Роздуми над Божим Словом на ХХІХ Звичайну неділю, рік А
Того часу фарисеї пішли і зібрали раду… Коли саме це сталося? Фарисеї, тобто дослівно «відділені», постійно опиралися вченню Ісуса Христа, не бажаючи приєднатися до кола Його учнів та прийняти Його як свого Вчителя. Вже стільки разів Господь пробував промовити до них у притчах про заблукану вівцю, про робітників у винограднику, про батька і двох синів, про виноградарів-убивць, про весільний бенкет… Та навіть після цього вони не приймали слово про покаяння і навернення. У двох останніх притчах Ісус виразно говорить про вбивство посланих Божих слуг і навіть про смерть, якої завдали спадкоємцю виноградника. Господь викриває душогубні наміри фарисеїв, але навіть після цього вони затято радяться, щоби зловити Його на слові. Грецьке слово пагідеуо означає поставити пастку, закласти капкан. Так діє кожен гріх: він жадає знищити того, хто приходить тебе спасти.
Всюди були замішані великі гроші — це найчастіша причина багатьох людських смертей. Ісус був порядним громадянином. Упродовж 30 років життя у Назареті Він ретельно сплачував податки, трудячись власними руками. У 17-му розділі Євангелія від Матея (в.24-27) описано, що Ісус уже заплатив дидрахму за себе і за Петра у Капернаумі. Однак після урочистого в’їзду в Єрусалим Господь очистив Божий Храм. Він вигнав усіх, що продавали й купували в храмі; перевернув столи міняйлів (Мт 21,12). Ніхто тоді не наважився схопити Ісуса, адже народ Його дуже шанував, постійно слухав та щільно оточував.
Саме тоді, коли Ісус знову привселюдно навчав у храмі, фарисеї посилають своїх учнів разом з іродіянами. Вперше в історії відділені від усіх фарисеї з кимось об’єднуються. Іродіяни були прибічниками царя Ірода, якого римляни колись настановили царем над Юдеєю. Однак Ірод не був юдеєм. Він був ідумеєм. А чужий не міг бути царем у євреїв. Це порушувало їхнє право на вибір царя. Однак сталось як сталось, і потрібно було жити за новими законами та порядками.
Отже, іродіяни співпрацювали та об’єднувалися з незаконною владою окупантів, а фарисеї, навпаки, були за від’єднання і незалежність. І саме в такій важкій політичній ситуації обидві ці партії запитують, Ісуса чи потрібно сплачувати податки кесареві! Будь-яка відповідь була небезпечною. Якщо сказати, що потрібно, — то втратиш авторитет у народі; якщо сказати, що не потрібно, то будеш схоплений як бунтівник проти влади. Фарисеї ретельно вибрали момент, щоби при цьому було якомога більше свідків з однієї та іншої сторони, разом із народом, який постійно слухав Учителя з Назарету.
Питання пролунало, але Ісус одразу чітко розмежовує: То кесареве віддайте кесареві, а Боже — Богові! Є справедливі державні закони, якщо вони гарантують спільне добро; а є Божі закони, незмінні за будь-яких обставин, якими повинна керуватися кожна держава, якщо хоче служити людині, створеній на Божий образ! Є те, що відчеканено на монетах і має велику дочасну вартість, як і самі монети; але є те, що відчеканено на людських душах, — Божий образ і подоба, і це має позачасову, найвищу, а тому вічну, незмінну, безцінну вартість. Саме такі цінності повинна берегти й гарантувати кожна законна влада, щоб людина могла віддати Боже Богові.
Що саме належить Богові та що ми повинні Йому віддати? Найперше — душа належить Богові, оскільки має Його образ. Але також людське тіло належить Господу, який його створив і дав людині. Апостол Павло навчає в Посланні до коринтян: Тіло ж не для розпусти, але для Господа, і Господь для тіла (1Кор 6,13). Людина — це єдність душі й тіла. Тому, якщо держава хоче служити людині, то повинна служити як її душі, так і її тілу однаковою мірою. Тіло без душі — мертве, а душа без тіла не зможе себе проявити. Необхідно гарантувати як духовні, так і матеріальні блага в державі для повноцінного життя кожної людини.
Божий Син прийшов проголосити Боже Царство на землі, але виразно зазначив: Царство Моє не від світу цього (Йн 18,36). Церква не розв’язує політичних питань, але народжує та виховує добрих християн, які повинні стати найкращими людьми, громадянами, працівниками, захисниками, посадовцями і керівниками! Кожний покликаний прямувати до свого образу: Кожному з нас дана благодать за мірою Христових дарів. Аж поки ми всі не дійдемо до єдності у вірі й до повного спізнання Божого Сина, до звершеності мужа, до міри повного зросту повноти Христа (Еф 4,7.13).
фінансово.
Щиро дякуємо!
