Останніми днями різними ЗМІ та соцмережами прокотилася хвиля обурень «Лєною і Тамарою», які скоїли акт вандалізму, надряпавши свої імена на фресці Рафаеля «Афінська школа». Цей випадок детально розглянула Вежа.
Багато всеукраїнських видань зробили публікації з клікбейтними заголовками, місцеві видання — і поготів, тобто майже всі. Твердження в багатьох матеріалах — безапеляційні: «громадянки України», «здійснили акт вандалізму», «мешканки Вінниці», «наруга» і так далі.
Це, звісно, викликало купу обурення від читачів «фактом скоєного», масу коментарів, лайків та репостів. Чого в принципі більшість медійників і прагнула. Загальне охоплення аудиторії цими повідомленнями вочевидь вимірюється сотнями тисяч, якщо не мільйонами.
Проте вся історія була побудована на одному відео з Фейсбука. Опублікованим із сумнівного акаунта, жодних дат зйомки, інформації про автора, якихось додаткових коментарів у «джерелі» не вказано. Як і у всіх цих «новинах» про «акт вандалізму громадянок України у Ватикані».
Водночас достатньо кількох хвилин, щоб у відкритих джерелах дізнатися: ця «новина» з’являлась ще у 2015 році, потім у 2019, і зазвичай — або з російських ЖЖ, або з сайтів типу проросійської strana.ua чи армії традиційних поширювачів фейків на кшталт facenews і подібне.
Пригнічує те, що, судячи з усього, ніхто навіть не намагався перевірити інформацію. Навмисно чи ні.
Так, цілком вірогідно, що на фресках щось могли написати вінничанки. Можливо, вони могли це зробити навіть й у 2020-му році, а не тільки в 2015-му. Це могли зробити і криворіжці, наприклад, а також — мешканки Тульской області чи штату Оклахома.
Проте це зовсім не означає, що на підставі одного окремого відео, без жодного контексту, а лише з огляду на один його кадр, можна робити такі висновки і подавати їх як твердження.
Що «громадянки України» вчинили «вандалізм у храмі», ще й у Ватикані. Та ще й вінничанки.
…Завтра на Фейсбуку може з’явитися відео, на якому голий чоловік залазить на дерево, кричить «Це Крижопіль!» і смішно падає. Відео хтось підхопить, воно розлетиться соцмережами, а на ранок ЗМІ зроблять новину «В Крижополі голий чоловік упав з дерева», «С крижопольських дєрєвьєв началі падать голиє мужчіни» тощо.
Післязавтра хтось знайде або зробить ще якийсь напис у будь-якому куточку світу — в храмі на Афоні, на Єгипетських пірамідах або на картонній коробці в Лас Вегасі, — зніме про це відео і грамотно поширить у соцмережах. І на вихідних ми читатимемо про черговий «акт вандалізму громадян України».
Відповідно, з такою інфокультурою, більшість споживачів цієї інформації навіть не задумаються: хто автор такого відео — реальний очевидець чи рандомний трудящий з Ольгино? Чи #какаяразніца?
Дуже хочеться сподіватися, що в усіх нас безперервно розвивається критичне мислення і звичка ставити будь-яку інформацію під сумнів. Проте хотілося б, щоб така звичка було й у тих, хто професійно займається продукуванням та розповсюдженням інформації.
Тому що сьогодні це — «невинні» фейки «з Ватикану», а завтра вони можуть бути з фронту, вулиці Банкової чи з будь-якого іншого місця планети. І ми так само зможемо в це відразу повірити, бо ж «в інтернеті пишуть».
Від редакції CREDO:
Перша поява «шок-інформації» про Лєну і Тамару в засобах масової інформації зафіксована у 2015 році, й відтоді вона «ходить колами», час від часу спливаючи нагору, залежно від настроїв інтернавтів — на що вони реагують у цей конкретний час. Однак сама поява напису — набагато давніша. Так, наприклад, Мар’яна Карапінка бачила цей «культурний слід» на рафаелівській фресці ще під час своїх відвідин Ватикану у 2012 році. «Але на цих стінах розписалися не лише вони. Кожен хоче вляпатися в історію», — зазначила Мар’яна.
Ми маємо справу не просто з «вкидом», а з «інформаційними колами», які можна сприймати також як повторну маніпуляцію. Чому серед основних джерел поширення, як і в минулі рази, стоять назви російських сайтів-фейкоробів? І кому знову потрібно виставити українців недолугими вандалами.
фінансово.
Щиро дякуємо!
