Папа Франциск сьогодні святкує своє 84-річчя, вже увосьме — як єпископ Рима.
Святіший Отець завжди відзначає свій день народження з великою простотою і, як він якось сказав, його думки в цей день «летять» до рідних: до його дорогих батьків Реґіни-Марії та Маріо-Хосе, бабусі Рози, братів — Оскара, Марто та Альберто і сестри Марії-Елени.
Сьогодні ми розповімо про бабусю Папи Франциска, Розу — «найважливішу жінку» в його житті, як він казав у своїх інтерв’ю. Жінку, яка вплинула на все його життя і покликання.
Роза Васалло Берґольйо — бабуся Папи
Бабуся Роза мала на свого онука великий вплив. Вона навчила його віри, навчила молитви, слова якої Папа пам’ятає до сьогодні. Святіший Отець завдячує своїй бабусі не лише вихованням, а й вірою та покликанням. Це вона заохочувала Хорхе щодня ходити на Месу та ввіряти себе Богу.
Роза Васалло народилася 1884 року у Вальборміда, в Італії. Вже дівчиною переїхала до Турина, де одружилася з Джованні Берґольйо. 1924 року сім’я перебралася до Буенос-Айреса. Попри те, що було тепло, Роза приїхала в Аргентину в пальто з лисячим коміром. Під підкладкою вона сховала гроші від продажу будинку в Турині.
Папа згадує, що бабуся завжди одягалася елегантно, хоч і була небагата. Хорхе Берґольйо зростав, проводячи час у домі бабусі та дідуся, які жили неподалік. Бабуся вчила онука молитися, ходила з ним до храму і багато розповідала про Бога.
Навчила віри та довіри до Бога
У радіоінтерв’ю Святіший Отець згадував: «Це бабуся навчила мене молитися. Навчила віри і розповідала мені історії про святих».
Роза Васалло багато пережила, але ніколи не здавалася. В дитинстві вона зазнала голоду і страждань. Пережила смерть шістьох дітей. Але не втратила надії. Також і тоді, коли через економічну криза 1932 року її успішна компанія опинилась у важкій ситуації.
В інтерв’ю для католицького телеканалу EWTN Папа Франциск згадав часи свого перебування в семінарії, коли також міг розраховувати на підтримку бабусі: «Ніколи не забувай, що ти збираєшся стати священником, а найважливіше для священника — це служити Святу Месу. Не забувай служити її так, ніби вона остання у твоєму житті».
У Бревіарії Папа Франциск носить одну з нотаток, яку дала йому бабуся Роза:
«Нехай мої онуки, яким я віддала все своє серце, мають довге і щасливе життя. А якщо настануть дні болю, хвороби або втрати близької людини, які наповнять їх розпачем, — хай пам’ятають, що шепіт молитви і погляд на Марію біля підніжжя хреста загоїть навіть найглибші й найболючіші рани».
Такої довіри до Бога і любові до Нього вчила бабуся своїх онуків.
Сповідь, яка змінила майбутнього Папу
Бабуся Роза була людиною скромною і побожною. Протягом багатьох років вона брала участь у Католицькій Акції та допомагала бідним. Любила читати книжки. Саме вона познайомила онука з класичною італійською літературою. Також завдяки бабусі Хорхе Берґольйо відкрив своє покликання. Коли йому було 17 років, він збирався з друзями на вечірку. Але, пам’ятаючи слова бабусі Рози «хоч на мить зайти до храму», так тоді й зробив. Хорхе ще не знав, що цей день змінить його мислення і майбутнє життя.
У храмі Хорхе зустрів одного священника, який викликав у юнака особливу довіру. Берґольйо посповідався. Ця зустріч перемінила його і після цього хлопець почав думати про те, щоби стати священником.
Бабуся Роза сказала йому тоді: «Добре, що Бог тебе кличе; це благословення». Але ніколи не змушувала онука дні до якого вибору. Вона ним пишалася. Навіть дочекалася моменту, коли його висвятили на священника.
Молитва семи слів
Онук відвідував бабусю, коли вона мешкала в пансіонаті Сан Камілло на вулиці Анхеля Галлардо. Там старушкою опікувалися черниці. Берґольйо був із бабусею Розою до останнього її подиху, тримаючи її за руку. «Він обожнював її. Вона була його слабкістю», — згадували сестри.
Жінка померла 1 серпня 1974 року. До сьогодні Папа молиться молитвою семи слів, якої навчила його бабуся: «Ісусе, вчини моє серце подібним до Твого».
Святіший Отець у багатьох промовах підкреслював важливу роль бабусь та дідусів у вихованні молодого покоління. В Парагваї він сказав: «Користуйтеся прикладом життя та мудрістю своїх бабусь і дідусів. Вони — хранителі духовної спадщини віри й цінностей. Витрачайте на це час: слухайте корисні речі, яких вони можуть вас навчити».
В іншій проповіді Папа також згадав бабусю Розу: «Моя бабуся завжди нам, дітям, казала, що в Плащаниці не було кишень. Так вона намагалася сказати: те, що ми накопичуємо, не згодиться нам в нашій останній подорожі. Вона хотіла передати онукам речі, які служитимуть їхньому духовному розвитку».
Орсола Апенчіно та Джанкарло Лібер — автори книжки «Nonna Rosa» — згадують у ній бабусю Папи Франциска. Згадують, що саме вона підтримувала віру своєї родини і була її опорою. Усе своє життя бабуся Роза трималася Бога і старалася передати цю віру наступним поколінням.
фінансово.
Щиро дякуємо!
