Цей список був складений 1995 року, з нагоди 100‑річчя народження кінематографу. Не всі з цих стрічок знято на релігійні сюжети, але кожен несе глибоку мораль. Фільми поділено на три категорії: релігія, мораль і мистецтво.
Кадр із фільму «Слово»
Категорія: Релігія
1. Андрій Рубльов (1969), виробництво СРСР. Стрічка про православного монаха XV століття (роль Анатолія Солоніцина), який уперто продовжує займатися іконописом, попри суспільний нелад і жорстоку смуту тих часів. Режисер Андрій Тарковський показує історію віруючої людини, яка прагне через релігійне мистецтво стати вище за те, що діється: жорстокості орди, яка захопила Русь, і жорстокості князів.
2. Бенкет Бабетти (1987). Історія про життя у данському рибальському селі під кінець XIX століття, 1871 року. Французька домоправителька (актриса Стефан Одрен) намагається заново прищепити смак до життя двом побожним сестрам, які вважають, що повинні продовжувати місію свого покійного батька-пастора — і, не помічаючи того, перетворюються на релігійну міні-секту. Режисер Габріель Аксель, Данія.
3. Бен Гур (1959). Класична голлівудська кіноепопея режисера Вільяма Вайлера, названа ім’ям єврейського сановника (роль Чарльтона Хестона), який стає жертвою зради друга свого дитинства, римлянина (роль Стівена Бойда). Бен Гур стикається з першими християнами, зазнає страждань, але відомста за його страждання не бариться.
4. Франциск, менестрель Божий (1950). Італійський фільм про початки подвижницького шляху св.Франциска Ассизького, засновника нового чернечого руху в католицькій Європі. Франциск подає приклад покори, простоти й послуху першим послідовникам свого вчення. Режисер Роберто Росселіні виходить із літературного джерела, твору «Квіточки святого Франциска»; йому як другий режисер допомагає Федеріко Фелліні.
5. Франциск (1989). Ще одна італійська кінострічка про уславленого святого (в його ролі Міккі Рурк) як духовного лідера, що кидає виклик загальноприйнятим цінностям своїх сучасників у ХІІІ столітті та ступає на шлях повної бідності й простоти. Режисер Ліліана Кавані створила складну картину про соціальну несправедливість італійського життя у той історичний період, але здійняла хвилю критики через Міккі Рурка у ролі св.Франциска.
6. Євангеліє від Матея (1966). Буквальна й точна екранізація євангельської розповіді про життя Ісуса і Його благовість. Режисер П’єр Паоло Пазоліні не виходить за рамки євангельських подій і тексту, використовує відеоряд, необхідний для реалістичного відтворення сюжету.
7. Життя і Страсті Ісуса Христа (1903). Режисер — піонер світового кіно Люсьєн Нонге (1863-1947). Судячи з усього, це одна з перших в історії людства спроб екранізації Страстей Христових. Випущений у двох серіях по 30 хвилин кожна. Кіноісторик Жорж Садуль пише, що свого часу цей фільм був неймовірно популярний.
8. Людина на всі часи (1966). Захоплива драма, яка розповідає про сім років із життя Томаса Мора, канцлера Генріха VIII. Томас Мор прийняв мученицьку смерть, але не поступився своєю совістю в часи релігійних гонінь. Майстерна робота режисера Фреда Ціннемана й не менш майстерне виконання головної ролі легендою англійського театру Полом Скофілдом.
9. Місія (1986). 1750‑ті роки. Успішні єзуїтські індіанські місії поділені між Іспанією і Португалією. Сценарій Роберта Болта зосереджується не на релігійних, а на соціальних аспектах колоніальної ери та її несправедливостях. Фільм знятий епічно й красиво. Режисер Роланд Жоффе умисно зіштовхує різні розуміння того, як досягти справедливості. Прихильником ненасильницької поведінки є священик, якого грає Джеремі Айронс, а ось другий (роль Де Ніро) безстрашно веде індіанців проти колоніальної армії.
10. Месьє Венсан (1947). Вінсент де Поль працює серед бідних і експлуатованих громадян Франції XVII століття, серед робітників і селян, у знищеному чумою селі. Він кличе до совісті місцевої аристократії й таки домагається відкриття благодійної роботи для бідняків. «Щоправда», справа починає активно плодоносити тільки після його смерті 1660 року. Режисер — Моріс Клош.
