Божа косметика

Роздуми над Божим Словом на ХХХІІ Звичайну неділю, рік А

Закінчення літургійного року і завершальна частина Євангелія від Матея скеровують нас до роздумів над кінцем світу. Що буде в кінці? Яке майбутнє приготував нам Ісус Христос? Коли все здійсниться? Висновок притчі про Боже Царство Ісус помістив в одному реченні: Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години. В нас повинна бути постійна готовність на прихід Ісуса Христа.

Образ, який використовує Ісус для описання кінця світу, зовсім не катастрофічний чи апокаліптичний. Якраз навпаки: він дуже близький, рідний, знайомий, святковий: Царство Небесне буде подібне до десятьох дів, які, взявши свої каганці, вийшли назустріч молодому. Через рік після заручин молодий знову йшов до дому своєї нареченої, щоб урочисто ввести її до свого дому. Так Ісус пояснює своїм сучасникам різницю між своїм першим та другим приходом. Слухачі Ісуса Христа були переконані, що Божий Посланець і Месія своїм приходом приведе все до ладу, знищить всіх ворогів, усуне всі небезпеки, як цар Давид… Вони уявляли, що тоді зірки з неба попадають, природа відновиться, всі почнуть жити, як за часів Соломона, буде благополуччя, щастя, порядок, не буде більше злочинців, беззаконних і невірних…

І ось, кажуть, Месія прийшов. Його урочистий вхід до Єрусалима відбувся. Люди, що йшли перед ним і ззаду, кликали: «Осанна Синові Давида! Благословен той, що йде в ім’я Господнє, осанна на висоті!» Але нічого з того, що очікували сучасники Ісуса Христа, не відбулося. Нічого не змінилося. Як таке може бути? А може, Ісус не Месія, тільки самозванець?

Ісус пояснює саме в цій притчі, що Царство Небесне буде подібне до десятьох дів, які, взявши свої каганці, вийшли назустріч молодому. Справа в тому, що обряди весілля в Старому Завіті тривали дуже довго, бо займали аж цілий рік. Спершу наречений приходив до свого тестя і домовлявся за ціну викупу, яку він має дати за свою наречену. Після заручин молодий повертався до свого дому і там усе готував для сімейного життя.

Для християн ціною викупу, ціною нашого спасіння є хрест Ісуса Христа. Величезна ціна Його Крові! І знайте, що не тлінним золотом чи сріблом ви були вибавлені від вашого життя суєтного, яке ви прийняли від батьків ваших, а дорогоцінною кров’ю Христа (1Пт 1, 18-19). Ісус звершив діло спасіння і повернувся до свого Отця на Небеса, щоби приготувати нам місце. Про це Він нас запевнив такими словами: А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до себе, щоб де Я, були й ви (Йн 14,3).

Зараз, між першим і другим приходом Ісуса Христа, триває час заручин, час Церкви, коли ми в очікуванні готуємось на повернення Молодого. Ісус усе приготував: багато осель в домі Мого Отця (Йн 14,2); однак чи ми готові на Його прихід? Нерозумні [діви], взявши свої каганці, не взяли із собою олії. Це причина запізнення Нареченого. Він дає відповідний час і можливість, щоб усі могли належно приготуватися.

Десять дів поснуло… Їх було тільки десять. Це дуже мало, але цього вистачало, щоб заснувати спільноту. Церква — це спільнота християн в очікуванні на повернення Господа. Спільнота християн може бути невеликою, але мусить бути спільнотою! Від початку християнства часто це були домашні церкви, де люди збиралися по домах, читали Святе Письмо, молилися псалмами, звершували Євхаристію у звичайній, спокійній сімейній атмосфері. Спільноти були невеликі, але дуже дружні. Люди знали одне одного, їм було добре разом, вони називали одне одного братами і сестрами в Ісусі Христі.

Діви з притчі — це молоді дівчата по тринадцять, чотирнадцять, п’ятнадцять років максимум. І ось ці молоді дівчата опівночі вирушають у темну, густу ніч, озброєні маленькими каганцями, звичайними побутовими предметами, що містили невеличку кількість оливи. Дивує тут відвага, величезна відвага малої спільноти. Вони посеред ночі та вітру йдуть назустріч невідомому. Що вони можуть побачити чи освітити тим світлом? Мало що… цього замало, щоб побачити Господа; але цього достатньо, щоб Господь побачив нас, щоб Він нас віднайшов.

Часто ми сумніваємось і вагаємось, думаючи, чи наші молитви та добрі вчинки можуть щось змінити у світі. Чи наше християнське життя у темному світі має якесь значення? Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі (Мт 5,16). Посудинки на оливу, які взяли діви, — це щось маленьке, незначне. Однак сказав до нього пан його: гаразд, слуго добрий і вірний! У малому був ти вірний, поставлю тебе над великим (Мт 25,23).

Нерозумні діви не мали оливи, тобто не мали світла добрих діл. Вони знали молодого, очікували на нього, навіть були дівами! — тобто чистими і непорочними. Вони говорили: Господи, Господи! Але мали тільки слова… без жодних учинків. Вони лише стукали, створювали тільки пустий звук у своїх «відносинах» із нареченим… Це лише видимість християнства, без віри, яка чинна любов’ю.

В цьому — суттєва відмінність між християнами, адже світичі повні та світичі порожні нічим ззовні не відрізняються. Все виявиться тоді, коли залунає опівночі крик: «Ось молодий, виходьте йому назустріч!» Тоді всі ті діви встали і приготували свої каганці. Тут використано дуже цікаве грецьке слово «приготували» — космéо. Від цього походить слово косметика, космос. Приготувати означає оздобити, прикрасити, зробити гарним, привести до ладу свій світ і все навколо. Тому найбільша наша краса і косметика — це приготовлені світичі в очікуванні на Господа, це добрі вчинки, звершені в Його ім’я. Найбільша краса кожної людини та всієї спільноти Церкви, як нареченої Ісуса Христа, — це її мудрість у слуханні Божого слова. Справжня мудрість звершує почуте, вона живе словом та пломеніє добрим прикладом. Це постійна жертва християнського життя, адже олива, щоби стати світлом, має згоріти, віддати себе. Це найбільша наша оздоба перед Богом.

Коли ми приготуємо свої світичі, то можемо увійти на весільний бенкет. Але в одну мить, під самий кінець притчі, Ісус шокує своїх слухачів, адже говорить, що ті, які були готові, пішли з ним на весілля, і двері замкнули. На таку розв’язку ніхто не очікував. Досі Ісус говорив про традиційний обряд подружжя. Звичайне весілля тривало цілий тиждень і ніхто не зачиняв дверей до дому нової сім’ї. Кожний міг приєднатися в будь-який момент, щоб увійти у радість святкування. На весілля приходили всі мешканці села чи містечка.

Ісус загострює увагу слухачів і каже: зверніть, будь ласка, увагу! Двері зачиняться! Вони не будуть відкриті цілий тиждень, коли Я прийду вдруге. Потрібно бути готовим у момент, коли Я прийду: Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години. І тут кожний задумався: не буде так, як я це уявляю, — моя зустріч із Богом. Буде так, як сказано в Божому слові. Я не зможу побігти в останній момент, щоби все владнати і вскочити в останні двері останнього вагону.

Якщо я приготовив свій світич, якщо моєю красою є добрі вчинки, мудрість, яка походить від Божого слова, втіленого у щоденне життя; якщо я маю оливу Божої благодаті, тобто сповідаюся і причащаюся, — тоді я ввійду на весільний бенкет. Інакше двері замкнуться і я почую прикрі слова: Воістину кажу вам: Я вас не знаю! Тобто не маю з вами нічого спільного, не маю з вами спільноти життя.

Те, що нам пропонує Ісус Христос, — це знати Його, знати особисто, знати на молитві, знати у світлі Божого слова, втіленого у щоденне життя. Я повинен іти Йому назустріч, навіть якщо навколо — густа темна ніч, навіть якщо іншим здається, що нерозумно жити по-християнськи, навіть коли іншим здається, що нічого не означають мої добрі вчинки, що я не маю жодної краси… Бачить її Господь Бог, і Царство Небесне буде подібне до тих дів!