Середньовічна абатиса знала, що сказати, коли її добрий друг боровся з поганою самооцінкою.
Здебільшого темні думки, терзання чи постійна звичка до самознищення — проявляються в невеликих висловлюваннях, сказаних самому собі або в ледве помітних роздумах. Наші переконання, часто несвідомі, утворюють фільтр, через який ми інтерпретуємо реальність. Коли фільтр негативний, ці маленькі внутрішні висловлювання, скеровані до себе, негативно впливають на вибір дій, які збираємося вчинити, та на наші відносини з іншими.
Цей негатив може призвести до втрати впевненості і навіть до тривоги, депресії та хвороб. На цьому наголошує св. Гільдеґарда Бінґенська у своїх працях про необхідність гармонії між душею, тілом і розумом. Важливо, вважає вона, усвідомлювати цей ефект і впоратися з ним. Для цього потрібно визначити саморуйнівний механізм, принципово змінивши спосіб бачення себе.
У листі, адресованому своєму другові о. Бертульфу, абатиса наголошує на небезпеці самокритики. Вона пише: «Ви нагадуєте мені людину, яка дивиться на себе в дзеркало, але не радіє, бо сумнівається у своїй вроді. Тоді ваше серце виглядає як будинок, що видніється на горизонті, але часто ховається за туманом…»
Психічний туман, про який говорить св. Гільдеґарда ще в середні віки, — це поняття, яке широко використовується і в сучасній психології. Під впливом негативного мислення ми не можемо побачити наших позитивних рис характеру.
Ледь не щоразу ми незадоволені своєю власною зовнішністю, дивлячись у дзеркало, хіба ні? Цей комплекс неповноцінності, який руйнує радість того, ким ми є насправді, також може вплинути на наше духовне й інтелектуальне життя.
У своєму листі св. Гільдеґарда пише про доброту абата, яку бачать усі навколо, проте він сам не може її належно оцінити. Негативний внутрішній голос отруював його дух, заважаючи йому максимально використовувати свої таланти.
За словами св. Гільдеґарди, ми повинні шукати таланти, які в нас дрімають, радіти ними і культивувати їх. Бог сотворив людство з любові, і зробив нас своїми партнерами. В історії про сотворення світу Бог вважає всю свою працю — включаючи людство — дуже доброю.
Для Гільдеґарди Бінґенської люди — Божі дзеркала — випромінюють навколо себе те, що вони мають у серці:
«Людина — це крапля води, через яку проходять форми світу. Коли людина матиме Бога за свою мету, вона наблизить творіння до Світла. Центром центру Всесвіту є Христос, Богочоловік».
Коли люди усвідомлюють це, коли слухають Христа, споглядають Його і об’єднуються з Ним, вони знаходять свою справжню ідентичність. Вони зцілюються від своїх темних думок і можуть розвивати власні таланти, слідуючи за поривом і все більше наповнюючись радістю.
Кілька порад від св. Гільдеґарди, як позбутися внутрішнього негативного голосу:
- Бог дав мені багато талантів, які я хочу відкрити заново.
- Я хотів би глибоко розвивати свої таланти і мати більше впевненості в собі.
- Я подумаю над тим, чим хотів би займатися або ж продовжу те, що роблю, з радістю та енергією.
- Для цього мені потрібно проявляти ініціативу і просити своїх близьких про допомогу.
- Я розраховую на Бога, Який приймає і підтримує мене таким, яким я є. Він подарував мені таланти. З Ним я у безпеці. Віддаю себе в Його руки.
фінансово.
Щиро дякуємо!