11. Назарин (1959). Історія, яка нібито сталася 1905 року. Молодий священик, який служить у Мексиці, завдяки своєму релігійному ідеалізму та аскетичному ригоризму налаштовує проти себе весь світ: своє церковне начальство, цивільну владу й навіть бідняків, серед яких він намагається жити у простоті й любові. Хоча робота режисера Луїса Бунюеля не надто оптимістична, та вона примушує глядачів замислитися про перспективи життя з ідеальними релігійними установками у реальному жорстокому світі.
12. Слово (1955). Данська стрічка про силу віри, яка воскрешає з мертвих. Режисер Карл Дрейер розповідає про сім’ю, яка провадить сільське господарство і занепокоєна нібито-безумством сина (Пребен Лердорф Рай), але саме його віра звершує чудо.
13. Страсті Жанни д’Арк (1928). Картина представляє відому всім історію Орлеанської Діви (актриса Марія Фолконетті). Особливі акценти — на сценах внутрішньої боротьби Жанни між людським страхом, бажанням вижити — і покликанням, зміцнюваним духовною силою. Режисер Карл Дреєр.
14. Жертвоприношення (1986). Шведська стрічка, в якій група дорослих і дитина переживають ніч страху, пов’язаного з передвістям ядерної катастрофи. Це картина-притча російського режисера Андрія Тарковського про відкупительну жертву Богові. Як жертва в цьому фільмі представлений автор, готовий віддати себе, щоби врятувати все людство. Надзвичайно особистий і суб’єктивний фільм про любов і співстраждання. Кіноасоціація поставила йому оцінку PG — фільм для дорослих, перегляд дітьми — на розгляд батьків.
15. Тереза (1986). Французька драма про життя католицької святої Терези з Лізьє, починаючи з 15 років, коли вона потрапила в жіночий кармелітський монастир, і до самої її смерті. Режисер розповідає історію про Терезку, яка знайшла особисту радість, духовне звільнення і святу простоту в межах суворої кармелітської духовності.
16. До побачення, діти (1987). Коли гестапо з’ясовує, що священник сховав трьох молодих євреїв у католицькій чоловічій школі, воно заарештовує отця і засилає до концтабору. Французький сценарист і режисер Луї Маль віддає данину своїй особистій пам’яті, своєму особистому досвіду життя єврейського хлопчика епохи Голокосту.
17. Викрадачі велосипедів (1948). Звичайний робітник (актор Ламберто Маджорані) має розшукати свій вкрадений велосипед, або ж він втратить нову роботу, пов’язану з поїздками на ньому. Пошуки велосипеда і прохання героя ігнорують усі: поліція, люди і його власний син (Енцо Стайола). Однак навіть у відчаї герой не стає на шлях гріха і не краде чужого велосипеда, щоб заробити на прожиток. Сценарист Чезаре Дзаваттіні й режисер Вітторіо Де Сіка створюють вражаючу картину людського життя на межі бідності. Фільм відкриває новий напрям у повоєнному кіно — «неореалізм», який декларує новий підхід до кінорозповіді: абсолютна емоційність і повна чесність.
18. Бірманська арфа (1966). Японського солдата, важко пораненого у Бірмі наприкінці Другої світової війни, виліковує буддійський монах. Вилікуваний присвячує все життя на пошуки останків полеглих солдатів, аби ховати їх із почестями. Японський режисер Кон Ітікава демонструє виразну антивоєнну позицію в своєму фільмі. Глядачі бачать чимало ретроспективних кадрів жахливих битв, але режисер використовує і поетичні образи, щоби переказати головну ідею фільму: тему цінності життя й потреби відкуплення крові інших людей, пролитої на війнах.
19. Вогненні колісниці (1981). Двоє молодих англійців (виконавці — Бен Кросс та Ієн Чарльсон) долають різні перепони, щоб виграти золоті медалі на Паризьких Олімпійських іграх 1924 року. Перший — єврей, налаштований подолати антисемітські упередження своєю перемогою; другий — побожний шотландець, який біжить на славу Бога. Режисер — Х’ю Хадсон.
