Свята та святі

Пророчиця Божого Милосердя. Свята Фаустина

04 Жовтня 2020, 18:57 1082

Спомин св. Фаустини Ковальської, діви

Римо-катол.: 5 жовтня (довільний спомин)

Нині дуже важко, а скоріше — неможливо уявити собі римо-католицький храм, де б не було образу Милосердного Ісуса, на якому зображено два промені, червоний і білий, що виходять із Серця Господа. Ці промені символізують кров і воду, що витекли з Пресвятого Серця, пробитого за гріхи людства, отже — і за наші з вами. З історією цього, написаного відносно недавно — 1934 року — образу нерозривно пов’язане ім’я сьогоднішньої святої — сестри Фаустини Ковальської. Адже вона (одні джерела вказують, що це було 1930р., інші подають точну дату — 22 лютого 1931) отримала від Господа звістку милосердя, яку повинна була донести до всього світу. Господь Ісус, як про це сестра Фаустина написала у Щоденнику, бажав, щоб Його зобразили таким, як вона Його побачила: «Одна рука була піднесена вгору, благословляючи, а інша доторкалася одягу на грудях. З відхиленої тканини на грудях виходили два великі промені, один червоний, а інший — блідий». А також щоб було зроблено підпис: «Ісусе, довіряю Тобі».

1934 року образ написав віленський художник Євгеній Казимировський. Але «завдання», яке Ісус покладав на сестру Фаустину, цим не обмежувалось. Господь хотів, щоби саме через неї світ дізнався та усвідомив, що милосердя — це головна Божа риса, яка немовби увінчує всі діла Бога-Творця, а також і те, що Боже Милосердя — всеосяжне, необмежене та доступне всім і кожному, особливо — грішникам. Об’явлення і видіння сестри Фаустини стосувались поширення культу Божого Милосердя, зокрема молитви Коронки до Божого Милосердя та Години Милосердя, встановлення свята Божого Милосердя, а потім — заснування в Церкві нового згромадження, яке взяло би на себе місію просити про милосердя для усього світу. Про все це, а також про свої містичні переживання, сестра написала у «Щоденнику», який вела за порадою свого сповідника о.Міхала Сопочка. Нині ці записи, що стали не тільки містичним твором, але й досягненням польської літератури, видано у багатьох країнах світу: «Щоденник» став найчастіше перекладеною у світі польською книжкою.

На відміну від святих, які жили в минулих століттях, про сьогоднішню святу відомо багато. Вона народилась 25 серпня 1905 року в селянській родині Станіслава і Мар’яни Ковальських у селі Глоговець неподалік Лодзі — в тій частині Польщі, яка перебувала тоді під владою Російської імперії. Через два дні після народження була охрещена, в Таїнстві Хрещення отримала ім’я Хелена. 1914 року майбутня свята прийняла Перше Причастя. Але ще раніше, 1912 року, як записано в її «Щоденнику», вона почула у глибині душі Божий голос, що кликав її до більш досконалого життя в Бозі й для Бога.

Через кілька років Хелена Ковальська розпочала навчання у початковій школі, але, закінчивши три класи, змушена була все покинути: адже вона була третьою з десяти дітей Станіслава і Мар’яни — потрібно було допомагати сім’ї, щоби змогли навчатися молодші. У 16 років Хелена вже працювала як хатня робітниця і нянька в одній з родин в Александрові Лодзькому — місті-супутнику Лодзі. Через рік сказала батькам про намір вступити до монастиря. Двічі діставши відмову, перебралася до Лодзі, де також працювала в різних сім’ях. Там, у Лодзі, 1924 року відбулася ще одна її зустріч з Ісусом Христом, яка стала вирішальною для подальшого життя майбутньої святої.

Мабуть, багато з нас, коли чуємо про чиїсь зустрічі з Христом у містичних об’явленнях — таких розповідей в історії Церкви не бракує, — уявляє собі заглиблену в молитву людину, яка стоїть навколішках перед вівтарем у тиші порожнього храму. Хелені Ковальській Господь об’явився… на танцювальному майданчику лодзького парку «Венеція», куди вона прийшла з однією зі своїх сестер. Як сказали б у наші часи: «на дискотеці», — тільки тоді танці дискотекою не називали.

«Поки всі чудово розважались, — напише сестра Фаустина у своєму «Щоденнику», — моя душа відчувала внутрішні [муки]. Почавши танцювати, я раптово побачила поблизу себе Ісуса, змученого, позбавленого одягу, всього покритого ранами, що сказав мені такі слова: доки Я буду миритися з тобою і доки ти будеш Мене обманювати? Тієї ж миті замовкла приємна музика, зникло перед моїми очима товариство, в якому я перебувала. Залишилися тільки Ісус і я. Потім я сіла біля своєї дорогої сестри, пояснивши те, що сталося в моїй душі, головним болем. За хвилину я потай залишися товариство і сестру й попрямувала до собору св.Станіслава Костки. Вже починало сутеніти, людей у соборі було мало. Не звертаючи [уваги] на те, що навколо мене відбувається , я простяглася ниць перед Святими Дарами і попросила Господа, щоб Він дозволив мені зрозуміти, що треба робити далі».

