Роздуми над Божим Словом на понеділок ХХХ Звичайного тижня, рік ІІ
Ісус навчав в одній з синагог у суботу. Була ж там одна жінка, що її тримав дух у недузі вісімнадцять років: вона була скорчена й не могла ніяк випростатись. Побачивши її, Ісус покликав і промовив до неї: «Жінко, ти звільнена від твоєї недуги». І поклав на неї руки й вона зараз же випросталась, і почала прославляти Бога. Тоді начальник синагоги, обурений, що Ісус оздоровив у суботу, озвався і мовив до народу: «Шість день є, коли маєте працювати; тоді, отже, приходьте й оздоровляйтесь, а не в день суботній». Господь у відповідь сказав до нього: «Лицеміри! Чи кожний з вас не відв’язує свого вола або осла від ясел і не веде його поїти? Цю ж жінку, дочку Авраама, що її сатана зв’язав ось вісімнадцять років, не треба було від цих узів звільнити в день суботній?» І як Він говорив це, усі противники Його засоромились, а ввесь народ радів усім славним вчинкам, які Він зробив.
Лк 13, 10–17
Сьогоднішній фрагмент Євангелія і перше читання з Послання святого апостола Павла до Ефесян звертають увагу на те, чого Бог прагне для нас понад усе: Він подарував нам зі своєї любові свободу. Небесний Отець звільнив нас і бажає, щоб ми жили у свободі, яку Христос уже здобув для нас.
Ісус визволяє в суботній день жінку, що страждала вісімнадцять років, «зв’язана сатаною». Та Христу взялися дорікати, бо такі вчинки в суботу є порушенням Закону. Ми чуємо у відповідь на це праведний гнів Господа, адже Він знав, що Божий закон постав не задля пригнічення людей. Його метою є забезпечення меж, які дозволять нашій свободі розвиватися. Він побачив за хворобою жінки дію сатани, а в ній самій — дочку Авраама, а не прикрість, яка перервала Його суботній відпочинок. Тож Він звільнив її від недуги, що обмежувала її свободу. Через цю жінку Ісус демонструє свою волю не лише щодо неї, а й щодо всіх нас: «Ти вільна» (пор. Лк 13, 12).
У першому читанні Павло проповідує ефесянам, якою має бути здорова християнська громада. Під час повчання та заклику жити моральним життям Він їм ні в чому не докоряє, не сварить, а нагадує про високе покликання християнина: «Ви були колись темрявою, тепер же — світлом у Господі: поводьтеся ж як діти світла» (Еф 5, 8). Ефесяни вже були визволені через смерть і воскресіння Ісуса, але не жили так, як мали би жити насправді вільні люди.
Таїнство Хрещення визволило нас усіх від рабства гріха та смерті. Тепер ми вільні діти Божі. Проте, як і ті ефесяни, ми також іноді з легкістю забуваємо цю істину, повертаючись у полон гріха і страху смерті. Тому особливо цінним є заклик апостола Павла пам’ятати, що Ісус уже зробив у нашому житті. І для цього від нас не вимагається сила волі, стискання зубів чи затягування пасків. Ідеться про здатність побачити обличчя Ісуса, який звертається до тебе в будь-якій скруті з проханням повірити Йому, що ти вільний, і насправді жити як вільний.
«Святий Духу, допоможи мені жити у свободі дитини Божої».
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
