Як молитися цілий день? Простий спосіб для кожного

Про багатьох святих говориться, що вони майже постійно молилися, — але не були членами споглядальних орденів, просто діяли з розмахом.

У моїх думках прояснилося: я ж теж так можу!

Мій «молитовний набір»

Спало мені якось на думку: а чому б не налаштувати в телефоні будильник на 12.00 і 15.00, щоб, окрім ранкової та вечірньої молитви, завжди пам’ятати про «Ангел Господній» і Коронку до Божого милосердя?

Потім додався десяточок Розарію в межах «Розарієвих груп заступників дружин», а під кінець то ще один десяточок у наміренні, як то кажуть у храмах, «Богу відомому».

Такий «набір» спрацьовував регулярно, з різною ревністю до молитов, протягом кількох років. Прокинувшись — Слово Боже до рук, потім (по дорозі на роботу) обидва десяточки Розарію, потім ще два згадані будильники, ну й на завершення — молитва перед сном. Дехто, певно, сказав би, що це забагато молитви як на один день. Але знайшлися б і такі, для яких це — мізерна порція…

Для мене це було, певно, «якраз» — у розумінні зусиль, які я повинен докласти, щоб досягти визначених цілей. Проблема в тім, що молитва — це не тільки питання часу і його використання, бо за такого підходу легко втратити запал і сердечність. В моєму випадку можна сказати, що я впав у рутину.

Почав діяти

Якось до мене дійшло: про стількох святих говориться, що вони майже весь час молилися, але не були членами споглядальних орденів, — просто діяли з розмахом. І мені просвітліло в голові: але ж і я так можу!

Візьмімо св.Максиміліана. Нещодавно один і братів непокаляновського монастиря сказав мені, що о.Кольбе використовував для молитви найменшу «щілинку» свого дня. Хоч би, до прикладу, час, коли переходив з одного відділу видавництва до другого.

Я їду автомобілем чи міським транспортом, вкладаю дитину, йду по невеличкі покупки до місцевої крамниці, маю хвилину перерви в роботі… В усіх цих моментах я можу взяти в руку розарій, коронку,або й просто подякувати Богові.

«Чому ні?» — це коротке, але важливе запитання «ходило» за мною, і я не знайшов на нього відповіді. Отож почав діяти, а мій день став повніший.

Розарій: «оплата частинами»

Раптом виявилося, що роздуми над цілою частиною Розарію не вимагають від мене повного загальмування надовго, але я можу перший десяточок помолитися по дорозі на роботу, другий — у перерву, провітрюючи голову на свіжому повітрі, третій — по дорозі з роботи, четвертий — присипляючи одну дитину, а п’ятий — присипляючи другу…

Але ж дорога на роботу й назад триває довше, ніж роздуми над однією таємницею Розарію; і ще залишається час, коли я ходжу до магазину або викинути сміття. Тоді теж можна молитися! Це може виглядати дивним, але я повторю запитання: «Чому ні?» Достатньо почати боротися про таку звичку, пам’ять про молитву в конкретні моменти дня, — і цей день стане зовсім інакшим, немовби молитва його переплітає.

Молитовних прохань у кожного з нас — безліч! Не раз хтось просить про молитву, ти обіцяєш, а потім забуваєш або вкидаєш «до однієї торби» всіх, хто просив помолитися, —а тут ось цілий простір, щоб кожну важливу інтенцію окремо доручити заступництву святих, Божій Матері чи самому Богові.

Не занедбати стосунків із людьми

Вочевидь, у такому вплітанні молитви в щоденність варто зберегти нормальні стосунки з людьми і не створювати навколо себе псевдорелігійної атмосфери, в якій я когось «бортанув», бо мені якраз настав момент помолитися.

Ці моменти молитовного пробудження протягом дня не можуть мені собою замінити постійних «зупинок» уранці та ввечері над Словом Божим, а жертвування Богові конкретно визначеного часу не означає строго по дорозі на роботу чи виконання якоїсь праці, не завантаженої розумово.

Ця «по відсотках виплачувана» частина Розарію — то певного роду «додана вартість», і не станеться трагедії, якщо день промине без неї. То така часова премія, яку Бог мені дає, щоб я міг жертвувати Йому себе та свої молитовні наміри ще сильніше. Бонусом.

Переклад CREDO за: Ярослав Кумор, Aleteia