Що таке «парузія»?

Одкровення

Парузія. Слово, яке вживають нечасто. Навіть у перекладах Біблії його заміняють іншими, менш загальними. Це слово навіть не з проповідей, а з теологічних книжок (а хто зараз читає теологічні книжки?) Парузія — це друге пришестя Христа, очікуване повернення Царя, судний день, коли переплетені ниті добра і зла, що творять людську історію, нарешті будуть розділені і стане явним те, що зараз приховане. Добро затріумфує, а зла вже не буде. Але цій остаточній перемозі добра передуватиме трагічна концентрація зла, яке ніби останнім, відчайдушним зусиллям потрясе світ.

Звідки відомо про парузію?

Про це можна прочитати в 24 розділі Євангелія від Матея, яке містить найповніший опис того, що буде перед пришестям Христа. Війни, голод, хвороби, землетруси, ненависть і переслідування. Посилена активність лжепророків, але також — проповідування Євангелія «по всій землі». Затемнення сонця й місяця; зірки, що падають із неба; порушення всього земного порядку. Важко це уявити. Навіть сучасне апокаліптичне кіно з його спецефектами не в змозі передати жах того, що означатиме кінець світу, який ми знаємо.

Очікувана надія

Значення слів може змінюватися з часом, але не обов’язково таким чином, що одне значення заміняє інше. Швидше так, що наступні значення відкладаються в слові, як наступні шари ґрунту. Часто досягнення глибших шарів допомагає краще зрозуміти не тільки те, як ця дійсність була названа, але й чим вона є. Так і з «парузією» — грецьким словом «parousía», яке вживається у згаданому розділі Євангелія від Матея, а також в інших книгах Старого і Нового Завіту. І хоча сьогодні воно здається загрозливим, раніше вживалося в розмовній мові й означало «присутність», «появу». З часом, ще в дохристиянську епоху, його почали застосовувати переважно щодо урочистих візитів правителів на підлеглі їм території.

Отже, парузія — це «присутність». Коли ми вживаємо це поняття у християнському значенні, то маємо на увазі присутність Христа, Його появу — вже не приховану, а славну, видиму для всіх і втішну. Може, варто дивитися на парузію саме так? Не як на загрозливі знаки, а як на присутність, на яку ми чекаємо, якої прагнемо, хоча для нас Він іноді здається відсутнім, а Його голос — ледве чутним. Зараз «ми бачимо Його ніби у дзеркалі, неясно» (пор. 1Кор 13,12), шукаючи Його обличчя в тому, що Ним не є. Тоді, в той день, Він буде для нас присутнім в усій повноті, якої не може передати навіть порівняння з закоханою парою.

Відсутні для Бога і для себе

А може насправді Він уже присутній? Може, парузія відбувається просто зараз? Може, великий французький теолог Анрі де Любак мав рацію, коли писав, що Бог завжди з нами, повністю присутній, але ми більшою чи меншою мірою неприсутні для Нього і для себе самих? Ховаємося в своїх схованках; відгороджуємося від болю і від тих, хто його завдає; занурені у заспокійливий потік музики та образів. Відсутні для Бога, розчинені в тому, що не є Ним. Відсутні для себе самих, відсутні для наших рідних (справді рідних?)

Парузія — це присутність у повному значенні цього слова: видима, відчутна присутність Христа і наша взаємна присутність. Якщо ми почнемо думати про парузію так, то, можливо, крім страху втратити те, що нам знайоме і що ми би хотіли зберегти, в нас з’явиться також прагнення: прагнення жити нарешті при світлі дня, а не в зимових сутінках. Прагнення того, щоб усі заслони впали. Віра підказує нам, що за цими заслонами ми побачимо не космічну порожнечу, а обличчя Того, Хто так сильно відрізняється від нас, але насправді ближчий до нас, ніж ми самі.

Переклад CREDO за: о.Анджей Персідок Stacja7