20. Декалог (1987). Знятий для польського телебачення, цей шерег десяти годинних програм досліджує сучасне значення Десяти заповідей, які проявляються у житті мешканців однієї варшавської комуналки. Режисер Кшиштоф Кесльовський. Жодна з історій не є «безпосередньо релігійною», хоча всі базовані на моральних конфліктах, які виникають внаслідок порушення Божих заповідей.
21. Дерсу Узала (1975). Радянський фільм про дружбу, яка виникає на межі ХІХ-ХХ століть між дослідником Сибіру та його гідом, старим мисливцем-тунгусом, чиє ім’я стало назвою фільму. Японський режисер Акіро Куросава милується світом сибірської природи, в якій російський учений спершу губиться, а мисливець-тунгус почувається як удома. Куросава створив прекрасний портрет людини, яка навчилася жити у гармонії з природою та друзями — місцевими мисливцями.
22. Ганді (1982). Режисер Річард Аттенборо створює пречудовий портрет великого політичного і духовного лідера Індії, Махатми Ганді. Епічне масштабне кінополотно відтворює життя й епоху Ганді, зосереджує увагу на трудах мислителя, особливо на його відмові від насильства та голодуваннях за примирення різних народів Індії, аби об’єднати їх у єдину націю.
23. Нетерпимість (1916). Епічний шедевр Гріффіта об’єднує чотири історії людської несправедливості — падіння Вавилону, Розп’яття на хресті, Варфоломіївську ніч і сучасну американську історію людини, засудженої до страти. Всі історії розгортаються паралельно, хоча режисер зосереджується переважно на розповіді про збідніле подружжя, де жінка намагається врятувати чоловіка від повішання в часи ассирійського завоювання Вавилону. Кожна історія візуально пов’язана з іншою через зображення жінки, яка гойдає колиску. Дітям до перегляду не рекомендований.
24. Це прекрасне життя (1946). Хороша людина (актор Джеймс Стюарт) опиняється перед фінансовим крахом напередодні Різдва, готується до самогубства, але його ангел-хранитель (актор Генрі Треверс) показує йому, яке важливе його життя для довколишніх. Робота режисера Френка Капри.
25. В порту (1954). Класичний фільм про побитого боксера (Марлон Брандо), який вирішує протистояти босу-злочинцю (Лі Дж. Кобб), очільнику корумпованого союзу докерів. Оснований на сценарії Бада Шульгера. Режисер — Елія Казан.
26. Рим, відкрите місто (1945). Майже документальний фільм про рух спротиву фашистам у захопленому німцями Римі. Головний герой — лідер підпілля (Марчелло Пальєро), переховується, доки не потрапляє у гестапо. Його допитують і страчують разом зі священником (Альдо Фабріцці). Режисер Роберто Росселіні почав знімати фільм у той час, коли німецькі війська ще були у Римі, тому стрічка має цінну якість документального свідчення, реальні бойові дії, невигадані соціальні типи персонажів, об’єднаних у боротьбі з фашизмом.
27. Список Шиндлера (1993). Успішний, дещо авантюрний німецький бізнесмен (Ліам Нісон), щоби примножити маєтки, експлуатує рабську єврейську силу в окупованій німцям Польщі. Однак варварство національної політики і садистські збочення місцевого командира (Ральф Фіннес) примушують його ризикувати життям у намаганнях урятувати євреїв, залучаючи їх на роботу до себе. Режисер Стівен Спілберг повертається до теми Голокосту і показує глядачам епічну картину спроби однієї людини врятувати численні невинні життя, моральне переродження етнічного німця, який відчув жах перед злочинами своїх співбратів по крові.
28. Сьома Печать (1956). Стилізована під середньовічну розповідь кіноповість про розчарованого лицаря (актор Макс Фон Зюдов), який повертається з Хрестового походу в землю, понівечену чумою, де він намагається перемогти саму Смерть. Лицар б’ється об заклад на своє життя, граючи зі Смертю в шахи. Протягом гри він рятує з лап Смерті мандрівного гравця на ім’я Джозеф, його жінку Мері та їхнього сина-немовля. Шведський режисер Інгмар Бергман, базуючись на середньовічному сюжеті, показує, що фізичне страждання й духовна пустка людини в сучасному світі пов’язані з відсутністю сенсу життя.