Після цього Хелена, не питаючи згоди батьків, виїхала до Варшави. Зупинилась у столичному передмісті Острувек, де стала опікуватися дітьми в родині знайомих настоятеля однієї з варшавських парафій. Раз по раз вона їздила до столиці, щоби знайти чернече згромадження, куди б її погодилися прийняти. Кілька разів їй відмовляли, але майбутня свята шукала далі, поки врешті настоятелька варшавського дому згромадження Сестер Божої Матері Милосердя матір Міхаела Морачевська погодилась її прийняти.

В той час згромадження провадило «Доми Милосердя» — початково це були притулки для дівчат і молодих жінок, що потрапили у складні життєві ситуації, — які з місця праці й молитви поступово перетворились у повноцінні навчально-виховні заклади, де дівчатам давали початкову загальну і середню професійну освіту. Обов’язковою умовою вступу до Згромадження була сплата «посагу» — своєрідного вступного внеску. Звісно, від дівчини з бідної родини ніхто не вимагав мільйонів, але й того мінімуму, який треба було пожертвувати, Хелена не мала. Ще рік їй довелось працювати нянькою в тій же родині в Острувку, поки не назбирала необхідну суму. Тільки тоді змогла вступити до Згромадження і розпочати постулат. Це сталося 1 серпня 1925 року.

Першими обов’язками, що були покладені на Хелену Ковальську в чернечому домі, була працю на кухні, на городі, а також — на прохідній. Розпочавши постулат у Варшаві, майбутня свята продовжила його в Сколімові, а завершила в Юзефові під Краковом (нині — Лаґевніки). Там 30 квітня 1926 року вона прийняла чернечий габіт, а разом із ним — чернече ім’я Марія Фаустина. Рівно через два роки, по завершенні новіціату, який Марія Фаустина проходила вже не як послушниця, а як сестра, вона склала перші тимчасові  чернечі обіти. Серед тих, хто взяв участь в урочистій Святій Месі, були її батьки. Там же, в Кракові, через п’ять років с.Фаустина склала довічні обіти.

Чернече життя с. Фаустини було недовгим. Але за цей недовгий час вона побувала у багатьох монастирях, найдовше — у Кракові, Вільні (Вільнюсі), Варшаві та Плоцьку. Саме там, у Плоцьку, вона отримала Божі об’явлення, згадані вище. Як і на початку свого чернецтва Марія Фаустина працювала на кухні, в саду і на городі. Пізніше, через стан здоров’я (сестра страждала на туберкульозу легень і хронічну хворобу шлунково-кишкового тракту, через що двічі виїжджала на тривале лікування), вона тільки чергувала на прохідній. Видужання після першого лікування — це сталось 14 квітня 1937р. — вважала чудом, а саму хворобу приймала як покуту за гріхи та виконання Божої волі. На перший погляд здається — звичайне, нічим особливим не позначене життя. Шлях, яким пройшли мільйони людей: чоловіків і жінок, духовних і мирян. Але — тільки на перший погляд: звичайне назовні життя с.Фаустини приховувало в собі незвичайну глибину з’єднання її душі з Богом і величезну пророчу місію, доручену їй. Вона була обдарована багатьма надприродними благодатями й досягла висот єднання з Богом на землі. Через неї Ісус нагадав світові біблійну істину про милосердну любов Бога до кожної людини, обравши її провісницею свого милосердя і поклавши на неї місію донести цю велику звістку до усього світу.

Саме для цього Спаситель відкрив людям через посередництво с.Фаустини ті нові форми вшанування Божого Милосердя, про які говорилося: свято Божого Милосердя в першу неділю після Великодня, молитва Коронки до Божого Милосердя, молитва в Годину Милосердя — між 15.00 і 16.00. З кожною з цих практик Всемилосердний Господь пов’язав певні обітниці. Умови виконання цих обіцятниць прості: жити, покладаючись на Бога і виконуючи Його волю, та бути милосердним до ближніх. Сьогоднішня свята дала всім людям переконливий приклад, і цей приклад нам багато про що говорить.

Перше — це те, що Бог не шукає того, чий «рейтинг» в людських очах здається вищим, а обирає кого хоче. Адже Хелена Ковальська народилась у простій селянській родині, здобула тільки початкову освіту, мала слабке здоров’я. Отже — ні походження, ні брак освіти, ні хвороби нести у світ Боже Милосердя не заважають. Не має значення для Божого Милосердя і соціальний статус людини: адже с.Фаустина не займала у чернечому згромадженні відповідальних посад. Неважливо й те, чим займається людина і яку роботу вона виконує: с.Фаустина виконувала найпростішу роботу, що не вимагає жодної професійної підготовки. Набагато важливіше те, як людина цю роботу виконує.

