Роздуми

Мала дорога до великої Любові. Три уроки святої Терези з Лізьє

25 Травня 2020, 16:43 802 Ніна Поліщук

«Моє небо – чинити добро на землі»,—
свята Тереза від Дитятка Ісуса та Пресвятого Обличчя

Чого може нас навчити монахиня, яка пішла до одного з найсуворіших монастирів у 15 років і померла у 24 роки? Церква канонізувала її після 28 років по смерті. Вона не виходила за межі кляузури, а втім є покровителькою святих місій Церкви. Вона не мала великих здібностей до науки і не мала повної загальної освіти, а втім проголошена Вчителем Церкви (між іншим, одна з трьох жінок у цьому числі). Це виглядає парадоксально, якщо дивитися очима людського розуму, але що нам скаже духовне пізнання світу цієї дівчини з французької провінції, а що як спробувати жити її духовністю?

Свята Тереза від Дитятка Ісуса та Пресвятого Обличчя пропонує нам «малий шлях» або «шлях дитинства». Ці дві дороги є своєрідною швидкісною автострадою до Царства Божого, адже навчають нас бути дітьми Бога, народившись у хрещенні та повністю довіривши своє нове життя Йому. Першими кроками малої дороги в духовному дитинстві для св. Терези є любов, яка діє в жертві, покорі та лагідності. В основі такої любові лежить простота дитини. Ось, як сама Тереза описує свій шлях у духовному щоденнику «Історія однієї душі»:

«Іноді, коли я читаю духовні трактати, в яких досконалість пов’язана із тисячею перешкод, окутана масами ілюзій, мій бідний розум швидко втомлюється. Я закриваю повчальну книгу, яка розбиває мій розум і висушує моє серце, і беру Святе Письмо. Тоді все прояснюється для мене; одне слово відкриває для моєї душі безкінечні горизонти; досконалість здається простою; я бачу, що достатньо того щоб визнати свою нікчемність і залишити саму себе, як дитина, в обіймах Бога. Залишивши великі душі, великі уми, гарні книжки, які я не можу зрозуміти, я щаслива бути малою, тому що «тільки діти, і такі як вони, будуть допущені на небесний бенкет».

Часто на зображеннях ми побачимо цю святу з трояндами і розп’яттям. Це дуже важливий символ для розуміння її духовності, адже всі добрі вчинки, всю любов, які ми можемо чинити іншим, Тереза порівнює з пелюстками троянд, що падають до ніг розп’ятого Христа. Жертва любові прекрасна, як троянда, тендітна, як її пелюстки, і цю жертву ми можемо чинити чисто і щиро тільки завдяки великій жертві Христа розп’ятого, заради якого варто жертвувати і нам. В одній зі своїх молитов св. Тереза називає себе «в’язнем Божої Любові» і водночас каже, що її «меч – це Любов».

Маленька Квіточка, як свята сама себе називала, жила в епоху наукових відкриттів ХІХ століття, стрімкого технічного прогресу, які вселяли людям надію на позитивні зміни, додавали впевненості у власній могутності. У цьому вирі самозахоплення людини собою, Тереза навчає «малої дороги», духовної покори, що може видатися дивакувато, адже люди щойно почали смакувати свою могутність. У той час, коли всі змагаються за право бути першим, коли женуться за славою та відомістю, кармелітка в стінах холодного монастиря просить Бога зробити її іграшкою в Його руках, щоб чинити Його волю і водночас, щоб здобувати чесноту покори, коли Він забуде про свою іграшку чи відкладе на бік.

У цьому тексті ми спробуємо подивитися на особливості духовного світу св. Терези з Лізьє здебільшого на прикладі її молитов. Оскільки молитви, укладені самою святою, є квінтесенцією її досвіду богопізнання та богоспілкування. Можна навіть сказати, що ці богонатхненні тексти є плодами її відомого щоденника «Історія однієї душі», цитати з якого ми теж використаємо.

 

Про жертву

Мала Терезка була проповідницею жертви і жертвування своїх страждань та обмежень за страждання інших. Вона наголошувала, що терпіння зміцнюють наш дух в любові до Бога та всього творіння. Якщо ти можеш терпіти та зносити упослідження, отже ти наслідуєш Христа і маєш з Ним частку (Йн 13,8) в розп’ятті та кенозисі. Власне, до жертви Терезу надихають слова розіп’ятого Христа – «прагну» (Йн 19, 28). Господь потерпає від спраги за нашою любов’ю, за нашими добрими ділами, які здебільшого народжуються з жертви. «Мій Боже, я вибираю Тебе! Мені зовсім не страшно терпіти для Тебе. Я боюсь тільки одного – власної волі. Візьми її собі, бо я вибираю все, чого тільки хочеш Ти!», – каже Тереза та записує у своїй молитві «Акту жертвування дня», що всі вчинки, найменші вчинки великої любові, вона віддає на славу Христа, а всі свої провини та падіння прагне спалити у вогнищі Божого милосердя:

«Боже мій, жертвую Тобі всі вчинки сьогоднішнього дня на славу Найсвятішого Серця Ісуса; прагну освятити удари мого серця, мої думки і найбільш звичайні вчинки, поєднувати їх з Його нескінченними заслугами, провини ж мої хочу виправляти, вкидаючи їх до вогнища Його милосердної Любові».

 

Про богозалишеність

Перед своєю смертю більшість святих містиків переживали так звану «темну ніч душі». В останні місяці свого життя цим випробуванням піддалася і важкохвора Тереза. Про це читаємо і в «Історії однієї душі», і в «Жовтому зошиті», який в останні півроку життя Терези вела мати Агнеса від Ісуса. Цікаво, як у цьому випадку св. Тереза застосувала свій «малий шлях». У час, коли, за її словами, вона переживала богозалишеність та її мучили атеїстичні думки, кармелітка сказала, що жертвує це випробування за тих, хто не вірить в Бога, бо Господь захотів, щоб вона відчула те саме, що й вони. Принагідно зауважимо, що у той самий час, коли святій було дано пізнати муки атеїстів, Французька Церква вела боротьбу проти зростаючих атеїстичних рухів в країні. Врешті-решт, прикута до ліжка сказала, що вона більше «не бачить» Бога світлом віри, але все одно відчуває жар любові до Нього. Плодом таких упокорень св. Терези та постійної готовності жертвувати і терпіти, як це робив Христос, є її молитва у хвилини смутку, яка вчить нас так званої «духовної креативності», вміння реінтерпретувати різні події в нашому житті так, щоб здобути благо для душі. У молитві читаємо:

«Боже мій, хоч я і сумна, Ти не мусиш мене потішати. Не бійся, Господи, що я розбуджу Тебе, тихо сплячого в човні мого серця. Я спокійно чекаю на небесну пристань… Солодко служити Тобі у темряві ночі і випробуваннях. Аби жити вірою, у мене є лише це життя… Аби довести Тобі, що я Тебе люблю, у мене є лише цей короткий час земного життя. Я дуже рада, що сьогодні страждаю більше, ніш зазвичай. Більше, ніж зазвичай можу Тебе потішити! Тебе, Який заради мене так натрудився. Тепер Ти відпочинь, а я буду трудитись для Тебе. Амінь».

 

Про покірну любов

Тереза вчить покірної, невидимої, тихої любові, яка може виливатися на іншу людину тільки тому, що кожна людина є цінною та любленою в очах Божих. Наука кармелітки, можна сказати, протистояла тогочасним ригористичним поглядам Церкви, яка подекуди надмірно наголошувала на тотальній людській гріховності. Малий шлях Терези проповідує лагідну любов Бога, завдяки якій ми бачимо наші гріхи і мерщій, як діти, віддаємо їх Богові, щоб Він знову ж таки спалив їх у вогнищі Своєї любові. У своєму щоденнику свята ще так пояснює дорогу дитинства: «Залишатися дітьми перед Богом означає визнати свою власну нікчемність, чекати всього від милосердного Бога, як дитя чекає всього від батька. Не прагнути змінити свій стан у міру зростання… означає ніколи не приписувати самим собі свої добрі діла… і ніколи не впадати у відчай через свої гріхи, тому що діти часто падають, але вони надто малі, щоб сильно вдаритись». Розуміння цього допомагає також за кожної нагоди здійснювати навіть найменші акти любові та віддавати їх на славу Христа, особливо тоді, коли ця любов веде до упокорення.

З молитви св. Терези до Ісуса Христа в дарохранильниці: «Прошу Тебе, Мій Божественний Наречений, благоволи Сам перемінити мою душу. Дій у мені, незважаючи на мій супротив, тому що я прагну керуватися лише Твоєю волею. Завтра, за допомогою Твоєї благодаті, я хочу почати нове життя, кожна хвилина якого буде актом любові і самопожертви».

Важливо зауважити, що духовність св. Терези є дуже простою і практичною, тому не достатньо тільки розважати над її словами, які, можливо, не є такими філігранними, як, наприклад, висловлювання св. Івана від Хреста. Центру духовності цієї святої ми можемо дійти тільки тоді, коли почнемо жити її любов’ю та жертвою. У молитві про покору вона каже: «Ісусе, лагідний і смиренний серцем, вчини моє серце подібним до Твого».

 

Духовність св. Терези в сучасності

Тереза від Дитятка Ісуса та Найсвятішого Обличчя навчає дивитися на сучасність, своє минуле, теперішнє та майбутнє у світлі вічності, яку можна осягнути тільки перебуваючи в любові й творячи все з любові. Серед засилля сучасного стилю спілкування, яке зазвичай є фікцією в соцмережах, у світі, де медіа все частіше акцентують увагу на негативах, які вже навіть не сприймаються, як сенсація, бо суспільство тотально охололо до чужих бід, спостерігаючи їх через екран телевізора чи монітора, у світі, який все ставить під сумнів і не може нічого запропонувати, щоб це стало правдивою цінністю для всіх, св. Тереза тихо, але так переконливо показує вічну цінність – життя в Бозі та в його любові. З молитви-прохання про мужність у боротьбі: «Бути з Тобою, бути в Тобі – це єдине моє прагнення, а Твоя обіцянка здійснити його дає мені сили зносити вигнання в очікуванні радісного оглядання Тебе колись лицем в лице назавжди».

Дивуєшся, що може переконливого сказати свята з ХІХ століття для людини з ХХІ століття? Адже все зовсім інше: шляхи та стиль комунікації, технічні засоби, спосіб мислення, матеріальні цінності тощо. Та все це стосується життя зовнішнього, якщо ж звернутися до внутрішнього замку людської душі, то тут діє не час, але вічність, для якої більш вагома вартість науки та духовних вправ у Божих очах. Господь дивиться на нас, людей ХХІ століття, з тою ж любов’ю, з якою дивився на людей ХІХ століття, з якою дивився на Малу Терезу.

Краса та всеохопна любов Божа ще й у тому, що Він пропонує нам тисячі і тисячі шляхів до наслідування та рівно ж приймає унікальну дорогу кожного окремо, якою б вона не була на початку. І якщо ми вже зачепили тему духовного шляху, то завершимо цей текст словами Терези про важливість наслідування покори та довіри, яку мала Богородиця:

«Нехай священики кажуть нам про чесноти, які можна здобувати! Добре говорити про Її (Богородиці – ред.) унікальність, та передовсім треба могти Її наслідувати. Вона більше бажає, щоб Її наслідували, ніж щоб дивувалися, адже Її життя було таким простим!»

 


Використані джерела:

  1. Żołty zeszyt. Ostatnie rozmowy ś Teresy od Dzieciątka Jesus zebrine przez matkę Agnieszkę od Jesusa // Przelożyli Ewa Szwarcenberg Czerny, Jan Dobraczyński. – Warszawa: Instytut Wydawniczy Pax, 1975
  2. Жак Філіп, Свята Тереза з Лізьє Шлях довіри і любови. – Львів: Свічадо, 2018
  3. Молитви, укладені св. Терезою з Лізьє / Офіційний сайт Ордену Босих Кармелітів в Україні [Інтернет-ресурс]
  4. о. Томаш Галік, Далеко від усіх сонць. Роздуми про святу Терезу з Лізьє / Офіційний сайт Ордену Босих Кармелітів в Україні [Інтернет-ресурс]
  5. Свята Тереза від Дитяти Ісус та Пресвятого Обличчя, Історія однієї душі // Перекл. Яна Ільницька. – Київ: Кайрос, 2010
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

СЮЖЕТ

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

ПІДТРИМАЙТЕ CREDO
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ми з вдячністю приймемо Вашу допомогу. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, роботу веб-майстра та гонорари фахівців. Переказ через ПриватБанк: Пожертвування можна переказати за такими банківськими реквізитами:

5168 7427 0591 5506

Благодійний внесок ПРИЗНАЧЕННЯ ПЛАТЕЖУ: Добровільна пожертва на здійснення діяльності часопису CREDO.

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Щиро дякуємо читачам за жертовність усім, хто нас підтримує!
Підпишіться на розсилку
Кожного дня ми надсилатимемо вам листи з найважливішими та найцікавішими новинами.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: