Перебуваючи в Мілані з нагоди 150-річчя діяльності місіонерів Папського інституту закордонних місій у Китаї, кардинал П’єтро Паролін, Державний секретар Святого Престолу, поділився своїми думками про історію та сучасність конструктивного діалогу Апостольської Столиці та Китаю.
«Щоб діалог міг принести добрі плоди, необхідно його продовжувати. Впродовж цих двох років я зауважив знаки зближення між китайськими католиками, які тривалий час залишалися поділеними з причини багатьох питань», — зазначив кардинал П’єтро Паролін, Державний секретар Святого Престолу. Він брав участь у відкритті симпозіуму «Інший Китай», організованому в Мілані Папським інститутом закордонних місій з нагоди 150-річчя присутності його місіонерів в Китаї.
На переконання найближчого співробітника Святішого Отця, Тимчасова угода, яку Святий Престол підписав із Китайською Народною Республікою щодо призначення єпископів, є лише початком на шляху конструктивного діалогу, і вже дала певні позитивні плоди, повідомляє Vatican News.
Спроба Папи Пія ХІІ
У вступній частині своєї промови кардинал Паролін згадав ключові історичні моменти присутності католиків в Китаї, розпочавши від діяльності єзуїта Маттео Річчі на тих теренах наприкінці ХV століття аж до початку місії Папського інституту закордонних місій. Державний секретар Святого Престолу навів спроби налагодити діалог відразу після заснування Китайської Народної Республіки: «17 січня 1951 року китайська влада запросила деяких католицьких єпископів та священників на зустріч, у якій також взяа участь прем’єр-міністр і міністр закордонних справ Чжоу Еньлай. Він запевнив, що католики зможуть і надалі залишатися під релігійною владою Святішого Отця, але повинні забезпечити повну патріотичну відданість своїй країні».
Це стало підставою для початку праці над редагуванням документу, який зафіксував би ці принципи. Спроба сформулювати домовленість вказує на те, що ще з часів Пія ХІІ Святий Престол відчував потребу започаткувати діалог із Китаєм, незважаючи на те, що тогочасні обставити були не надто сприятливими. Вже на початку 1951 року було складено чотири проєкти можливої угоди, але, на жаль, ця спроба не увінчалась успіхом, зокрема з огляду на міжнародні непорозуміння через корейську війну та взаємну недовіру між владою і місцевою Церквою.
Відновлення діалогу
Як зазначив кардинал Паролін, знадобилось майже 30 років від тієї невдалої спроби, щоб відновити діалог у 1980 році, коли Китай почав виходити з болючого досвіду культурної революції. Саме тоді розпочався той тривалий процес, який ще до сьогодні не завершено. Всі Римські Архієреї, розпочинаючи від Павла VІ до Папи Франциска, прагнули подолати складну ситуацію непорозумінь, у якій перебували Китай та Католицька Церква. Цитуючи свого попередника, святого Йоана Павла ІІ, папа Бенедикт ХVІ у 2007 році написав: «Ні для кого не є таємницею, що Святий Престол від імені всієї Католицької Церкви і, я вірю, на благо всього людства, сподівається відкрити простір для діалогу з владою Китайської Народної Республіки, в якому, подолавши непорозуміння минулого, ми можемо працювати разом на благо китайського народу та задля миру у світі».
Власне, тоді Бенедикт ХVІ затвердив проєкт угоди про призначення єпископів у Китаї, яку вдалося підписати лише 22 вересня 2018 року. Навколо цієї угоди, як підкреслив Державний секретар Святого Престолу, виникло чимало непорозумінь, хоча сама угода стосується виключно призначення єпископів. Очевидно, у Китаї не бракує також й інших важливих проблем для католиків, які теж потрібно розв’язувати; однак неможливо було вирішувати все відразу в одній угоді. Власне, тому й було обрано ту проблематику, яка вже понад 60 років завдає болю китайським католикам: призначення єпископів. Як підкреслив кардинал, шлях порозуміння лише розпочато і він виглядає досить тривалим.
Першої мети досягнуто
«Вперше після довгих років, – наголосив кардинал П’єтро Паролін, – сьогодні всі єпископи в Китаї перебувають у сопричасті з єпископом Рима». Хто знає історію Китайської Церкви, той розуміє велике значення цього першого досягнення, яке вдалося здобути завдяки підписанню угоди 2018 року між Святим Престолом та Китайською Народною Республікою. Від впровадження у життя цієї угоди залежить імовірність назавжди забути про можливість незаконних єпископських свячень. Іншими словами, намір полягав у тому, щоби вберегти Церкву в Китаї перед іншими подібними досвідами.
Як підсумував Державний секретар, Святий Престол прагне допомогти місцевій Церкві, щоб її дієцезії мали змогу втішатися умовами більшої свободи, самостійності та організації, щоб могли посвятитися місії звіщення Євангелія та сприянню цілісному розвиткові людини й суспільства.
Позитивні знаки
«Я усвідомлюю те, що Тимчасова угода між Святим Престолом та Китайською Народною Республікою від 22 вересня 2018 року є лише відправною точкою. Два роки — це дуже короткий час, щоб оцінити результати угоди», — підкреслив кардинал Паролін. До початкових труднощів, які зустрічались на шляху, зазначиа він, сьогодні додалось ще й випробування з приводу поширення у світі коронавірусу. Проте помітними є знаки зближення між Китайською Народною Республікою та католиками країни. На його переконання, щоб побачити плоди започатковано діалогу, перше, що необхідно робити, — це продовжувати його. З боку Святого Престолу є бажання, щоб угода була прожовжена “ad experimentum”, як це було до цього часу, і щоб вона досягла бажаного Католицькою Церквою результату: примирення китайського народу, який зможе давати автентичне свідчення віри в Ісуса Христа, різносторонній діалог та сприяння мирові у світі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
