Роздуми над Божим Словом на суботу ХХХ Звичайного тижня, рік ІІ
Та що ж? В усякому разі, чи то сповидно, чи по правді, Христос проповідується, і я тому радий і буду радіти. Знаю бо, що це для мене вийде на спасіння завдяки вашим молитвам та допомозі Духа Ісуса Христа, за моїм твердим очікуванням і надією, що я не буду осоромлений ні в чому, а, навпаки, я цілком певний, що нині, як і завжди, Христос буде звеличений у моїм тілі, чи то моїм життям, чи смертю. Для мене бо життя — Христос, а смерть — прибуток. Однак, як я живу в цім смертнім тілі, я можу ще корисно працювати; та що вибрати, не знаю. Тягне бо мене на обидва боки: хотілося б мені померти, щоб із Христом бути, бо так багато краще; та задля вас мені куди потрібніше зостатися в тілі. І це певно знаю, що зостанусь і перебуватиму з усіма вами на розвиток вам і радість у вірі, щоб через мене ваша хвала збільшувалась у Христі Ісусі, завдяки моєму поворотові до вас.
Флп 1, 18–26
Якщо не враховувати кайдани, то до святого Павла ставилися досить гуманно під час ув’язнення в Римі, з якого він писав цього листа. Апостол міг приймати відвідувачів і мав помічника. Порівняно з пригодами Павла на морі та побиттями, це було досить непогано. І все ж у своєму листі апостол зізнається друзям у Филиппах у внутрішній боротьбі: чи йому було би краще померти, чи ще залишатися на землі?
Павло прагнув померти, щоб нарешті поєднатися з Господом. Та все ж він дійшов висновку, що краще залишатися в тілі, обмеженим і вразливим до болю. Чому? Апостол наводить досить просту причину: заради розвитку спільноти й радості у вірі. Він любив филип’ян і членів усіх інших церков, які заснував, тож і прагнув підтримувати братів і сестер та ділитися Доброю Новиною.
Теоретично це може здатися навіть захопливим. Однак потрібно пам’ятати, що для Павла служіння Церкві часто означало писання листів, проведення богослужінь в обмеженому колі та розгляд юридичних і матеріальних справ — іншими словами, дистанційне лідерство. На перший погляд, не зовсім типові заняття для місіонера, які Павло, скоріше за все, також не вважав за справи першої необхідності. Та він проводив роки у в’язниці або під домашнім арештом, що дуже обмежувало його можливості, і це не враховуючи час на подорожі з міста в місто, як правило, пішки. Одначе, як фізично не обтяжували б його обставини, Павло знав, що, залишаючись на землі, матиме більше можливостей для плідної праці на славу Господню.
За прикладом Павла ти також можеш працювати на славу Бога будь-де та в будь-якому статусі, навіть в ув’язненні чи як суддя, на кухні чи будівельному майданчику, у коледжі чи в будинку для осіб похилого віку. Кожна жертва заради ближніх є будівництвом Церкви на Божу славу.
Тож якщо в тебе є спокуса думати, що вже не можеш добре прислужитися Богу, згадай святого Павла у в’язниці. Жертвуючи з любов’ю свій час, талант і молитви оточенню, ти вже служиш Господу. А Він підкаже тобі, чим можеш прислужитися Йому і як попрацювати «для розвитку і радості у вірі» (пор. Флп 1, 25).
«Господи, я хочу прославляти Тебе, попри свої обмежені можливості. Ось я, пошли мене!»
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
