Ультразвукове обстеження показало, що ситуація насправді серйозна. Але Роса Сільва вирішила довіритися Богу — в усьому, що Він для неї запланував.
Що зробили б ви, довідавшись, що носите під серцем дитину з двома головами й додатковими кінцівками? А що якби лікарі вам сказали, що вам необхідно піти на аборт, бо така тяжка вагітність створює для вас серйозну небезпеку?
Роса Сільва опинилася в такій ситуації в Чилі 1984 року. Однак вона рішуче відмовилась від аборту, приймаючи «те, що Бог їй посилає». Через багато років дієцезія у Вальпараїсо завдяки цьому рішенню отримала двох священників — близнюків на ім’я Пауло і Феліпе Лісама.
Небуденна історія братів відбилася широким відлунням у медіа 2013 року, невдовзі після висвячення братів. Сьогодні вони обоє надалі з ентузіазмом сприймають своє служіння і євангелізують через соцмережі.
Y ¿cuál es tu Buena Nueva? @Felipe_Twin @CurasOnline pic.twitter.com/fc7nMORfD8
— Paulo Lizama Silva (@Paulo_twin) August 3, 2014
Батьки близнюків, Роса й Умберто, 36 років тому й уявити не могли, що матимуть двох синів-священників, які транслюватимуть Месу через Фейсбук.
Коли Роса пішла на контрольне обстеження після того, як довідалася про свою вагітність, лікар сказав, що бачить на екрані дуже сильно деформовану дитину (згідно з описом — зрослих між собою близнюків, які не мають шансу вижити), а вагітність становить ризик для життя Роси. Тому лікар порадив «терапевтичний» аборт як розв’язання ситуації.
«Моїй мамі сказали, щоби зробила аборт… але вона не хотіла. Вибрала життя, навіть якщо мала іншу можливість, через те що її життя опинилося в небезпеці», — сказав Паоло в розмові з «Religión en Libertad» («терапевтичні» аборти в Чилі були тоді легальні. Їх заборонили 1989 року, а від 2017-го вони знову дозволені).
Отець Феліпе пояснив агенції «Aciprensa», що вони «не впевнені, чи лікар помилився в інтерпретації результатів обстеження, чи то, може, було Боже втручання», яке зробило так, що народилися здорові близнюки. Отець Пауло стверджує: «Я завжди відчуваю виняткове зворушення й ніжність, коли думаю про серце своєї мами, яке хотіло віддати життя за мене, за нас».
Посмотреть эту публикацию в Instagram
Їхня дорога від народження до священства, однак, простою не була. Попри те, що обоє зростали як практикуючі католики, з часом на першому місці в їхньому житті опинився футбол. Коли хлопцям було по 14, їхні батьки розійшлися й жили окремо — тоді вони почали проводити більше часу з Церквою. В їхньому місті не дуже було чим зайнятися, — коментує «Religión en Libertad».
Але це тривало недовго — доки хлопцям виповнилося по 16, вони перестали грати в футбол і ще більше, ніж раніше, залучилися у справи Церкви (хоча й донині залишаються фанатами спорту). А у 18 років вони вступили до семінарії.
Можна подумати, що й рішення стати священниками вони прийняли разом. Говориться ж, що близнюки діляться всіма секретами. Але вони залишили питання про покликання кожен для себе: жоден із них не хотів, щоб його рішення вплинуло на життя другого брата. Їх обох Бог привів до себе різними шляхами, але результат був той самий. Пауло зізнався: «Я не знаю, хто з нас двох відчув покликання першим. На мою думку, Бог зробив усе дуже добре, щоб оберігати свободу нашої відповіді».
А в день своїх свячень він сказав: «Ми поділяли спільний досвід і спільний поклик Ісуса, щоб ділитися ним з іншими».
por una alegría para mi país #ConTodaLaFeEnLaRojaMG pic.twitter.com/UJAjP3WvUU
— Paulo Lizama Silva (@Paulo_twin) July 3, 2015
Говорячи про покликання, о.Феліпе визнає: «Бог із нами не грається. Він хоче, щоб ми були щасливі, а священство — це прекрасне покликання, яке робить нас насправді щасливими».
Отець Пауло каже так: «Ісус, Церква і світ потребують нас. Але їм потрібні не просто молоді чоловіки: їм потрібні молоді чоловіки, зміцнені Божою правдою, так, що їхнє життя нею променіє; так, що їхня усмішка показує надію, їхній погляд — віру, а їхні вчинки — любов».
Близнюки дізналися про відвагу своєї матері тільки на шостому курсі семінарії. Вони сприйняли цю подію як провіденційну: Бог покликав їх до вічності, а любов і щедрість матері зробила це можливим. Отець Пауло пояснює:
«Як ми можемо не захищати життя? Як ми можемо не проголошувати життя? Ця подія дала імпульс моєму покликанню, надала йому особливої життєздатності… Я переконаний у тому, в що вірю, хто я такий і про що говорю, виразно завдяки Божій благодаті».
Після 10 років навчання та підготовки брати прийняли священницькі свячення 28 квітня 2012 року в катедрі Вальпараїсо.
Отець Пауло визнає, що навіть як священники вони жартують типово для близнюків. «Люди нас плутають, а я часто вдаю свого брата. Найсмішніше — це реакція людей. Ця близнюківська неґречність — це перевага, з якої неможливо не скористатися».
Він додає, що більшість людей навіть не усвідомлюють, що один із них правша, а другий — шульга (ліворукий).
Соцмережі — це нині частина їхнього служіння. Їхні постинги на Фейсбуку, Інстаграмі, Твіттері виражають радість, що плине зі священства, почуття гумору, близькість одного з одним та з сім’єю, а також… любов до футболу!
Посмотреть эту публикацию в Instagram
Роса й Умберто Лісама могли вибрати «легшу стежку», незгідну з Божим законом, але замість цього вирішили довіритися Богу і прийняти життя, незалежно від того, як сильно би воно було зранене. В цьому разі Бог захотів поблагословити цю вірність даром для батьків і Церкви. Побажаємо їм і собі благодаті й сили розуміти і постійно правильно вирішувати. А Бог нас послідовно благословлятиме — навіть якщо ми не завжди це помічатимемо.
Переклад CREDO за: Метью Ґрін, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
