«Діти ковіду» мають епідемію… відеоігор

Карантин, викликаний коронавірусом, несе численні суспільні шкоди. Однією з них є пандемія відеоігор.

Діти й молодь щораз більше впадають у залежність від використання смартфонів, планшетів, телевізора та ігрових приставок, пише Vatican News.

Згідно з дослідженнями, які в Італії провела Osservatorio Nazionale Adolescenza Onlus, до 11% підлітків щодня проводять за іграми від 3 до 6 годин. Серед молодших дітей ситуація ще гірша, у віковій групі 11-13 років аж 15% щодня грають по 6 годин, а 4% — 7 годин.

На думку фахівців, залежність з’являється тоді, коли ігри призводять до проблем в особистому, професійному та суспільному житті, а в дітей також до проблем у навчанні. Наслідки можуть бути також і фізичні — від порушень сну до проблем із харчуванням. «Якщо дитина ізолюється, не має контакту з батьками ані з ровесниками, не спілкується і не повідомляє того, що думає, воліє залишатися в своїй кімнаті й грати цілий день, — час занепокоїтися», — вважає Даніеле Онорі з Центру досліджень Livatino.

Дослідження, які провела Американська академія педіатрії, радить, щоб дітей до півторарічного віку повністю тримати здалеку від екранів, а потім давати їм проводити перед ним максимум годину на день, аж до п’ятого року життя включно. «Немає рекомендованої кількості годин для дітей, старших за 6 років: 60 хвилин, може — поділених на два блоки по 30, — це вважається розсудливим лімітом. Також варто пам’ятати, що використання відеоігор як пасивних опікунів — це дуже погана ідея», — каже Даніеле Онорі.

На його думку, варто також контролювати, в які саме ігри грають діти. Це мають бути ігри, дібрані відповідно до їхнього віку та потреб. «У Європі функціонує Pan European Game Information (PEGI),система класифікації ігор. Завдяки ній на упаковках можна знайти відповідні символи, які повідомляють, для якої вікової групи призначена ця гра, і застерігають про небезпечний вміст», — інформує Даніеле.

Хороший спосіб упоратися з «технологічною поганою звичкою» в дорослих — відстежування часу, проведеного за смартфоном та іншими електронними пристроями. Маючи уявлення, скільки часу ми втрачаємо непродуктивно, можемо дійти до роздумів та зміни звичок. «Натомість у себе вдома можна запровадити “сфери офлайн”, наприклад, “ніяких гаджетів за столом” або “домашні завдання виконуєш без Фейсбука”, а також “у ліжку — без планшета”. Це справляє дієвий вплив, якщо ніхто в сім’ї не порушує прийнятих норм», — пояснює Даніеле Онорі.