Погляд

Пентакосталізація. Небезпека для католицизму?

31 Серпня 2020, 12:30 6252 o. Міхал Воцал SDB

Понад 500 років католики та різних течій протестанти взаємодіють одні з одними. Це принесло багато позитивних наслідків, але тут звернемо увагу на небезпеки такого впливу.

Перш за все обговоримо загрози, що стосуються духовного життя — хоча протестантизація може проявлятися і в інших областях: учення, літургія, соціальне життя тощо.

Численні дослідники стверджують, що в XX та XXI століттях найбільший вплив на католиків (а також на інших протестантів) мали громади п’ятдесятників. «Через 100 років після народження п’ятдесятницького руху в 1901 році ці громади налічували 100 мільйонів послідовників. Бурхливий розвиток відбувся в останні кілька років. На сьогодні підраховано, що вже є 600-800 мільйонів християн-п’ятдесятників. У 2025 році їх має бути мільярд»[1]. Отже, «п’ятдесятники сьогодні становлять приблизно третину всіх християн, а також дві третини тих християн, що належать до всіх видів протестантських деномінацій. Харизмати підкорюють Латинську Америку та місіонерські райони, такі як Азія і, зокрема, Китай. У Європі в нових християнських релігійних групах із харизматичним і п’ятдесятницьким характером маємо близько 20 мільйонів послідовників, особливо у Великій Британії та Росії»[2]. На православ’я найменше впливає процес харизматизації, зокрема через його сильну прихильність до цінності традицій.

Феномен розвитку цього явища та його вплив на інших християн деякі дослідники називають пентакосталізацією. Під цим поняттям о.Анджей Кобилінський розуміє «процес поступового перетворення традиційних християнських Церков і конфесій у неуточнену форму харизматичного християнства в усьому світі»[3]. У Польщі явище протестантизації у вигляді пентакосталізації значно прискорилося з 2007 року[4].

Саму проблему почали описувати порівняно недавно. Піонером досліджень у цій галузі є о.Анджей Кобилінський, професор Університету кардинала Стефана Вишинського. Працювали над цією темою також єпископи Анджей Чая, Анджей Сімієнєвський, отець Пшемислав Сава та пастор Анджей Мігда. Поправді, від самого початку дискусії (започаткованої 2014 року о.А.Кобилінським у “Studia Philosophiae Christianae UKSW”) ця тема викликала бурхливі емоції у богословів і сильно поляризувала її учасників — на тих, хто в пентакосталізації вбачає більше можливостей, і тих, хто бачить більше загроз.

Цю загрозу можна побачити у цифрах — великій кількості переходів із католицизму до харизматичних та п’ятдесятницьких громад. Цей процес тривожний у Латинській Америці, особливо у Бразилії[5]. У Польщі щонайменше 23 громади протягом останніх десятиліть, які раніше були частиною  руху Віднови у Святому Дусі, відокремилися від Католицької Церкви [6]. Цей процес зазвичай супроводжується зневагою до Магістеріуму Церкви та водночас — великим послухом харизматичному лідеру.

Інший небезпечний симптом пентакосталізації — це зневага до філософії та раціонального осмислення віри, або є антиінтелектуалізм віри. Часто це є результатом «крайньої біблійності» або буквального розуміння Святого Письма. Автор цієї роботи має досвід коротких зустрічей із протестантськими пасторами (один із них — викладач природничих наук), який вважав правдою те, що Земля була створена близько 6000 років тому, бо так написано в Біблії. Результатом такого ставлення є невикористання, наприклад, категорій природного права, гідності чи прав людини, і посилання лише на строго  біблійні та релігійні аргументи. Провести дискусію, наприклад, про біоетику дуже важко[7]. Результатом є також переконання, що істини віри замість того, щоб їх пізнавати, слід передусім переживати.

Саме таке недовірливе ставлення до інтелектуальної рефлексії (що іноді є реакцією на католицьку надмірну інтелектуалізацію віри) проявляється у перебільшенні значення духовного досвіду. У деяких випадках складається враження, що принцип sola Scriptura було замінено принципом sola experientia, коли християнин каже: «Я вірю, бо переживаю»[8]. Прикладом такого ставлення може бути також надання занадто великого значення емоційному збудженню та психосоматичним симптомам, «які проявляються у вигляді судом тіла, спазматичного сміху або так званих падіннях у дусі»[9]. Тож навряд чи дивно, що в харизматичному русі спостерігається тенденція впроваджувати акустичні технології та мультимедійні ефекти.

У такому релігійному досвіді музика, звук і світло відіграють панівну роль. Це можна спостерігати, наприклад, на Вечорах поклоніння. На жаль, трапляється так, що учасники можуть стати жертвами психоманіпуляцій з боку лідера, який вводить їх у різні стани свідомості, не запитуючи дозволу[10]. Ще один приклад — наголос на «дарі мов», який часто нагадує юбіляцію [довгий мелізматичний розспів, коли на один склад припадає багато звуків мелодії. — Прим. ред.].

 

 

Пентакосталізація також підтримує поверховий, або фальшивий екуменізм. З одного боку, кількість партнерів для діалогу зростає, оскільки (в середньому кожні 10 годин) десь у світі формується нова християнська «церква», релігійне об’єднання чи секта[11]. Класичний екуменічний діалог, заснований на визнанні відмінностей між конфесіями, неопентакостальні громади часто ігнорують. «Представники цих спільнот сприймають старі поділи у межах християнства як суто європейську, а іноді навіть постколоніальну спадщину, і тому часто ігнорують релігійні відмінності та іноді навіть відкидають екуменічний діалог. В інших ситуаціях вони не визнають релігійних кордонів і здійснюють активну прозелітичну та євангелізаційну діяльність».[12]

Наступною загрозою є релігійний синкретизм. Це пов’язано з антиінтелектуальним ставленням. «На жаль, слухачі часто не знають, що релігійний зміст, який вони некритично приймають, сторонній для Церкви, до якої вони належать. Іноді католики приймають п’ятдесятницьке розуміння чуда, зцілення, тлумачення Біблії, наявності злих духів чи одержимості»[13]. Конкретним прикладом синкретизму в Католицькій Церкві була практика так званого «зцілення сімейного дерева» (healing the family tree) та «придверної сповіді» (spowiedź furtkowa). Реакція на листи Конференції єпископів Польщі з негативною оцінкою цих практик викликала гнів та критику на інтернет-форумах і відхід до підпілля.

«Євангеліє успіху, здоров’я та процвітання» — саме так можна назвати стиль учення в деяких протестантських церковних спільнотах. Якщо ви багата, красива, здорова, успішна людина – це ознака Божого благословення. Звідси випливає, що якщо ти не такий, то заслуговуєш на Боже покарання[14]. Це дуже небезпечна тенденція, яка «приховує хрест», може трактувати релігію лише як терапію та інструмент для задоволення основних потреб.

«Чудотворна релігійність» — це тип побожності, орієнтованої на надприродні явища, особливо на чуда. Така побожність вважає чудо основою віри і переконана, що сьогодні кількість чудес може бути такою ж, як в дні Ісуса й Апостолів. Велике значення надається зціленню, насамперед тілесному. “На жаль, у багатьох країнах харизматичні лідери ставлять діагнози здоров’ю інших людей занадто легко і занадто швидко. Іноді така думка може бути до такої міри сугестивною, що люди, насправді хворі, відмовляються від необхідного медикаментозного лікування»[15]. Одним із плодів цього голоду надприродності є трактування надприродних явищ, які багатьом здаються натуральними. Часом це результат незнання, часом — маніпуляції. Наприклад, сприймати пробудження з коми як воскресіння[16].

Вищезазначені явища та погляди, характерні для пентакостальної течії, також проникають у католицькі громади, змінюючи їх зсередини. Вони є відповіддю на потреби людини, такі як прагнення до радикалізму в житті, благочестя, емоційної релігійності, прослуховування проповідей, що відповідають на їхні запитання(…)»[17].

У Католицькій Церкві «вилиття Духа» відбулось у формі руху Відновлення у Святому Дусі, який розвивається в Європі, незважаючи на загальний клімат секуляризму. Католики вчилися у протестантів і можуть продовжувати вчитися, наприклад, любові до Святого Письма, місіонерського завзяття і безпосередності в молитві. Тому будьмо обережні, щоб не «вихлюпнути дитину разом із водою» і ретельно розібратися, де сьогодні пентакосталізація є можливістю, а де загрозою.

o. Міхал Воцал SDB
Університет кард. Стефана Вишинського, Варшава

 

 

 

[1] Czaja, Andrzej. 2017.  Problem pentekostalizacji chrześcijaństwa, https://www.fronda.pl/a/problem-pentekostalizacji-chrzescijanstwa-bp-andrzej-czaja,100175.html.

[2] Kobyliński, Andrzej. 2014. Etyczne aspekty współczesnej pentekostalizacji chrześcijaństwa, „Studia Philosophiae Christianae UKSW” 50 (2014) 3, с. 98-99.

[3] Czaja, Andrzej. 2017.  Problem pentekostalizacji chrześcijaństwa.

[4] Там само.

[5] Sawa, Przemysław.  2018. Spór o pentekostalizację Kościoła. Śląskie Studia Historyczno-Teologiczne. (Vol. 51, z. 1 (2018), с. 102.

[6] Там само, с.110.

[7] Por. Kobyliński, Andrzej, с. 122.

[8] Czaja, Andrzej. 2017.  Problem pentekostalizacji chrześcijaństwa.

[9] Czaja, Andrzej. 2017.  Problem pentekostalizacji chrześcijaństwa.

[10] Kobyliński, Andrz, с. 123.

[11]Czaja, Andrzej. 2017.  Problem pentekostalizacji chrześcijaństwa,

[12] Kobyliński, Andrzej. 2014, с. 101.

[13] Czaja, Andrzej. 2017.  Problem pentekostalizacji chrześcijaństwa..

[14] Por. Kobyliński, Andrzej. 2014, с. 115.

[15] Kobyliński, Andrzej. 2014, с. 121.

[16] Там само,  с. 116.

[17] Sawa, Przemysław, с. 107.

 

 

Бібліографія:

Czaja, Andrzej. 2017.  Problem pentekostalizacji chrześcijaństwa, https://www.fronda.pl/a/problem-pentekostalizacji-chrzescijanstwa-bp-andrzej-czaja,100175.html.

Kobyliński, Andrzej. 2014. Etyczne aspekty współczesnej pentekostalizacji chrześcijaństwa, „Studia Philosophiae Christianae UKSW” 50 (2014) 3, s. 93-130.

Sawa, Przemysław.  2018. Spór o pentekostalizację Kościoła. Śląskie Studia Historyczno-Teologiczne. (Vol. 51, z. 1 (2018), s. 100-119.

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity