Як розвинути своє покликання до батьківства?

Не стають батьком тільки тоді, коли народжується дитина. Батьківство охоплює все життя чоловіка.

Генрик зізнається, що розплакався, коли побачив на моніторі апарату УЗД силует свого малюка. Він не соромиться, смиренно підходить до дивовижної таємниці життя, усвідомлюючи свою відповідальність як майбутнього батька. «Я готувався бути батьком ще в момент шлюбу, але до того, як моя дружина завагітніла, це було радше теоретично. Для чоловіка час очікування на дитину не такий зворушливий, як для жінки. Нам достатньо уявити собі ще не народжену дитину і яким я хочу бути батьком».

Неясне почуття батьківства стає конкретним у день народження дитини, «у цій надзвичайній зустрічі». Але це тільки початок. «Для жінки цей процес природний, для чоловіка ж це обов’язково складніше, — пояснює о.Дені Метцінгер. — Він має пройти два етапи: з чоловіка стати подругом, а потім — батьком».

Відкриття батьківства

Тоді як вагітності дружини достатньо, щоб пробудити в чоловікові «природне» батьківство, «процес самостійного відкривання батьківства — це завдання всього життя, — підсумовує о.Алексіс Лепро. — В дитинстві чи в підлітковому віці хлопець може уявляти себе в ролі батька. Він хоче відчути радість людей, завдяки яким відкриває батьківство: як свого батька, так і всіх тих, хто вказує йому шлях, променіючи своїм батьківством: учителів, дядьків або священників, присутніх у його житті. У дорослому віці, завдяки виконанню своїх обов’язків і роботи, це почуття дозріває: я здатний служити життю, захищати його і передавати».

Коли народжується дитина, багато молодих чоловіків відкривають для себе ці неповторні стосунки, що складаються не лише з авторитету, цінностей чи зв’язку поколінь, а насамперед з агапе — безумовної, абсолютної любові. «Я готовий моментально віддати своє життя за кожного зі своїх дітей, — каже Жан-Франсуа, тато п’ятьох дітей. Ця любов — вісь мого спілкування з дітьми, вона все висвітлює і вирівнює».

Із перших хвилин контакту з дитиною молодий батько спроможний відчути, іноді навіть краще, ніж мама, що дитина — це щось окреме. Ален, батько трьох дітей, згадує своє несподіване зворушення, яке переживав, коли записував свою першу доньку в РАГСі: «Це Матильда, донька…, онука… Ніби формальність, але завдяки ній я зрозумів, що моя донька — не моя власність, вона належить до певного роду». Саме тому, як стверджує о.Алексіс Лепро, «специфіка батьківської любові ґрунтується на тому, що дуже тісно поєднує в собі інтимну близькість і почуття відокремленості. Бути батьком — це визнавати, що син або донька — це насправді буття, повністю окреме від нашого, яке водночас назавжди з нами пов’язане».

Чоловік розвиває в собі батьківство все життя

Глибоко вкорінене у цій неповторній любові батьківство не приходить автоматично. Воно розвивається протягом усього життя чоловіка. Крім того, йдеться швидше про місію і дар, ніж про швидкоплинне почуття. «Ми отримуємо дар батьківства як життєву стежку під проводом Провидіння, стежку, яка єднає нас із Божою справою створення і відкуплення. Ми маємо розвивати цей дар, в якому, з одного боку, опиняємося спонтанно, а з іншого — маємо багато чого навчитися», — підсумовує о.Алексіс Лепро.

На думку о.Дені Метцінгера, «щоб виконати це покликання, батьківство має відкрити сенс вдячності, смирення і терпеливості». Дар батьківства, як і дар материнства, розвивається саме в подружжі. Отець Алексіс Лепро каже про це прямо: «Головне завдання батька — будувати свої батьківські стосунки на подружньому зв’язку. А друге — це відмовитися від будь-яких власних уявлень і очікувань взаємності».

Багато батьків ходять у паломництва, щоб їхнє батьківство могло розквітати перед лицем Бога. «Вслухаючись в Ісуса і вдивляючись у Нього, батько сім’ї відкриває Отця і бачить Отця. Це проливає світло на те, як ми поводимося з нашими дітьми. Щаслива та людина, чий батько шанує Отця, джерело усякого батьківства», — переконаний о.Алексіс Лепро.

Батько віднаходить себе у погляді дружини

За словами о.Алексіса Лепро, «найпрекрасніша брама до батьківства — це серце дружини, яка кладе дитину в руки батька. Вона заохочує розмовляти з дитиною, гратися з нею та молитися. Ця брама може відчинятись у дитинстві з багатьох нагод». Сім’я розквітає тоді, коли мати, батько і дитина взаємно збагачуються.

Поза контекстом сім’ї сенс батьківства має універсальний вимір. Священники, неодружені чоловіки, вчителі, вихователі отримують «цей дар, який Бог дав чоловікові, щоби він своїм словом і діями допомагав людям відкривати їхню справжню самобутність. Народження дитини — це подія, у якій батьківство проявляється особливим чином; але пробудження сумління і виховання до свободи — це дві дуже глибокі сфери, до дій і досвіду в яких покликаний кожний чоловік».

Переклад CREDO за: Ар’єн Лекойнт Клюксуа, Aleteia