Гроші цікавлять усіх, бо без них неможливо обійтися в житті. Нас цікавить, зокрема, як їх заробити; але ми робимо це для того, щоби потім їх витрачати.
Всупереч тому, що можна припустити, витрачання грошей пов’язане з різноманітними труднощами — від скупості до марнотратства. Обидві ці постави погані; через них ми можемо втратити щось важливе у житті, а також викликати негативне ставлення до себе.
Як бути щедрим?
Ще Аристотель зазначав, що гроші розпалюють уяву, а це, своєю чергою, викликає різноманітні спокуси; тож щоб ними правильно розпоряджатися, потрібна чеснота щедрості. Вона регулює наше ставлення до того, що ми маємо. Однак Аристотель розглядав чесноту як золоту середину, помірність між нестачею та надміром. Щоби зрозуміти, що таке щедрість, варто поглянути на протилежні їй вади.
За Аристотелем, «марнотратна людина витрачає гроші на непотрібні речі, більше, ніж потрібно, і тоді, коли не потрібно». Натомість, «скупий складає гроші не на те, що потрібно, і не стільки, скільки потрібно, ані тоді, коли потрібно». Це, навіть інтуїтивно, розуміє кожен із нас, але на практиці варто поставити собі кілька запитань про свої витрати: про те, чи ми цінуємо гроші, — які зрештою, є винагородою за працю і яких багатьом людям бракує, — не тринькаючи їх на непотрібні речі.
З іншого боку, ми можемо виявляти надмірну прив’язаність до грошей, яка не дозволяє нам правильно їх використовувати. Тому щедра людина — це та, «яка витрачає гроші на відповідні цілі, у відповідній кількості й у відповідний час». Мета, кількість і час — це три критерії, які ми маємо використовувати, щоб оцінити наші видатки.
Декому вони можуть видатися занадто загальними, але насправді мають такими бути, бо те, що в одному випадку є марнотратством, в іншому буде щедрістю. Уявімо великого політика, який купує собі дорогий костюм. Для нього це виправдані витрати, які він може собі дозволити, і ця річ потрібна йому для роботи. Та ж сама покупка для когось іншого, хто не потребує такого одягу для роботи і до того ж небагато заробляє, та ще й має на утриманні дітей, буде марнотратством.
Що таке щедрість?
Щедрість зазвичай асоціюється у нас зі здатністю витрачати гроші на інших. Для Аристотеля і для певної довгої традиції в Європі це й називається словом «щедрість». Це вміння витрачати гроші на інших із радістю для того, щоби принести людям радість або принаймні не завдати якогось дискомфорту.
Зверніть увагу: йдеться не лише про те, що ми спроможні купити другові чи подрузі горнятко кави, заплатити за квиток у кіно для приятеля або купити комусь подарунок. Ми маємо це робити без смутку, без рахування кожної копійки, а отже — з радістю. Маємо радіти з того, що можемо щось зробити для іншої людини, зокрема бідної чи потребуючої.
Важливо також, коли ми витрачаємо гроші на інших, не робити це для себе: щоб показати себе, щоб щось отримати взамін, продемонструвати своє багатство, здаватися кращим, ніж ми є насправді. Мета щедрості — принести комусь радість. Купити каву комусь, хто її не п’є (і ми про це знаємо), — не прояв щедрості. Так само з подарунками, які викликають збентеження чи дискомфорт. Так зазвичай відбувається, коли подарунки невідповідні, бо вибиралися без урахування інтересів людини або занадто дорогі для нагоди чи рівня наших стосунків із тим, кому даруємо.
Благородство, тобто увага до краси
Остання традиційна чеснота, що стосується грошей, — це благородство. Це здатність витрачати гроші на речі нібито непотрібні, іноді дорогі, зазвичай для себе. Тут ідеться про витрату грошей на культуру (наприклад, квитки в кіно або театр, купівля книжок), на гарний одяг, елегантний дизайн інтер’єру, парфуми тощо.
Наші видатки, звісно, мають відповідати нашим доходам, фінансовим зобов’язанням і вдоволенню базових потреб. Але важливо, щоб ми витрачали гроші не лише на те, що корисне, а й на те, що красиве. Це підвищить якість нашого життя, збагатить його, додасть радості.
фінансово.
Щиро дякуємо!