29. Дерево для черевиків (1978). «Золота пальмова гілка» на Каннському кінофестивалі. Тиха, багато текстурована італійська драма про життя чотирьох селянських сімей, які трудяться на полях Ломбардії наприкінці ХІХ століття як фермери-орендатори. Розповідь починається здором урожаю і завершується весняними польовими роботами. Фільм про повсякденне життя трударів, які з великою гідністю зносять тягар деспотичної політичної системи, що їх експлуатує. Режисер Ерманно Ольмі.
30. Сунична галявина (1957). Протягом дня, коли він має бути нагороджений почесним ступенем сусіднього університету, 78‑річний учений (Віктор Сйострьом) перестає бути «статусним мужем» і подумки переглядає своє життя, згадує багато, особливо невдачі в особистих стосунках. Шведський режисер Інгмар Бергман блискуче показує внутрішній розвиток людини: від мук шкодування і неспокою за прожите до сенсу, який у цьому житті був. Один із найталановитіших фільмів про старіння.
31. Громадянин Кейн (1941). Коли відомий магнат (у його ролі — Орсон Веллс) помирає, репортер (Вільям Алленд) бере інтерв’ю в колишніх партнерів цього могутнього чоловіка та в його дружини, щоб зрозуміти останні слова померлого: «Бутони троянди». Режисер Веллс (він у цьому фільмі — режисер, продюсер, співсценарист і виконавець головної ролі) створив новий напрям в американському кіно. У фільмах цього напряму ми зустрічаємося з людьми, які здобули славу і багатство, але померли без любові, яку шукали.
32. 8 ½ (1963). В італійського кінорежисера (роль Марчелло Мастрояні) — повний хаос і в шлюбі, і в кар’єрі. Бажаючи втекти від незносних проблем реальності, він замикається у своїх фантазіях, у якихось нових темах своїх фільмів і напівбіографічних подіях юності. Професія рятує режисера, повертаючи його до звичного творчого існування, де між реальністю й вигадкою не буває граней. Режисер — Федеріко Фелліні.
33. Фантазія (1940). На жаль, єдина «екскурсія» славетного аніматора Волта Діснея у світ мистецтва. Виглядає як вісім анімованих кліпів на музику великих композиторів: Стравінського «Весна священна», Мусоргського «Ніч на Лисій горі» тощо. Використано різні підходи та стилі мультиплікації для кожної музичної п’єси. Музику записав Філадельфійський симфонічний оркестр під диригуванням Леопольда Стоковскі. Цей шедевр анімації донині може слугувати прекрасним посібником для введення молоді в історію світової музики.
34. «Велика ілюзія» (1937). Фільм режисера Жана Ренуара, його погляд на події Першої світової війни. Названий за книжкою британського економіста Норманна Енджела, в якій він стверджує, що війна даремна через спільні економічні інтереси всіх європейських націй. Французький аристократ (П’єр Фрей), потрапивши в німецький полон, зближується з німецьким аристократом, начальником табору для військовополонених (Еріх фон Штрохайм). Начальник табору використовує свою посаду, щоб відволікти увагу німецького офіцера від втечі, яку готують його співбрати у нещасті (Жан Габен і Даліо). Режисер фільму говорить про те, що час ведення «галантних війн», скерованих на «високі цілі», завершився. Нові війни зрівнюють усіх, примушуючи бажати тільки одного: миру.
35. Дорога (1954). Сильний і вольовий цирковий артист (Ентоні Куїнн) бере у свою програму простодушну селянку (Джульєтта Мазіна). Ставиться він до неї грубо, і це триває аж до його трагічного зіткнення з акробатом (Річард Безехарт), який намагається допомогти бідній дівчині і насміхається з циркача. У центрі картини Федеріко Фелліні — виворітка життя, світ невдах. Але тут є і свій центр добра: селянка, героїня Мазіни, яка всіма силами противиться перетворенню себе на одну з мешканок світу задвірків, старається зберегти свою душу.
36. Банда з Лавендер Хілл (1951). Британський класик комедії Чарльз Крайтон розповідає історію, в якій несміливий банківський службовець (актор Алек Гіннесс) вигадує хитрий план викрадення золотих злитків під час їх вивантаження. У планах злодія — розтопити золото у ливарні знайомого скульптора і переплавити в подарункові Ейфелеві вежі, після чого благополучно транспортувати їх у Париж. У «чудово задуманого плану» з’являється один веселий недолік за іншим; абсурд досягає найвищої точки, й починається поліцейське переслідування викрадачів-невдах, яке триває від Лондона до Південної Америки.
