У вівторок 24 березня 2020р. повідомлено, що помер о.Роман Копач, настоятель парафії у Дрвіні. Це вже померлий другий священник у Польщі, якому діагностували Covid-19.
Отцю Роману було 59 років. Він був інфікований коронавірусом, однак помер не безпосередньо від нього; причину смерті ще не названо, — повідомляє о.Ришард Станіслав Новак, прессекретар курії Тарновського єпископа. Священники деканату Усьцє Сольне перебувають під карантином, оскільки вони контактували з померлим під час формаційної зустрічі 14 березня, яка стосувалася зокрема налагодження душпастирської праці в деканаті за нинішніх умов. У карантині опинилися 15 священників із 8 парафій. Священники з парафії Щурової повідомили на своїй сторінці, що почуваються нормально, але мусять закрити храм, щоб відбути карантин. Вони попросили вірних про молитву, а також щоб без потреби не виходили з дому. Війт селища Дрвіня, зі свого боку, попросив мешканців не панікувати, без потреби з дому не виходити, виконувати розпорядження санітарної служби. Єпископська курія в Тарнові радить вірним підтримувати зі священниками контакти по телефону, щоб дізнатися про подальші рішення у справі.
Фото: parafiadrwinia.pl
Отець Роман Копач народився 27 лютого 1961 року в Яслі. Середню освіту закінчив 1980 року, отримавши атестат зрілості в загальноосвітньому ліцеї в Бічі. Вступив до Вищої духовної семінарії у Тарнові, вивчав філософію і теологію, а по завершенні навчання був висвячений на священника 25 травня 1986 року. Святителем був єпископ Тарновський Єжи Аблевіч.
Працював вікарним священником у Грембошові, Бобові, Щепановці. У 1991-1999 роках перебував як місіонер в Україні, служив у парафії св.Апостола Матея в Ємільчині (Києво-Житомирська дієцезія). 2-го жовтня 2000 року був призначений настоятелем парафії Непорочного Серця Пресвятої Діви Марії у Пшибиславіцах, а з 1 липня 2007 року став настоятелем у Дрвіні. Також був нотарієм деканату Усьце Сольне і деканального душпастирства подружжів і сімей.
За ревне виконання душпастирського служіння отримав у 1997 році дієцезіяльну відзнаку Expositorium Canonicale.
Про о.Романа для CREDO поділився спогадами нинішній настоятель у Ємільчині, о.Олександр Шатило.
— Він працював на Житомирщині у 1990-х, разом з о.Юрієм Ліпецьким відновлював цей храм. Його добре пам’ятають тутешні люди, я — менше, бо ж він був священником ще коли я тільки був у семінарії. Зате люди пам’ятають, бо дзвонили до мене і питали про нього. Він дуже багато допомагав — і ліками, і гуманітаркою в ті дев’яності, і по селах їздив, шукав католиків, коли відновлювалося життя Церкви. Окрім парафії в Ємільчині, він ще мав із вісім доїзних. Тільки зареєстрованих парафій у нього було чотири: крім нашої, ще парафія св.Мартина Турського у селі Запруді, парафія святих апостолів Петра і Павла в Кривотині, парафія Пресвятого Серця Ісуса у Михайлівці. А ще Медведово, Королівка, Яминець… Він був справді заслужений місіонер.
Я бачив його, як він приїжджав у Ворзельську семінарію. До нас він приїхав із Радомишля, де служив кілька років після Ємільчина. Привіз нам молока… Семінарія тоді ще тільки будувалася, ремонтувалася, обладнували каплицю. Він подарував для семінарійної каплиці підставку під монстранцію. Ота квадратна, з позолотою, її ще й досі використовують у Ворзельській каплиці на адораціях, — то його пожертва на семінарію.
Про доброго і старанного пастиря згадує п.Станіслава Роде з парафії свв.Петра і Павла в Кривотині:
— Я тоді працювала у школі вчителькою молодших класів. Отець Роман приїздив до нас кожної п’ятниці, щоби служити Меси, а крім того — четвер і п’ятниця це були дні, коли вони з сестрами-черницями їздили сюди навчатися української мови. Я їх вчила.
Отець служив у нас із 1992 по 1995 рік. Як вчителька молодших класів, я працювала з дітьми, і о.Роман проводив з ними багато часу. Я людина строга; натомість він мав до них підхід, він з ними грався, його любили. У школі він проводив уроки польської мови, а ще у храмі викладав катехезу. Після його катехизації дуже багато дітей у нашій парафії пішли до сповіді. Також коли у нас був о.Роман, відбулося Миропомазання, приїздив єпископ Ян Пурвінський. До Миропомазання тоді приступило понад 90 чоловік.
Також він дуже багатьох повінчав. Люди тоді нерідко жили без церковного шлюбу, а до храму пішли коли настало полегшення в 90-х і вони нарешті могли повінчатися. Отець Роман Копач прийняв нашу парафію після о.Амброзія Міцкевича, який відкрив костел у Кривотині.
Це була людина з хорошим гумором. А ще його багато пам’ятають, як він возив допомогу від «Карітасу»: для багатодітних сімей і для немічних та потребуючих. І дітям пакунки з Польщі на Різдво, і чималу матеріальну допомогу, в ті скрутні часи. Для нашого храму він привіз майстра з Польщі, який робив нам вівтар. Оцей вівтар, який ми маємо зараз, — саме той, що був зроблений за о.Романа. І червоне покриття підлоги, яке він привіз, і стільці біля вівтаря — теж він привіз із Польщі. Також і статуя Богородиці, велика, в людський зріст. Ще він привіз меншу фігурку, Божої Матері Фатімської, яка переходила з хати до хати, щоб люди при ній молилися. За нього також відкрилася каплиця в Яминці… Він дуже багато працював, був непосидючий. По три-чотири рази на тиждень бував у Кривотині, а подивіться по карті, де Кривотин, а де Ємільчине…
Служив Меси також і в мене в хаті. Я живу в Малому Кривотині, це фактично сусіднє село, яке належить до парафії. І кілька разів на рік він обов’язково приїжджав до нас, правив Месу і сповідав тих, хто не міг піти на Службу в Кривотин.
А після нас його перевели до Ружина. На Житомирщині його є кому пам’ятати.
фінансово.
Щиро дякуємо!