Друге — це те, що про Боже Милосердя вчинки говорять переконливіше, ніж слова. Так, говорити про Боже Милосердя потрібно — інакше Ісус не звелів би с.Фаустині через о.Міхала Сопочка писати свій «Щоденник». Тим не менш, приклад її життя закликає нас не так говорити про милосердя, як бути милосердними. Тобто — свідчити Боже Милосердя конкретними вчинками, ні на мить не забуваючи, що єдине джерело милосердя — Бог, а головне завдання та обов’язок християнина, мета його життя на землі — зробити так, щоб Божу любов і Його милосердя могли пізнати всі люди. «Говори світу про Моє милосердя, про Мою любов. (…) Скажи людству, яке втомилося від страждань, нехай воно пригорнеться до Мого милосердного Серця, і Я наповню його спокоєм. Донько Моя, скажи, що Я — це сама любов і саме милосердя» (Щоденник 1074). Проголошувати Боже Милосердя — це значить власними руками приносити людям те, що становить саму сутність Євагнгелія. Це значить бути людиною, яка передусім любить інших людей і дарує їм любов — тобто дає те, чого вони найбільше потребують.

І нарешті: той, хто хоче проголошувати Боже Милосердя, повинен бути готовим прийняти страждання. А це стає можливим тільки за умови повної довіри Богу. Напис на іконі Милосердного Ісуса — «Ісусе, довіряю Тобі» — цей зв’язок між Божим Милосердям і довірою Богу чітко підкреслює. Хто не може або не хоче довіритися Богу, не може свідчити Боже Милосердя перед людьми: він ніколи не пізнає його сам. Життя св.Фаустини — одне з промовистих підтверджень цього. Чому «одне з»? Тому що такими самими підтвердженнями неподільного зв’язку між довірою і милосердям можна назвати життя багатьох, якщо не всіх святих.

Чернече життя с.Фаустини, як сказано вище, не було довгим. Як і її земне життя взагалі. Земне паломництво Святої завершилось 5 жовтня 1938 року о 22.45 у монастирі в Лаґевніках. Сестра прожила трохи більше 33 років, від прийняття нею вічних обітів минуло 5 років і 5 місяців. До останньої миті життя вона перебувала в повній свідомості. На похороні, що відбувся через два дні на монастирському цвинтарі, не було ні кого з рідних сестри — вона не хотіла, щоб вони витрачали кошти на поїздку до Кракова.

Інформаційний процес щодо життя і чеснот с.Фаустини у Краківській митрополичій курії розпочався 21 жовтня 1965р. Його відкрив єпископ Юліан Гробліцкий, а завершив 20 вересня 1967р. кардинал Кароль Войтила. 31 січня 1968р. Конгрегація у справах святих офіційно відкрила беатифікаційний процес Слугині Божої Фаустини Ковальської. Її беатифікація відбулась 18 квітня 1993 року. Чин беатифікаціїї звершив св.Йоан Павло ІІ. Ювілейного 2000 року, 30 квітня, він же зарахував блаженну Фаустину до сонму святих. Канонічним чудом за її заступництвом було визнано зцілення важкої сердечної недуги о.Рональда Пайтела (Ronald P. Pytel). 10 грудня 2005 року з ініціативи тодішнього лодзького ординарія архієпископа Владислава Зюлека св.Фаустина була проголошена покровителькою міста Лодзі.

Невдовзі після беатифікації польський кінорежисер Єжи Лукашевич зняв фільм «Фаустина». 2005 року на підставі записів св.Фаустини в її «Щоденнику», а також її листів та інших архівних документів, на сцені одного з краківських театрів було поставлено спектакль «Пророк милосердя». Пізніше під цією ж назвою було знято фільм, головні ролі в якому виконували відомі краківські актори. Про місію св.Фаустини — передати світу послання Божого Милосердя — розповідає знятий у Польщі 2008 року документальний фільм «Милосердя — надія для світу». Навесні 2019р. на екранах кінотеатрів Польщі, а також ще дев’яти європейських країн, США, Філіппін та Південної Кореї з’явився художній фільм «Любов і Милосердя», який розкриває маловідомі до цього часу факти з життя Святої.

Римо-Католицька Церква вшановує св. Фаустину Ковальську в день її народження для неба — 5 жовтня. 18 травня 2020 року, в день сотої річниці народження св.Йоана Павла ІІ, Папа Франциск розпорядився вписати цей день у Загальний Римський календар як довільний спомин.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Кредит серпень-вересень
Зібрано Залишилося зібрати
45887грн
19356грн
Потрібно зібрати
65243грн
Залишилося
6днів
Розмістити цей блок в себе на сайті

Інші статті за темами

МІСЦЕ

Польща
← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

pb.ua: 4731 1856 1920 9130

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: