — наслідки серйозні

Пропонуємо наступну статтю з циклу:

Гітара. Нічого особистого, тільки церковні документи

Арфи немає. Візьміть бубон!
(з фільму «В бій ідуть одні “старі”»)

Нарешті відгук на цикл! Чи можна використовувати в Месі гітару? Цей інструмент угодний чи не угодний Богові? Останнє питання – напівжарт-напівсарказм, саме в такому вигляді воно прозвучало з уст одного знайомого. Викликає здивування, чому це питання й досі піднімають, адже воно давно вирішене. Відповідь на нього міститься в церковних документах.

Давайте одразу домовимося, що в такому болючому для багатьох пункті ми відкинемо, наскільки це можливо, власні уподобання, а будемо спиратися виключно на церковні документи. Аргументи на кшталт: «А от у дієцезії Н…» чи « У Месі, в якій головував Н…» розглядати не будемо, адже це ніякі не аргументи. Так само не будемо оцінювати всі ті недоречності, які траплялися у літургійному житті нам особисто чи нам про них хтось розповідав.

Це питання регулює Конституція про святу літургію «Sacrosanctum concilium». Вона говорить:

«120. У латинській Церкві слід мати у великій пошані як традиційний музичний інструмент духовий оргáн, звучання якого посилює піднесеність церковних обрядів, а уми вірних пориває до Бога і надземної дійсності.

Інші натомість інструменти можна допустити для вшанування Бога на думку і за згодою повноважної територіальної влади, відповідно до принципів пп. 22 §2, 37 і 40, наскільки вони годяться або можуть бути пристосованими до сакрального вжитку і якщо вони відповідають достоїнству храму та дійсно сприяють укріпленню побожності вірних».

Як бачимо, заборони тут немає. (На полях зауважимо: Церква взагалі намагається вчити своїх дітей не голосом заборон, а голосом порад. Церква чуйно ставиться до кожного народу, кожного зібрання вірних, кожної традиції, тому ви в церковних документах не знайдете слів: «Забороняємо використовувати…» Кожна ситуація вимагає окремого, розумного підходу).

То що говориться у перерахованих пунктах конституції? Давайте по порядку.

Розділ, до речі, промовисто називається: «Норми пристосування літургії до ментальності і традицій народів»

П. 22 § 2. Силою повноважень, даних законом, унормування літургійних справ у визначених межах належить також до різного роду законно сформованих і компетентних територіяльних єпископських зборів.

П. 37. Якщо не йдеться про віру чи благо всієї спільноти, Церква навіть у літургії не прагне накидати суворої одностайності форми; навпаки, вона шанує й розвиває духовні цінності й обдарування різних племен і народів; вона прихильно зважує все, що в народних звичаях не є нерозривно пов’язаним із забобонами й помилковими уявленнями, і по змозі зберігає його цілим і недоторканим, а подекуди й запроваджує в саму літургію, якщо воно не суперечить істинному й автентичному літургійному духові.

П. 40. Оскільки різні місця й обставини вимагають глибшого пристосування літургії, і це виявляється ще складнішою справою, тому:

1) повноважна місцева церковна влада (про неї в п. 22, § 2) має в цій справі дбайливо і розсудливо розглядати, що саме з традицій і характеру кожного народу буде належним і можливим допускати в богопочитанні. Пропозиції щодо пристосувань, які вважаються корисними чи необхідними, слід подавати Апостольському Престолові й запроваджувати такі пристосування з його згоди;

2) для того щоб пристосування відбувалося з належною обачністю, Апостольський Престол уповноважить місцеву церковну владу в разі потреби дозволяти – у придатних для цього спільнотах і на визначений період – необхідну пробну практику й нею керувати;

3) Оскільки справа пристосування літургійних законів, передусім на місіях, стикається з особливими труднощами, для їхнього укладання треба мати досвідчених у цій справі знавців.

Такої ж позиції дотримується Церква і в Інструкції про музику у святій літургії «Musicam sacram» 1967 р.:

«63. При допущенні та використанні музичних інструментів належить брати до уваги духа і традиції окремих народів. Однак усе те, що за загальним переконанням і фактичним вживанням відповідає тільки мирській музиці, слід безапеляційно виключити з усяких літургійних дій і духовних вправ».

Наголосимо, що цитати наведені повністю, без жодних купюр. Тепер спробуємо відповісти на наше питання. Без зайвих слів, конкретно, бо через цитати об’єм статті і так перевершив норми пристойності. «Нехай буде ваше слово: “Так – так”, “Ні – ні”, а що більше цього, – те від лукавого» (Мт 5, 37)

Чи належить гітара до цінностей українського народу? Ні. Чи спів під гітару на конкретно нашій території є тим народним звичаєм, який слід «зберігати цілим і недоторканим та запроваджувати до літургії»? Ні. Чи наша законна місцева церковна влада, тобто Конференція Єпископів Римсько-Католицької Церкви в Україні, приймала рішення про доцільність чи можливість використання гітари в літургії? Ні.

І ще. Чи не маємо ми тут справу виключно з власним уподобанням? Чому ми взагалі ведемо мову про гітару, а, наприклад, не про баян чи суто українські інструменти – бандуру чи цимбали? Про власні уподобання Конституція про святу літургію говорить дуже категорично (п. 22, §3): «Тому ніхто інший, навіть якщо це священик, нехай на власний розсуд нічого не віднімає від літургії, нічого до неї не додає і нічого в ній не змінює».

P.S. Мова велася не про гітару і Церкву взагалі, а конкретно про гітару і Церкву: а) в Україні; б) в літургії парафіяльної спільноти. Загалом гітара, за дотримання наведених вище норм, в інших країнах може використовуватися у літургійній практиці. Так само вона може використовуватися й у літургії в Україні, а саме в богослужіннях деяких схвалених Церквою спільнот і рухів, які керуються власним статутом. До них належить, зокрема, поширена в Україні Неокатехуменальна Дорога, для якої гітара є не тільки музичним інструментом, а інструментом євангелізації та невід’ємним атрибутом руху.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity