Свята та святі

Святий Роберт Белларміно, єпископ і Вчитель Церкви

16 Вересня 2020, 18:57 6550

Римо-катол.: 17 вересня (довільний спомин)

Якщо хтось «стає в позу», наїжачившись при самих лише словах «Великий інквізитор», то йому варто познайомитися зі св.Робертом Белларміном (1542-1621).

Народився в Монтепульчано (Тосканія) як третій із десятьох дітей. Його мати була сестрою тодішнього папи Марцелла ІІ (†1555). Навчався у щойно відкритій єзуїтами школі, а по її закінченні вступив до Товариства Ісусового. Далі навчався і в Римській Колегії, і у Флоренції, і в бельгійському Лувені, де зі студента став викладачем. Саме там, у Бельгії, в поширених того часу диспутах з єретиками, проявилися особливості мовлення та письма Роберта, сильного в апологетиці.

Чутки про нього дійшли до Рима, і папа Григорій ХІІІ прикликав до себе о.Белларміно на співпрацівника. Пам’ятаймо особливості того часу: єресі, необхідність всемірної, різнопланової боротьби за віру, потреба в добрих апологетах. Найвідоміша праця Белларміно – «Суперечності» – була першим «компендіумом віри», викладеним відповідно до потреб нових часів. За 30 років її перевидали різними мовами понад 20 разів. Для боротьби з католицькою вірою в протестантських навчальних закладах поставали «антибеллармінівські кафедри»!

Беллармін став ректором Римської Колегії, потім настоятелем Неаполітанської провінції єзуїтів, особистим радником папи Климента VIII та екзаменатором єпископів (бо пастирі мусили добре знати віру – проповідувати єресі й так було кому). В ті само роки Беллармін підготував Катехізис, який вийшов друком 1597 року і був перевиданий понад 400 разів. Був членом комісії з перегляду тексту Вульгати. Директор Ватиканської бібліотеки… З огляду на кількість обов’язків він себе жартома називав «вантажником Святого Престолу».

В нагороду за ревне служіння папа підніс його до кардинальської гідності (1599). У ті часи це означало не лише повагу, а й чималі маєтки. Що зробив наш майбутній (із 1602р.) Великий інквізитор? Постановив залишатися бідним монахом, не мати особистого майна, родичів за церковний рахунок не годувати, кошти скерувати на допомогу потребуючим, а від підвладних вимагати того само. Відмовився від високої оплати, запропонованої іспанським королем Філіпом ІІІ. Продав на користь бідних гобелени зі свого дому, кажучи, що «стіни не застудяться». Його пріоритетами були турбота про бідних, праця з кліром і літургія. Написав окрему книжку «Тлумачення Символу віри для настоятелів».

Двічі був у списку кандидатів на Апостольський Престіл, але залишився на своїй посаді в Конгрегації Святого Офіцію – те, що ми звемо загальним словом «інквізиція». Найбільше противники Церкви, інквізиції та самого Белларміно дорікають (Церкві, інквізиції та самому Белларміно) за його участь у процесі Джордано Бруно. Пов’язане ім’я Белларміна і з процесом Галілея.

Щодо Бруно, то нині переважна більшість тих, хто таки вміє користуватися інтернетом, знають, що середньовічна Церква не має нічого спільного з «протидією науці», оскільки Бруно був покараний зовсім не за наукові відкриття, а за серйозні проблеми у вірі. Він, власне кажучи, перестав бути католиком, бо дійшов до сповідування герметизму, і в його працях прослідковувався виразний вплив єгипетської магії. За різні історичні перекоси та помилки людей Церкви папа Йоан Павло ІІ приніс покаяння в Ювілейній молитві; однак хоч би що там було, а процес Бруно не був антинауковим. Європа трималася на спільній вірі та відповідній політиці. Зміна віри тягнула за собою зміну політики. Окультизм, окрім шкоди для душі, руйнував Європу. Для людей тих часів наше поняття гуманності було незрозуміле: вони рятували свій світ.

Що ж до процесу Галілея, то кардинал Белларміно його вів (закінчити не встиг, помер), і дружньо листувався з ученим, казав, що не виключає розгляду поглядів Коперника як наукової системи – для підтвердження науковості якої тоді ще просто не було підстав. І виступав проти покарання Галілея з боку світських чи церковних властей.

Блискучий теолог і людина передових поглядів, Роберт Беллармін нічим не відрізнявся за глибиною і складом мислення від учених свого часу.
Беатифікований 1923 року, канонізований 1930-го, а за рік був проголошений Учителем Церкви. Його реліквії спочивають у церкві св.Ігнатія в Римі. Покровитель каноністів.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

pb.ua: 4731 1856 1920 9130

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: