Хресна Дорога за місії та місіонерів

Хресна Дорога про місії та місіонерів — тих, хто працює у справі ширення миру, справедливості й радості.

Господи Ісусе, разом із Тобою беремо на себе хрест і слідуємо за Тобою. Під час цієї Хресної Дороги будемо згадувати конкретних людей чи ситуації, пов’язані з місією, проголошенням Царства Божого в усьому світі.

Ісусе, просимо за всіх місіонерів, також і за нас, адже кожен з нас покликаний бути місіонером – тим, хто несе Тебе, Ісусе, іншим, визнаючи переможну силу Твого хреста, на якому Ти відкупив нас.

Духу Святий, разом із Твоєю Найсвятішою Обручницею, Дівою Марією, занур наші серця у таємницю Ісусового Серця – джерела милосердя та любові, доказом чого є Його смерть на хресті та воскресіння.

Стояння І. Ісуса засуджено на смерть

Прославляємо Тебе, Христе, і величаємо Тебе,
бо Ти через хрест свій відкупив світ.  

«Ті ж, що проходили повз Нього, лихословили Його й похитували своїми головами, кажучи: “Ти, що руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш знову, спаси себе самого; якщо ти Син Божий, зійди-но з хреста!” (Мт 27, 39‑40).

Святий отець Арнольд Янссен, засновник трьох місіонерських згромаджень: чоловічого Товариства Божого Слова та двох жіночих – Служниць Святого Духа і Служниць Святого Духа від Вічного Поклоніння. Після майже 150‑ти років від смерті свого засновника, число місіонерів святого Арнольда сягнуло близько 10 000 по всьому світі. Святий Арнольд, німець за національністю, прагнув, щоб усі люди пізнали Бога. « Проголошення Доброї Новини – це перший і найголовніший вчинок милосердя щодо ближнього», — казав отець Арнольд.  Через його велику ревність у проповідуванні — а користувався він різними методами, – люди часто його не розуміли і засуджували. Казали: «Він або шалений, або святий».

5 жовтня 2003 року папа Йоан Павло ІІ оголосив Арнольд Янссена святим.

Ісусе, засуджений на смерть, просимо за всіх, хто поширює Боже Царство тут, на землі. Не дозволь нам бути самовпевненими і довіряти лише самим собі, думати, ніби правда – це те, що ми бачимо, чуємо та відчуваємо. Навчи нас дивитися на світ Твоїми очима.  

Ти, що за нас зносив рани, Ісусе Христе, помилуй нас!

Стояння ІІ. Ісус бере на себе хрест

Прославляємо Тебе, Христе, і величаємо Тебе,
бо Ти через хрест мвій відкупив світ.

«Отак мовив Ісус, а підвівши очі свої до неба, проказав: “Отче, прийшла година! Прослав свого Сина, щоб Син твій Тебе прославив, згідно з владою, що її Ти дав Йому над усяким тілом: дарувати життя вічне тим, яких Ти передав Йому» (Йн 17, 1‑2).

Святий Максиміліан Марія Кольбе — місіонер Аушвіца, концтабору смерті в роки Другої світової війни. Він бере на себе хрест, тобто добровільно жертвує своє життя, погодившись прийняти кару смерті замість багатодітного батька. 

Ісусе, який береш на себе хрест, просимо при цьому стоянні за нас самих. Молимось про дар прийняти свій хрест, який є шляхом до вічного життя з Богом. Адже, йдучи хресним шляхом, ми пізнаємо єдиного, істинного Бога, який Тебе послав, аби нас привести до Небесного Царства та відкрити нам через Тебе Його велику батьківську любов до всіх людей.

Ти, що за нас зносив рани, Ісусе Христе, помилуй нас!

Стояння ІІІ. Ісус уперше падає під тягарем хреста

Прославляємо Тебе, Христе, і величаємо Тебе,
бо Ти через хрест свій відкупив світ.

«Істинно, істинно говорю вам: Голоситимете, ридатимете, світ же радітиме. Журитиметесь, але журба ваша у радощі обернеться» (Йн 16, 20).

Господи Ісусе, дай нам помічати проблеми, падіння інших людей. Навчи нас, як їм допомагати. Духу Святий, Духу мужності та ради, прийди і просвіти наші серця!

