Місіонерство — це не привілей окремих християн, місіонером може (і повинен) бути кожен. Ми можемо проголошувати Євангеліє в сім’ї і в своєму оточенні. Загалом це не так уже й складно!
Євангеліє стосується кожної людини й усіх сфер життя. Ось кілька прикладів, як день за днем реалізувати своє апостольське покликання в найближчому оточенні.
Діти — це маленькі місіонери
Що стосується школи, то тут першими євангелізаторами, звісно, є наші діти, зокрема наймолодші: я завжди захоплююся силою, іноді дивовижною, їхньої місіонерської дії. Коли дитина хоче наблизити до того, кого любить, свого Бога, то вона може реалізувати цю мету з гідним подиву ентузіазмом. Надзвичайно важливо, щоб наші діти відчували підтримку з боку дорослих, які іноді посміхаються, споглядаючи зусилля маленьких апостолів.
Їхня поведінка свідчить: вони забувають про те, що для Бога молодий вік благовісників Євангелія не становить жодної перешкоди; навпаки, діти набагато частіше, ніж ми, дозволяють Святому Духу себе провадити. Будьмо уважними, щоби сповненим євангелізаційного запалу дітям не підрізати крила коментарями на кшталт: «Знаєш, на світі є люди, які не вірять у Бога, і ми не можемо цьому зарадити». Коли діти гаряче прагнуть поділитися своєю вірою, хіба це не Святий Дух їх розпалює? Остерігаймося літеплості, характерної для «розсудливих» людей»!
Євангелізація поза школою
Коли батьки приводять або забирають дітей зі школи, може трапитися нагода до короткої розмови, ближчого знайомства або спонтанної дискусії. Варто використовувати такі ситуації для євангелізації, мати розплющені очі й відкриті вуха, щоб помітити маму, яка не має до кого звернутися; когось у потребі; того, хто хотів би довше порозмовляти. Саме там починається апостольство.
Деякі мами, делікатні й привітні водночас, природні та щирі — незамінні в ролі місіонерок, хоча й не обов’язково це усвідомлюють (що тільки додає їм чарівності). Вони не виголошують великих промов, не катують інших нескінченними розповідями про історію своєї зустрічі з Богом. Вони люблять, так просто, як Ісус і разом із Ним. Вони розповідають про свою віри без тиску. Вони відкриті на дію Святого Духа, який підказує їм, що сказати для того, щоб заспокоїти, утішити, пояснити і розвеселити.
Не забувайте про сусідів
Стосунки між сусідами теж важливі. Бог добре знає, що робить: Він не випадково дав нам саме цих, а не інших, сусідів. Він певним чином довірив їх нашій опіці. Подолати будь-який спротив чи несміливість, які становлять перешкоду, — це наше завдання. Звісно, добрі сусідські стосунки вимагають великої поваги та розсудливості; але водночас загальновідомо, що люди по міських багатоповерхівках фактично не знають одні одних: там можна страждати й померти, і ніхто навіть про це не дізнається.
Як на практиці любити своїх сусідів? Як знайти привід, щоби просто розповісти їм про Євангеліє, якщо ваші контакти зводяться до швидко кинутого «добридень» чи «доброго вечора»? Взаємодопомога (наприклад, підвезти дітей до школи) — це часто добрий спосіб зав’язати стосунки.
Використовуйте різні нагоди
Спільна праця в якійсь організації або шкільному проєкті — це прекрасна нагода зміцнити стосунки і ділитися своєю вірою з іншими: участь у якійсь ініціативі дозволяє налагодити тісніший контакт і усуває багато бар’єрів між людьми.
Таких прикладів багато: той, хто має в серці бажання євангелізувати, знаходить чимало нагод проголошувати Євангеліє своїм братам, як прямо, так і опосередковано. За умови, що він завжди перебуватиме в постійному контакті з Головним Євангелізатором — Святим Духом.
фінансово.
Щиро дякуємо!
