«Він завжди добре думав про інших. Завжди служив. Я не знаю іншого такого, як мій син», — каже о.Альберт Шарбах.
Ісааку Єну Шарбаху зараз було би 22 роки. На жаль, 1 серпня 2020р. він трагічно загинув в аварії неподалік свого дому в Меріленді, коли їхав на велосипеді. Невдовзі те, що розповідали про хлопця його рідні — його доброта, духовна глибина, любов до життя і самопожертва, — стало надихати світ вздовж і вшир. Те, що Ісаак розпочав на землі, триває також і після його смерті.
Його дивовижне життя — приклад для всіх нас, молодих і не тільки.
Ісаак Шарбах. «Вдома він був, як бальзам»
Ісаак був другою дитиною Альберта Шарбаха (колишнього англіканського священника, який сім років тому прийняв свячення в Католицькій Церкві, а сьогодні він настоятель у парафії Гора Кальварія) та Ебі Шарбах, яка працює в інституті GIVEN, керує душпастирською працею в парафії і провадить домашнє навчання.
Ісаак був братом вісьмох братів і сестер. Він так узяв собі до серця роль брата, що з кожним мав близькі стосунки. Як розповів в інтерв’ю його батько, «Ісаак був незамінний у сім’ї, де відігравав роль “бальзаму”. Він умів пом’якшити, надихнути і заохотити до дії кожного з нас. Але я знаю, що Бог не взяв би до себе когось такого відданого, якби не велике благословення, яке Він задумав».
Саме це переконання допомогло батькові-священнику відправити похоронну Месу за своїм сином у свято Преображення Господнього.
Ісаак Шарбах. Духовний щоденник
Ісаак не лише любив свою сім’ю. Вражаюча віра, служіння іншим і любов до краси зробили його молодим чоловіком, вартим наслідування.
Хоча це зараз непопулярно серед нинішніх підлітків, коли Ісаак навчався в середній школі, він вів духовний щоденник, який зараз допомагає зрозуміти його віру і незвичну особистість. Він роздумував тоді над своїм релігійним життям. Його батько вирішив поділитися фрагментами підліткових думок сина. В одному з недавніх постів на Фейсбуку він написав:
«Кожен, хто знав Ісаака, може розповісти про його велику жагу до життя. Хай би що він робив, був повністю відданий цьому. Любив розваги і брав із них найкраще. Я іноді замислювався: звідки ця його святість? Для нього завжди пріоритетом була молитва, він завжди був доброї думки про інших, завжди був доброзичливим. Він перевершував усі приклади, які я йому наводив. Але коли я зазирнув до його щоденника, то зрозумів, що ця святість не взялася “сама по собі нізвідки”. Він боровся за неї щодня. Крок за кроком, як тут:
“Я Твоє знаряддя, Боже, схиляюся покірно перед Твоєю славою. Ховаюся в Твоєму світлі, Боже, і все, що я можу зробити, — це славити Тебе. Боже, допоможи мені очиститися від усього марного. Прийди, о Боже! Наповни мій розум, надихни моє серце. Вчини, щоб я служив тобі цілковито; нехай усе, що я роблю, променіє Твоєю любов’ю, надією і миром. Отче, вчини, щоб моє убоге “я” було помешканням для Твоєї слави, Твого Духа. Амінь. Ісаак, 16 років, 2004”.
Наступний запис показує велику віру Ісаака:
«Боже, я не знаю, коли покину цей світ: якого дня, в яку годину. Яке ж це буде велике прощання — усі мої стосунки, вся моя праця, всі мої туги, всі мої радості цього світу. Як скоро настане цей день. Щоб не мав жодної віри в світ, який покину. Щоб моєю єдиною метою, моєю надією був Ти, мій Боже. Хай жодна година не мине без моєї подяки Тобі. Отче, я — Твій. Ісаак, 15 років».
Отець Альберт згадує також інший допис, коли Ісаак почувався виснаженим:
«Боже, я втомився, я втомився. Мої кінцівки важки, повіки заплющуються, я дихаю із зітханням. Але попри це я співатиму Тобі хвалу, мій Боже. Навіть у втомі я знаходжу в Тобі радість і мир, мій Боже. Ісаак, 15 років».
Тоді як незвичні дописи Ісаака в щоденнику свідчать про його віру, багато людей — його друзі з університету, зі школи, викладачі — діляться тим, як особиста зустріч із хлопцем вплинула на їхню віру та змінила їхні життя.
Отець Джозеф Ґілл, диякон у Католицькій спільноті Південного Балтимору в 2010р., який знав сім’ю Шарбахів і був свідком, як Ісаак служив міністрантом, згадує його як «тихого, побожного хлопця»: «Я пам’ятаю, як він молився. Навіть коли був підлітком». І додає, що душа Ісаака досягла великої святості за 21 рік:
«Найбільша радість у житті священника — це цілковито належати Ісусові. Друга найбільша радість у житті священника — зустріч із живими святими: людьми молодими і старими, чия святість надихає мене і світ…»
Ісаак: «тихий лідер»
Ісаак був дуже відданий служінню в кампусі в Mount St.Joseph у Балтиморі. За словами Клея Бонема, вчителя релігії та керівника душпастирства в кампусі, Ісаак був «особливо відданий Коронці до Божого Милосердя і казав, що ми маємо її спільно відмовляти по п’ятницях. Ми так і зробили, а він привів інших студентів».
Ісаак прокидався раніше, ще до занять, щоб молитися Літургію годин, хоча ніхто його до цього не заохочував.
«Тихий лідер» також мав різнобічні наукові захоплення, про що свідчить його колишній викладач Джейсон Адер. Він розповідає, що хоча наука і не була справжнім інтересом Ісаака, «хлопчик встрибнув у хімію і надзвичайно добре з нею впорався». Цей юнак був різнобічним студентом: знався на класичній філології, математиці, природничих науках. «Він був дуже талановитий, але ніколи — напоказ. Просто був тихо надзвичайний».
Такий рівень ентузіазму і бажання служити Богові супроводжував Ісаака і в Девідсон коледжі в Північній Кароліні, де восени цього року він мав розпочати свій останній рік навчання на подвійному курсі — мистецтва і класики. Ісаак був активним членом душпастирства в католицькому кампусі й за власною ініціативою почав збирати кошти на будівництво каплиці адорації в пресвітеріанському коледжі.
Спортсмен-велосипедист
Підлітком Ісаак розділив із батьком, а потім і з молодшим братом, любов до їзди на велосипеді. В коледжі він їздив на велосипеді на Месу й назад. Любив перебувати серед Божого творіння. Його мати, Еббі, написала про велику любов Ісаака до пригод і відпочинку на свіжому повітрі:
«…як тільки ми вибиралися сім’єю в подорожі, Ісаак біг попереду і сходив на кожну скелю чи урвище, які тільки міг знайти. Він любив здобувати вершини. В житті він біг перед нами у всіх сенсах: усвятості, в любові і баченні. А зараз він зійшов на останню гору перед нами».
Божий художник
Ісаак був також художником — так, ніби всіх цих талантів було замало, — який розпізнавав красу навколо себе і був глибоко пов’язаний із цією великою рисою Бога. Його батько поділився кількома роздумами про красу, які хлопець записав у щоденнику:
«Дистанція щодо Бога — причина нашого браку розуміння краси. Близькість із Богом дає розуміння краси, тому що Бог є краса» (Щоденник, 12/18).
«Що значить любити когось? Це цінувати красу людини. Це означає бачити в ній Христа і поклонятися Йому» (Молитовний щоденник, на обкладинці).
«Боже, яка це незрівнянна радість — любити Тебе і служити Тобі. Краса в мистецтві, в поезії і в природі вказує на Твою красу, Боже, і я дякую Тобі за те, що Ти так щедро благословив нас на цьому світі знанням, що бачити Тебе і осягнути Тебе — це кінець усіх прекрасних речей» (Молитовний щоденник, 2/19).
Ісаак почав малювати, зокрема сакральні твори, в середній школі, а під час навчання в коледжі навчався в одного з найкращих іконописців у світі. Він мав провести останнє літо на горі Афон, але пандемія коронавірусу цьому завадила.
Присвяченність Євхаристії
Отець Ісаака також ділився тим, як його первородний син «завжди приймав Євхаристію так, ніби це було вперше, востаннє, єдиний раз». «Це було видно по його обличчю: мир, радість і видимий внутрішній екстаз, який говорив про те, що немає іншого місця, де б він хотів бути», — додає батько.
Завдяки своїй вірі та прикладу, який дала йому його неймовірна сім’я, Ісаак виріс людиною, яка служила Богові в усьому, що робила. Крім смирення, для багатьох людей він вирізнявся добротою і готовністю служити.
«Ісаак завжди був доброзичливим, завжди добре думав про людей і завжди старався допомагати їм, — каже його батько. — Завжди, без винятку. Небагато є людей, про яких я міг би так сказати, якщо взагалі такі є…»
Цей юнак насправді змінив тих, хто з ним зустрічався. Але справжнє свідчення його винятковості — це слова його батька, які він сказав в інтерв’ю «The Catholic Review»:
«Я виховав свого сина, але зараз це він виховує мене своїм прикладом».
Ісаак залишив на цій землі маму, тата й восьмеро братів і сестер, яких звати: Кілан, Кеді, Ендер, Елі, Томас, Софі, Алессія та Ґрета.
Нехай його душа і душі всіх наших вірних померлих спочивають в мирі. Ісааку Шарбаху, молися за нас.
фінансово.
Щиро дякуємо!