Ти, що за нас зносив рани, Ісусе Христе, помилуй нас!

Стояння IV. Ісус зустрічає на хресній дорозі свою Матір

Прославляємо Тебе, Христе, і величаємо Тебе,
бо Ти через хрест свій відкупив світ.

«А при хресті Ісусовім стояли Його мати, сестра Його матері, Марія Клеопова, та Марія Магдалина» (Йн 19, 25).

с.Гелена Штолленверк

Німкеня, Гендріна Штеннманнс, тепер – блаженна Мати Йозефа, жила у другій половині ХІХ ст. «Звання» співзасновниці Місійних Сестер Служниць Святого Духа вона отримала не завдяки гучним місійним походам чи великим чудесам. Як Марія, Мати Ісуса, своїм життям та служінням сім’ї у Назареті, — так і блаженна Мати Йозефа скромно виконувала працю слугині для отців-місіонерів, 8 років чекаючи на рішення заснувати жіноче згромадження. Разом з іншою блаженною — Матір’ю Марією, Геленою Штолленверк, — вона стала наріжним каменем молодого згромадження. «Залишайся радісним, добросердечним і ніколи не втрачай довіри — тоді Господь тобі допоможе!» — казала мати Йозефа.

Ісусе, що несеш свій хрест, просимо за людей, які у покорі серця йдуть за Тобою, приймаючи на себе тягар буденної праці.

Ти, що за нас зносив рани, Ісусе Христе, помилуй нас!

Стояння V. Симон Киринеянин допомагає Ісусові нести хрест

Прославляємо Тебе, Христе, і величаємо Тебе,
бо Ти через хрест свій відкупив світ.

«Виходячи ж, вони зустріли одного чоловіка з Киринеї, на ім’я Симон, і примусили його нести хрест Його» (Мт 27, 32).

Подумай про когось, хто за останній час допоміг тобі в якійсь конкретній ситуації. Хто це? Сусід? Однокласник? Мама? Брат? Приятель? Незнайома людина? Це і є сучасний Симон. Це той, кого Господь ставить на твоєму шляху до Неба, щоб допоміг нести важкий хрест.

Ісусе, просимо за тих, які засліплені важкістю хреста – життєвими труднощами, обставинами. Вони навіть не зауважують таких «Симонів», через своє нарікання не помічають, що хтось їм допомагає, по‑справжньому про них турбується.

Боже, дякуємо Тобі за дар взаємодопомоги між людьми.

Ти, що за нас зносив рани, Ісусе Христе, помилуй нас!

Стояння VI. Вероніка витирає обличчя Ісуса

Прославляємо Тебе, Христе, і величаємо Тебе,
бо Ти через хрест свій відкупив світ.

«Всі, хто на мене дивляться, глузують з мене, кривлять губи, кивають головою: “Поклавсь на Господа, нехай його рятує; нехай його спасає, коли він його любить!» (Пс 22, 8‑9).

Блаженний Дам’ян де Вестер, бельгійський священик, – місіонер із Конгрегації Пресвятих Сердець Марії та Ісуса. Так як і Вероніка, він витирав обличчя та перев’язував рани хворим на проказу на острові Молокаї на Гаваях. Важко уявити, що у другій половині ХІХ ст. цей райський куточок був місцем, де мешкали сотні прокажених і невиліковно хворих. Це була резервація для хворих на проказу. Отця називали «апостолом прокажених», «мучеником милосердя». Він 16 років жив серед прокажених, всіляко допомагаючи їм, а згодом і сам заразився – став «прокаженим для прокажених заради Христа».

Молімося за людей, які на зразок св. Вероніки та о. Дам’яна – «апостола прокажених», виконують так звану «найбруднішу роботу» у світі, доглядаючи важкохворих, старих, працюють там, де всі відмовляються працювати.

Ісусе, ти залишив відбиток свого пресвятого обличчя – Бога і Людини на хустці Вероніки в нагороду за її мужність та доброту, винагороди також труди й старання усіх милосердних людей на землі.

Ти, що за нас зносив рани, Ісусе Христе, помилуй нас!

Стояння VII. Ісус удруге падає під хрестом

Прославляємо Тебе, Христе, і величаємо Тебе,
бо Ти через хрест свій відкупив світ.

