Втеча від депресії у фентезі-монастир

Коли ти залишений всіма на світі, коли тебе поглинає неспокій та відчай, коли огорнула самотність, коли далі жити немає сил, то саме час завітати до фентезі-монастиря — і, можливо, залишитися в ньому назавжди.

Так повелося, що кожне згромадження має назву в історії Церкви. І тому фентезі-згромадженню пасує назва «Сестри й брати від радості Діви Марії Обручниці Святого Духа», — бо тільки Господня радість є справжньою та не прив’язаною до земних речей. Уявімо радість жінки, яка вже знає, що носить у собі дитину. Уявімо радість жінки, через яку воплотиться сам Господь. Тому в цьому фентезі-згромадженні потрібно завжди пам’ятати, що ми маємо в собі Бога. Постійно перебувати у радості від зустрічі з Ним на кожній Літургії, на Адорації, на молитві та під час читання Святого Письма. Сама наявність цього прагнення вже свідчить про те, що ми обрані Богом та покликані свідчити про Його присутність у світі. Показати світові Бога, як це зробила Марія. Адже багато людей не мають віри в Бога, переживають перешкоди на шляху до віри, просто фізично не можуть прийти до храму. Тому радіймо, що у нас ця можливість є, і молімося за тих, у кого неї немає.

У кожному монастирі є свій статут, тому для фентезі-згромадження також необхідні певні правила для подальшого функціонування. Правила, як орієнтир, щоб рухатися далі та бути постійним у вірі. Як писав Хосемарія Ескріва: «Якщо дорогу засипало снігом, то зовнішні знаки та правила — це як стовпчики серед снігу, які показують, куди тримати напрямок».

Щоденна витривала молитва. Наша молитва це не так задоволення від зустрічі з Богом, як наше зусилля в напрямку Бога. Важливо, щоб молитва була постійною, мала приблизно той самий час та перебувала в єдності з Церквою. Постійність забезпечить тобі впевненість і спокій у серці, що, попри перешкоди (емоції, труднощі життя), ти продовжуєш бути вірним. Той самий час у молитві забезпечить тобі звичку усамітнюватися або серед натовпу зосереджуватися, що так важко зробити в наш час. Єдність із Церквою дасть тобі приналежність до спільноти й позбавить від покинутості. Це насамперед звичайний молитовник, Бревіарій та Розарій. Дуже важливою є індивідуальна особиста молитва (розмова з Богом). Часто для такої молитви бракне слів, переповнюють емоції, виникає внутрішнє замішання. Не варто хвилюватися, можна почати з найпростіших фраз: «Ось я… Я прийшов….» Це важливо, бо коли ми бачимо іншу людину, то спочатку вітаємося та знайомимося, а потім лише можемо поділитися інформацією про нас.

Щотижнева сповідь. Для того, щоб підтримувати себе в постійній готовності сприймати Боже Слово та виконувати його, потрібно бути вільним від егоїзму. Це можуть бути не гріхи, а лише твої щоденні занедбання, але їх можна озвучувати на щотижневій сповіді. А саме: занедбання молитви, неконтрольовані думки, песимізм і небажання з нього вийти, ігнорування прохань ближніх без пояснень, недобросовісна праця, роздратування, заздрісні думки та порівняння себе з іншими.

Щоденне Святе Причастя. Звісно, коли ти маєш повний робочий день та завантажений сімейними обов’язками, то кожного дня не матимеш змоги бути в храмі. Хорошим виходом є Духовне Святе Причастя. Неважливо, чи є емоції чи нема, бо сам факт прийняття Ісуса у Євхаристії дає новий відлік твого життя. Тепер ти з Господом виходиш із цього храму, йдеш вулицею, п’єш чай із сім’єю, бавишся з дітьми…

Уникати нагоди для спокуси. Навіть добрий побожний намір може перетворитись у небезпеку спокуситися та впасти в гріх. Для вбереження себе від спокус варто спланувати свій час. Час, заповнений молитвою, працею, корисним спілкуванням, розвитком, перегляданням чогось цікавого, проходить під вашим контролем. Тому, щоб не закохатися у непідходящого хлопця (дівчину), — не варто з ними усамітнюватися та навмисне намагатися побачитися. Якщо знаєш, що саме з тією подругою будеш пліткувати, то не проводь із нею забагато часу, а спілкуйся тільки по справі.

Зовні будь сучасним. Щоб євангелізувати, необхідно бути доступним і зрозумілим. Варто цікавитися світом, щоби світ зацікавився тобою. Тому твоя активна участь у громадському житті, свіжий привабливий зовнішній вигляд, достатній кругозір, цікаві хобі будуть свідченням того, що Господь близько і доступний для кожного. Варто лише звертатися до Нього кожного дня. Побожне життя — це не втеча від світу, а бачення світу крізь призму Божого світла. І дуже часто Господь відкриває себе цілком приземленим грішним людям, наприклад — Марії Магдалині.

Сприймай все через Господнє Провидіння. Людина неспроможна огорнути поглядом все своє життя. Часом ти запитуєш себе: для чого це? Деякі зустрічі й події трапляються, щоби змінити наш зовнішній світ, а дещо відбувається, щоби змінити нас ізсередини. Більшість твоїх випробувань залежать не від Божої волі, а часто — від дій інших людей або від твоїх дій. Не варто звинувачувати Бога, що чоловік поганий: жінка сама давала згоду на одруження. Не варто ображатися на Бога, коли несправедливо оскаржують, бо це насправді роблять люди. Але ти можеш подивитися на ці події через Боже Провидіння, наче складаєш іспит із терпеливості, прощення, витривалості. Й зі щоденним звертанням до Бога пройти частину цього шляху, наче це твоя хресна дорога.

Переосмислюй та вчися жити радісно у цьому фентезі-монастирі, який не має брам, а знаходиться у твоїй свідомості. Будь із Богом вже тут, де ти є: на дивані, на робочому місці, на прогулянці… Затримай віру близько себе за допомогою цих простих правил, які єднатимуть тебе з Богом щодня. Адже тільки у присутності Бога зможеш віднайти сенс свого життя і вийти з депресії.