Перед смертю єпископ Ян Нємєц зателефонував до Ґжеґожа Ґурного, журналіста Wpolityce, і попросив занотувати його останню волю та передати її всім католикам.
27 жовтня 2020 року в лікарні у польському Ланьцуті помер єпископ-помічник Кам’янець-Подільської дієцезії Ян Нємєц. 34-річним священником Перемишльської дієцезії він 1992 року зголосився на місії та виїхав в Україну. Це був перший рік її незалежності. В Україну не їхали священники, що мріяли про церковну кар’єру, а люди, оживлені духом віри, що дозволяла їм зносити найбільші труднощі. 2006 року його було призначено єпископом-помічником у Кам’янці-Подільському.
Немає іншої дороги спасіння, крім як через хрест
Кільканадцять років тому він важко захворів на поліневрит, що викликало поступову м’язову дистрофію, а також гострий остеопороз, через що єпископ мав сильні болі. Відтоді йому довелося відмовитись від багатьох попередніх обов’язків; однак він відкрив, що його місія — це молитва і страждання в намірі своєї дієцезії.
Він приймав своє страждання як хрест. Часто повторював, що немає іншої дороги спасіння, крім як через хрест. Цитував слова Ісуса: «Хто не бере свого хреста, а йде за Мною, той недостойний Мене».
Це не означало, як єпископ підкреслював, що самому треба шукати страждання. Однак ніхто з нас не уникне страждання, яке Бог допускає у нашому житті. Його можна прийняти або відкинути. Або прийняти від Ісуса хрест, або його відкинути. Якщо приймемо — то наше страждання може перемінитись у Прославлений Хрест Воскреслого Христа. Немає християнства без згоди на хрест, який є проявом найбільшої любові Бога до людини.
Не закриваймо дороги до спасіння нашим ближнім
Важкохворий єпископ Ян Нємєц зателефонував до мене перед тим, як його завезли до лікарні. Він просив, щоб я написав і переказав людям, що страждання має спасенний сенс. Сьогодні люди втікають від страждання, так ніби це найбільше зло у світі, й не бачать у цьому благодаті, даної Богом. Яку вони мають певність, що це не той хрест, про несення якого говорив Ісус?
Він дивувався, що є католики, які можуть підтримувати закон, що дозволяє абортувати дітей з інвалідністю. Казав, що вони нічого не зрозуміли з Євангелія, не зрозуміли таємниці хреста, яка становить центр спасіння. Хто стверджує, що не можна людям завдавати страждань через те, що народиться хвора дитина, — думає не як справжній християнин, а представляє язичницьку ментальність.
Єпископ запитував: хто дав людині право позбавляти ближнього можливості отримати хрест від Христа? Яке право має католик, щоб узагалі припускати можливість забрати у когось хрест — єдину дорогу до спасіння? Бо хто не бере свого хреста, той недостойний Христа. Чи той, хто не допускає, щоб інший узяв свій хрест, достойний Його?
Тут є лише одна альтернатива: смертний гріх, що веде за собою ризик вічного засудження. Зроблений аборт часто робить закам’янілим серце людини на стільки, що потім воно не може прийняти благодать від Бога. Чи ці люди не розуміють, що наражають інших на вічне страждання у пеклі лише тому, що хотіли уникнути страждання тут, на землі?
Як вчинив би Христос на нашому місці? Чи підтримував би існування закону, який дозволяє вбивати дітей лише тому, що вони хворі? Кожен, хто стверджує, що Ісус погодився би на такий закон, припускається блюзнірства. Кожен, хто погоджується на існування такого закону, — винний перед Богом.
«Чиста любов розуміє ці слова; тілесна любов не зрозуміє їх ніколи»
Єпископ процитував мені уривки зі «Щоденника» святої сестри Фаустини Ковальської, наводячи конкретні параграфи її записів. Це були слова Ісуса до святої містички: «Дочко Моя, знай, якщо Я тобі даю відчути і глибше пізнати Мої страждання — це Моя благодать; коли зазнаєш затемнення розуму, а твоє страждання велике, тоді береш живу участь у Моїх стражданнях і Я цілковито уподібнюю тебе до себе; твоя справа — піддаватись Моїй волі, особливо саме в ці моменти» (Щ 1697).
«Душі купують за єдину ціну — страждання, що з’єднане з Моїм стражданням на хресті. Чиста любов розуміє ці слова, тілесна любов не зрозуміє їх ніколи» (Щ 324).
Згідно з цим: яке ми маємо право позбавляти іншу людину прийняття страждання, що може бути пожертвуване в намірі спасіння інших? Зі «Щоденника» сестри Фаустини знаємо, що через прийняття хреста, який дав їй Христос, вона врятувала багато душ від загибелі в пеклі.
Святий Павло у Посланні до колосян писав: «Тепер я радію в стражданнях своїх за вас, і доповнюю недостачу скорботи Христової в тілі своїм за тіло Його, що воно Церква».
Хто може бути певний, що, допускаючи гріх аборту, він не позбавляє інших можливості заступницького страждання, тобто порятунку багатьох людей від вічної загибелі? Якщо хтось має таку впевненість, то має відвагу вважати себе мудрішим за самого Бога.
Заповіт єпископа для всіх віруючих
Єпископ Ян Нємєц знав, що такі аргументи не дійдуть до невіруючих, але скеровував їх до католиків. На його думку, ми стоїмо зараз перед справжнім, а не теоретичним іспитом, чи ми достойні Христа. Настав час істинної перевірки.
Єпископ Ян дуже просив мене, щоб я це все занотував. Він прагнув, щоби ці слова прочитало якнайбільше католиків у Польщі та Україні.
Після розмови він ще надіслав мені СМС: «Входячи із вдячністю, свідомо та добровільно, у страждання з Любові, ми входимо у Присутність Таємниці Господа Бога і Святих. Дякую вам, дорогі діти Божі. Благословляю і пам’ятаю в молитві».
Невдовзі після цього він відійшов із цього світу. Помер так, як жив. Як святий. Я не знаю, в якому намірі він жертвував своє страждання перед смертю, але здогадуюся.
П.С. Велике прохання до всіх католиків Польщі та України. Смиренно прошу виконати останню волю єпископа Яна Нємца і розіслати цей текст усім віруючим.
Переклад: Католицький Медіа-Центр за матеріалами Wpolityce
фінансово.
Щиро дякуємо!
