Що відбувається з нами, коли ми відкидаємо болючі почуття?

Нам треба відновити в собі втрачений зв’язок «тіло-почуття». В цьому може допомогти налагодження постійних, життєдайних стосунків з іншими людьми.

Зазвичай ми не хочемо переживати болючі почуття. По-різному намагаємося їх позбутися. Можемо заперечувати їх, раціоналізувати, а іноді взагалі перестаємо відчувати. Але платимо за це високу ціну. Наше психічне життя стає млявим, бідним або просто зникає. Ми вже не можемо внутрішньо переживати те, що приємне.

Тоді ми можемо зосереджуватися виключно на завданнях, обов’язках, але буде важко оминути той факт, що нам чогось бракує. Пустку, що виникла на місці ігнорованих почуттів, можна заповнити різними проєктами, навіть стосунками — в яких, однак, не буде тієї емоційної близькості, за якою ми так сильно тужимо.

Чому ми відкидаємо болючі почуття?

Ми відсторонюємося від важких переживань, тому що не хочемо зустрітися зі своїм болем, а тим самим — із частиною себе. Частина нас самих, яка страждає, — стає небажаною, відокремленою від нашої розірваної на частки сутності. Тоді ми не в змозі зрозуміти, хто ми і куди ми прямуємо в своєму житті. Бо не знаємо значної частини себе.

Зазвичай ми несвідомо відкидаємо болючі переживання. Тому не можемо собі дорікати, що діється саме так. Але можна мотивувати себе до внутрішньої праці над наближенням до свого болю. Це стане можливим, якщо ви спробуєте — найкраще з допомогою іншої людини — зрозуміти свої почуття, розпізнати їхнє джерело.

Відокремлення від болючих почуттів відбувається на різних рівнях психіки. Ми можемо витісняти важкі емоції, і тоді буде корисним повернутися до усвідомлення цих почуттів у зв’язку з різними ситуаціями, які могли трапитися зараз або в минулому, часто дуже давньому. На глибшому рівні можна взагалі втратити здатність переживати почуття.

В історії вашого життя, на ранньому етапі розвитку, могло статися щось до такої міри болюче, що ви не змогли утримати з цим контакт. У вашій психіці могла тоді утворитися тривала «мертва зона», яку зараз ви можете переживати як нестерпні стани, які важко окреслити. Тут і спробуйте відновити втрачений зв’язок «тіло-почуття». В цьому може допомогти налагодження постійних, життєдайних стосунків з іншими людьми, хоча це може виявитися нелегким завданням через те, що це може бути щось, чого ми не пізнали в своєму житті.

Найскладніші емоції

Подумайте, з якими емоціями вам найскладніше зіткнутися? Зазвичай ми не приймаємо в собі гніву, сорому або заздрості й дуже часто не любимо боятись або сумувати. Приховуючи свою злість, ми кажемо, що нічого не сталося, а іноді навпаки: наша реакція буває протилежною і ми стаємо занадто ввічливими щодо людини, на яку розізлилися. Також можемо відмовитися від контакту. Щоби впоратись із соромом, можемо розробити стратегію поведінки та мислення, мета яких — уникнути конфронтації чи будь-якої форми «викриття себе».

Щоб побороти заздрість, можемо вдаватися до знецінення своїх чи чужих досягнень. Щоб не боятися, можемо уникати будь-яких внутрішніх і зовнішніх загроз, або навпаки — приймати небезпечні виклики, нерідко ризикуючи життям і здоров’ям. Смуток ми часто приховуємо переживанням інших, більш прийнятних для нас емоцій, наприклад, гніву. Можемо також штучно підбадьорювати себе за допомогою різних стимуляторів.

Щоб дати собі раду зі своїми емоціями, найважливіше — це зрозуміти свої почуття, їхнє джерело та спробувати висловити їх у доступній і прийнятній для вас формі вираження. Отже, спробуйте заглянути у власне нутро. Біль, який там є, найбільше дошкуляє, коли він прихований і нерозпізнаний.