37. Леопард (1937). Історична драма про 1860 рік, коли Гарібальді вступає на Сицилію. Місцевий сановник (роль Берта Ланкастера), представник давнього аристократичного роду, відмовляється підпорядковуватися революційним часам, попри шлюб його племінника (Ален Делон) і дочки чоловіка заможного, але колишнього селянина. Режисер Лукіно Вісконті знав картину на підставі роману Джузеппе Діома Лампедузи. Вийшла сага про невідворотні зміни у житті, які змінюють побут кожної сім’ї, та про ностальгію за втраченим «високим» життям.
38. Маленькі жінки (1933). Сентиментальна, але гарно знята історія чотирьох дівчаток із Нової Англії, про яких піклується їхня мати, тоді як батько на громадянській війні. Режисер Джордж К’юкор показує радощі й горе сім’ї з любов’ю і теплотою. Незабутньою є робота ансамблю актрис, які грали матір і дочок (Кетрін Хепберн, Джоан Беннет, Френсіс Ді, Джин Паркер).
39. Метрополіс (1927). Найвідоміший фантастичний твір Фріца Ланга. Вражаючий футуристичний погляд на майбутнє міста і суспільства. Хоча сюжет вкрай простий, та образи безликих робітників, перетворених у машини для служіння расі панів, вражають і досі.
40. Нові часи (1936). Прониклива притча Чарлі Чапліна, чий герой змушений протистояти штучності життя нового індустріалізованого суспільства. Метафоричним образом цього суспільства у фільмі є механічний конвеєр одного з підприємств.
41. Наполеон (1927). Епічна хроніка життя Наполеона Бонапарта (його грає Альбер Дьєдонн) від його студентських років у військовому училищі до 1796 року, коли майбутній імператор стає офіцером армії, яка захоплює Італію. Режисер Абель Ганс. У фільмі використовувалися такі технічні новинки свого часу, як рухомі кінокамери.
42. Носферату. Симфонія жаху (1922). Класика «фільмів жахів». Знаменитий німий фільм німецького режисера Фрідріха Вільгельма Мурнау, знятий 1921 року і випущений на екрани 19922‑го. Мурнау хотів екранізувати «Дракулу» Брема Стокера, однак кіностудія Prana Film не змогла викупити права на використання роману. Щоби продовжити роботу над стрічкою, Мурнау вирішив, що буде достатньо змінити імена головних персонажів і трошки переробити сюжет. Цей фільм став першою екранізацією роману Стокера. За сюжетом, знаменитий вампір (грає Макс Шрек) покидає свій зловісний замок у Карпатах, щоби припливти на кораблі у Бремен 1838 року й там творити свої чорні справи. Але його темну місію переривають хоробра молода жінка і перший промінь світанку. Фільм здобув популярність не в останню чергу завдяки чудовій роботі гримерів, які створили найжахливіший образ легендарного вампіра, що, здається, уособив усе зло і страх у світовому кіно.
43. Диліжанс (1939). Класичне ковбойське кіно. Головний герой (актор Джон Вейн), якого поліція шукає за сфабрикованим звинуваченням, приєднується до пасажирів, які їдуть у Лордсбург. Мимохіть мандрівники опиняються у районі, охопленому повстанням апачів. Знятий режисером Джоном Фордом, фільм показує різних людей, які розкривають свою істинну сутність в умовах граничної ситуації.
44. 2001: космічна одісея (1968). Епічна робота режисера Стенлі Кубрика, який написав сценарій у співавсторстві з письменником-фантастом Артуром Кларком. Це і наукова фантастика, й метафорична поезія, нетрадиційне поєднання зображення і музики, спроба проникнути в минуле людства, зрозуміти сьогодення і пізнати майбутнє. Головна сюжетна лінія — боротьба двох астронавтів із комп’ютером, який захопив владу над космічним кораблем.
45. Чарівник країни Оз (1939). Поставлений за дитячим оповіданням Френка Бома про канзаську подорож дівчинки веселкою, цей фільм і до сьогодні залишається в першій десятці світових кіноказок. Режисер — Віктор Флемінг.
Дивіться також: 6 найкращих фільмів на тему пробачення
За матеріалами: Icatholic
фінансово.
Щиро дякуємо!
