Роздуми над Божим Словом на понеділок XIV звичайного тижня, рік ІІ
Ось чому я її заманю і заведу її у пустиню, і буду їй до серця промовляти. Я дам їй виноградники ізвідти й Ахор–долину, як надії двері. І вона відповість там так, як за днів своєї молодості та як вона виходила з Єгипетського краю. І станеться: того часу, — слово Господнє, — вона буде звати мене: мій чоловіче! — вона не буде більше мене звати: мій Ваале! Я заручу тебе собі навіки, я заручу тебе собі в справедливості й у праві, в ласкавості й у любові. Я заручу тебе собі в вірності, й ти Господа спізнаєш.
Ос 2, 16–18. 21–22
Якщо почати сьогоднішнє читання двома віршами вище, то перед нашими очима постає картина мертвої пустелі. Тут же в багатьох із нас може виникнути болюча аналогія з духовною пустелею, у якій почуваєшся покинутим. Причиною може стати, наприклад, хронічна хвороба, що поглинає всі твої сили, або недавня втрата близької людини. А може, попри регулярну молитву, здається, що Бог тебе не чує. Де ж Він є в такі «пустельні» моменти? Пророк Осія стверджує, що Господь — завжди поруч із тобою.
Ізраїльтяни жили у стані відносного миру і благополуччя, коли Осія почав своє служіння. Пророк знав, що ситуація швидко зміниться. Асирійські війська підкорювали один за одним довколишні народи, і наступною жертвою мав бути Ізрáїль. Попереду були — війна і розруха.
Та це не був кінець для Вибраного народу. Осія пророкує, що майбутній досвід «пустелі» послужить для очищення та відродження. Військово–політична катастрофа мала показати духовне віддалення народу від Бога і стати закликом до навернення та водночас можливістю відновити порушений Заповіт із Господом.
Це важко прийняти, та саме поразки й проблеми змушують нас зупинитися і запитати себе: що я зробив не так, чому опинився в цьому місці? Дуже часто «пустеля» — прямий результат нашого гріха і водночас спосіб показати нам його. Але саме по собі усвідомлення власної помилки, без покаяння і навернення до Бога — не рятує, а тільки вганяє у депресію. Лише Господь знає шлях виходу з будь–якої проблемної ситуації.
Тому наступного разу, коли опинишся в духовній пустелі, не панікуй. Зроби глибокий вдих і постарайся заспокоїти свої думки. Вір, що Бог перебуває з тобою. Питай Його про те, що Він хоче показати тобі і змінити. Відкрий своє серце і слухай Його голос. Господь хоче злити на тебе водоспад благодаті, навіть якщо ти сьогодні перебуваєш у середині пустелі.
«Господи, я вірю, що будь–яка ситуація — це можливість наблизитися до Тебе. Допоможи мені довіряти Тобі у моменти моїх ”пустель”».
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