«На тебе я був зданий від утроби, від материнського лона ти єси Бог мій. Не віддаляйсь від мене, бо нещастя близько, бо допомогти нікому» (Пс 22, 11-12).

Слуга Божий отець Вальтер Цішек, греко-католицький священик, єзуїт, — один із перших американських єзуїтів, які на початку ХХ ст. погодилися виїхати на місії до Радянського Союзу, усвідомлюючи всю небезпеку панівного режиму комунізму. На радянський лад його прізвище було змінене на «Чижик». У його книжці «З Богом у Росії» він описує 23 роки свого перебування у трудових колоніях Сибіру. У 1963 році зміг знову повернутися в Америку в обмін на якогось радянського шпигуна. Проте найважчим моментом у житті отця Цішека було те, коли він примусово, під тиском тортур КДБ, підписав фальшиві зізнання про антидержавну діяльність, нібито він є ватиканським діячем. Це був час темної ночі для отця Вальтера Цішека.

Ісусе, Ти лежиш під хрестом і найкраще розумієш тих людей, які, попри всі докладені зусилля, падають, бо хрест надто важкий. Господи, дай їм відчути Твоє розуміння й підтримку.

Ти, що за нас зносив рани, Ісусе Христе, помилуй нас!

Стояння VIII. Ісус зустрічає заплаканих жінок

Прославляємо Тебе, Христе, і величаємо Тебе,
бо Ти через хрест свій відкупив світ.

«І каже їй Ісус: “Жінко, чого ж ти плачеш, кого шукаєш?” Гадавши ж вона, що це садівник, говорить йому: “Пане, коли ти забрав Його, то повідай мені, куди ти Його поклав, — а я заберу Його» (Йн 20, 15).

Свята Джанна Беретта Молла – педіатр, багатодітна матір, жила в Італії у ХХ столітті. «Джанна була прекрасною жінкою, але цілком звичайною. Була гарна і розумна. Добра. Була також сучасна й елегантна. Любила гори і дуже добре ходила на лижах. Їй подобалися квіти і музика… вона любила подорожувати…» До святості її привело прагнення присвятити своє життя іншим, захищати і оберігати життя в усіх його проявах. Вона не боялася страждати в ім’я любові та життя: «Якщо любов вам нічого не коштує – це несправжня любов». Під час вагітності у неї почалися серйозні ускладнення. Як наслідок, св. Джанна вирішила померти, аби лиш зберегти життя четвертої дитини.

Іноді здається, що ми щось втрачаємо, тоді як насправді ми лише знаходимо і здобуваємо.

Ісусе, який зустрічаєш матерів: просимо про силу та відвагу для всіх жінок, що носять під серцем дитину. Нехай пам’ятають, що вагітність – це благословенний Богом стан. Позаяк, коли ми приймаємо дитину, то приймаємо самого Господа.

Ти, що за нас зносив рани, Ісусе Христе, помилуй нас!

Стояння ІХ. Ісус утретє падає під тягарем хреста

Прославляємо Тебе, Христе, і величаємо Тебе,
бо Ти через хрест свій відкупив світ.

«Його мордовано, та він упокорявся і не розтуляв своїх уст; немов ягня, що на заріз ведуть його, немов німа вівця перед обстригачами, не відкривав він уст» (Іс 53, 7).

Ісусе, який лежиш на землі під тягарем хреста, просимо за тих, хто у світі не може сказати правду, за тих, кого позбавляють права висловитися. Вони змушені мовчати, немов ягнята. І через це стають схожими на Тебе.

Ти, що за нас зносив рани, Ісусе Христе, помилуй нас!

Стояння Х. З Ісуса знімають одяг

Прославляємо Тебе, Христе, і величаємо Тебе,
бо Ти через хрест свій відкупив світ.

«Тоді вояки, розіп’явши Ісуса, узяли Його одіж та й зробили чотири частини, по одній частині кожному воякові, і хітон. Та був хітон не пошитий, лише ввесь від верху тканий. Тому домовилися між собою: “Не дерімо його, а киньмо на нього жереб, на кого впаде”. А тим же мало здійснитись Писання: “Мою одіж розділили між собою, на шату ж мою кинули жереб”. Отож і вчинили так вояки» (Йн 19, 23‑24).

Жозефіну Бакіту з Судану у віці семи років викрали з дому і продали в неволю, де вона провела 10 років свого життя. Жорстоким нагадуванням про рабство було татуювання, яке зробили викрадачі, надрізаючи тіло дівчинки і посипаючи свіжі рани сіллю. Бакіта потрапила у дім італійського консула, згодом виїхала з його сім’єю у Європу, і за збігом обставин опинилася у монастирі сестер-каносіянок. Тут вона дізналася про Бога і у 21 рік прийняла хрещення. Жозефіна Бакіта стала першою темношкірою монахинею у світі, виконувала найпростіше служіння. Її смирення, простота, усмішка завоювали серця мешканців Скіо, які говорили про неї «наша темношкіра мати». 2000 року папа Йоан Павло ІІ проголосив її святою. День її спомину у Церкві збігається з Міжнародним днем молитви за жертв торгівлі людьми.

Ісусе, оголений та принижений, просимо за людей, які зневажають людську гідність, які задіяні у сфері торгівлі людьми та людським тілом. Духу Святий, Твоїм храмом є людське тіло, просимо Тебе, прийди, і збережи нас від святотатства, зневаги Твоєї святині – тіла кожної людини.

Ти, що за нас зносив рани, Ісусе Христе, помилуй нас!

Стояння ХІ. Ісуса прибивають до хреста

Прославляємо Тебе, Христе, і величаємо Тебе,
бо Ти через хрест свій відкупив світ.

«І забрали вони Ісуса; і, несучи для себе хрест, вийшов Він на місце, зване Череп, а по-єврейськи Голгота, де Його і розіп’яли, а з Ним двох інших: по одному з кожного боку, Ісуса ж — посередині» (Йн 19, 17).

Архиєпископ Оскар Ромеро, проголошений у 2016 році святим, у середині минулого століття був застрелений просто під час звершення Святої Меси. Архиєпископ став на захист прав найбідніших верств населення Латинської Америки.

Злочинним угрупованням, які нерідко контролюють владу країн, невигідні просвіта і подолання злиденності бідняків. Така ситуація існує у багатьох країнах. Бідні, як і Ти, Ісусе, часто наче прибиті до хреста схемами, політикою, режимами, якими керують багатії. Не маючи вільних рук, вони не можуть захистити себе, подбати про гідні умови для себе, воду, їжу, лікування, право на гідну працю.

Ісусе, прибитий до хреста, просимо, нехай буде воля Отця, нехай запанує якнайшвидше Його Царство на землі. 

Ти, що за нас зносив рани, Ісусе Христе, помилуй нас!

Стояння ХІІ. Ісус помирає на хресті

Прославляємо Тебе, Христе, і величаємо Тебе,
бо Ти через хрест свій відкупив світ.

«А по тому Ісус, знавши, що все вже довершилося, щоб здійснилось Писання, промовив: “Спраглий Я!” Стояла ж посудина, сповнена оцтом. От і подали Йому до уст настромлену на тростину губку, просяклу оцтом. І, скуштувавши оцту, вимовив Ісус: “Звершилось”; і, схиливши голову, віддав духа» (Йн 19, 28‑30).

Сергій Нігоян – вірменин, громадянин України, у 21 рік став однією з перших жертв Революції Гідності, застрелений на вулиці Грушевського 22 січня 2014 року. Ще зовсім молодий, він скуштував оцту несправедливості суспільства. Сергій вийшов на мирну демонстрацію на Майдані, аби захистити право на гідне життя. Це і є місіонерство у нашій країні.

Ісусе, який вмер за нас на хресті, просимо за душі всіх тих, хто загинув у боротьбі за суспільство любові, гідності та справедливості. Згадай їх у своєму Царстві.

Ти, що за нас зносив рани, Ісусе Христе, помилуй нас!

Стояння ХІІІ. Ісуса знімають з хреста

Прославляємо Тебе, Христе, і величаємо Тебе,
бо Ти через хрест свій відкупив світ.

«І ось був чоловік, на ім’я Йосиф, радник, — людина добра й праведна, що не пристав був до їхньої ради, ані вчинків. Походив він з Ариматеї, юдейського міста й очікував Божого Царства; цей прийшов до Пилата й просив тіла Ісуса. Зняв він Його з хреста і, обгорнувши Його в полотно, поклав у гробниці, висіченій у скелі, де ще ніхто не лежав» (Лк 23, 50‑53).

У світі є багато різних товариств, організацій, волонтерських груп, спільнот, завдання яких — полегшувати страждання людей, поліпшувати рівень життя: боротися з неписьменністю, бідністю, обмеженим доступом до води, продуктів харчування, медицини.

Чи готовий я присвятити одну-дві години мого часу в тиждень, допомагаючи у конкретній справі допомоги людям? Чи шукаю я можливості допомогти комусь? Чи помічаю я у своєму середовищі хрести, на яких хтось висить? Чи роблю зусилля, щоби «зняти когось з хреста»?

Господи, просимо за людей, які, попри несправедливість, корупцію, економічну вигоду допомагають іншим, працюють для облегшення страждань, віддаючи шану гідності людини.

Ти, що за нас зносив рани, Ісусе Христе, помилуй нас!

Стояння XIV. Ісуса кладуть до гробу

Прославляємо Тебе, Христе, і величаємо Тебе,
бо Ти через хрест свій відкупив світ.

«Та Господь схотів придавити його стражданням. Якщо він принесе своє життя в покуту, то узрить потомство, житиме довго, і рука його вчинить успішно волю Господню. Після трудів душі своєї він побачить світло і насититься своїм знанням. Слуга мій виправдає багатьох, їхні беззаконня понесе на собі. Тому я дам йому, як пай, премногих; він з сильними буде ділити здобич, бо видав на смерть свою душу і був зачислений до лиходіїв, коли він узяв на себе гріхи багатьох і за грішників заступався» (Іс 53, 10‑12).

Блаженна К’яра-Люче Бадано (1971-1990) – молоденька, вісімнадцятирічна дівчина, помираючи від раку кісток, з усмішкою на обличчі зізналася своїй подружці: «Я маю все! Якщо Ісус цього хоче, то я теж цього хочу». Коли її залишили фізичні сили, вона казала: «Я вже нічим не володію, але ще маю серце, яке може любити». А своїм ровесникам передала таке послання: «Я вже не можу бігти, але хочу передати вам смолоскип, як на олімпіаді. Ви маєте лише одне життя, і його варто прожити добре!» Перед смертю ще встигла підготувати собі білу сукню, дібрати літургійні читання, «замовити» у своїх друзів з руху «Фоколяре» репертуар пісень.

Натомість, утішаючи свою маму, просила: «Мамо, коли одягатимеш мене на ложі смерті, маєш повторювати: “Тепер К’яра-Люче бачить Ісуса». 

Схожими були також останні слова п’ятирічної Вероніки – донечки молодих батьків однієї з люблінських неокатехуменальних спільнот. «Хочу побачити Ісуса», – звернулася до тата й назавжди заплющила очі. Протягом тижня дівчинка боролася за своє життя. У надвечір’я Внебовзяття Пресвятої Діви Марії – відійшла у Вічність. Спокійний і повний надії похорон більше нагадував Великодню Літургію, аніж церемонію прощання.

А ми кожної Святої Меси виспівуємо на повні груди: «Проголошуємо смерть Твою, Господи Ісусе, визнаємо Твоє Воскресіння і очікуємо Твого пришестя в славі!» Чи дійсно очікуємо? Чи насправді свідомо молимося про Його швидке Друге Пришестя? Якщо так, тоді: «Мараната! Прийди, Господи Ісусе!» (Одкр 22, 17).

Господи, просимо Тебе за всіх людей, які сьогодні відійдуть у вічність. Дай їм спокійне закінчення життя і радісну зустріч у Твоїх обіймах. Просимо Тебе також за всіх християн, які у різних куточках планети Земля віддають своє життя за Твою Церкву, визнавши Тебе своїм Господом і Спасителем. Амінь.

Щоб отримати відпуст, помолимося в намірах Святішого Отця та визнаймо нашу віру.

Отче наш…
Радуйся, Маріє, …(Богородице Діво, радуйся…)
Вірую в Бога…

Текст: с. Едіта Марія Улман, SSpS
Ірина Сашко