Роздуми над Божим словом на понеділок VI Звичайного тижня, рік ІІ
Яків, слуга Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом поколінням, що у розсіянні, привіт! Уважайте за найвищу радість, мої брати, коли підлягаєте різноманітним спокусам. Ви знаєте, що іспит вашої віри виробляє витривалість, за витривалістю ж нехай слідом іде чин досконалий, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало. Коли ж комусь із вас мудрости бракує, нехай просить у Бога, який дає всім щедро й за це не докоряє, і вона йому дасться. Тільки ж хай просить із вірою, без жадного вагання; бо хто вагається, той подібний до морської хвилі, що її здіймає і коливає на всі боки вітер. Така людина нехай собі не уявляє, що прийме щось від Господа; — людина з подвійною душею, непостійна у всіх своїх дорогах. Хай брат низького стану хвалиться своїм вивищенням, а багатий – пониженням своїм, бо й він промине так, мов цвіт трави. Зійшло бо пекуче сонце й траву висушило, і цвіт її впав, і краса виду її зникла. Так і багатий на своїх дорогах зів’яне.
Як 1, 1–11
Витривалість — це одна із тих рис характеру, яку ми цінуємо в інших, однак уникаємо формувати її в собі. Здатність продовжувати наполегливо йти до мети, навіть коли труднощі зростають, часто стає вирішальним фактором, що визначає успішність справи. Яків вважає, що випробування нашої віри формує витривалість. На його думку, ця риса до тієї міри важлива, що апостол прирівнює її до досконалості. Він навіть пише, що ми повинні «з найвищою радістю» (Як 1,2) приймати всі випробування, які постають на нашому шляху, бо саме вони й дають нам змогу зростати в наполегливості й терпеливості. Якщо так розуміти випробування, то вони стають нашими «тренерами» на шляху до Небес.
Ми знаємо, як важко залишатися терплячим і наполегливим, особливо коли справа стосується духовного життя. Ми втомлюємося від боротьби зі спокусами. Втомлюємося від жертв. Легко починаємо сумніватися в тому, що Бог чує наші молитви. Ми не впевнені, чи зможемо продовжувати любити людей, які не відповідають нам взаємністю. То як же нам залишатися витривалими? Як нам продовжувати рухатися вперед у довірі та впевненості, коли наша віра слабшає і ми готові здатися?
Відповідь для нас — сам Христос. Мабуть, Йому також набридало ходити від села до села й не мати де прихилити голову. Він, може, теж відчував утому від постійних натовпів, які весь час смикали і штовхали Його, прагнучи хоча б доторкнутися до Нього, щоб отримати зцілення. Ісуса, мабуть, втомлювали постійні нападки з боку духовних вождів Ізраїлю. Але Він просто молився і продовжував свій шлях. Кожен Його день був важким і непростим, але Отець завжди давав благодать, щоб успішно пройти його, аж до смерті на хресті.
Ми теж можемо розраховувати на Божу благодать, яка допоможе нам пройти нашу дорогу. Благодать зовсім не обов’язково зробить її простою і легкою. Іноді ми повинні просто продовжувати йти, як це робив Ісус Христос. Та можемо бути впевнені, що коли будемо наполегливими в молитві й терплячими у справах, сила Божої благодаті приведе нас до воріт Небесного Царства.
У кожного з нас є свої проблеми, які потрібно вирішувати, складні взаємини, підступні спокуси або хронічні хвороби. Тому, коли молишся про благодать пройти свої власні випробування, помолись і про всіх інших читачів «Слова між нами», яким вона теж дуже потрібна. А потім спокійно продовжуй своє життя, пам’ятаючи, що багато людей прямо зараз теж пам’ятають про тебе перед Господом — так само, як це зробив ти!
«Ісусе Христе, допоможи мені здолати всі труднощі, з якими мені сьогодні доведеться стикнутися.»
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на канал «Слово між нами» у Telegram та приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
