Роздуми

7 слів від Яселок

29 Грудня 2020, 17:27 1007

Ми знаємо «сім слів із Хреста». Спробуймо також зрозуміти «сім слів від Немовляти», від віфлеємських Яселок.

Пов’язання ясел із хрестом має стародавню традицію. Народженого Бога сповили в пелюшки і поклали в ясла. Засудженого Бога роздягнули догола і прибили до хреста.

 

1.Я насправді став людиною

Євангеліє говорить про факти. Наводить імена історичних постатей, таких як імператор Август і Квіриній. Перелічує функціональні на той час назви місцевостей і регіонів: Сирія, Юдея, Назарет, Віфлеєм. Євангеліє не вигадує. Ісус народився у конкретний час і в конкретному місці. Фактом є, що Він не народився у столиці імперії ані у всім знаному місті. Фактом є, що Він не народився у такій сім’ї, що світ би одразу про Нього довідався. Це все не змінює якнайбільш основоположного факту, що Ісус народився у Віфлеємі понад 2000 років тому. Бог насправді став людиною. Ми, християни, — не ідіоти історії і не специ у вигадуванні оповідок. Ми говоримо про те, що сталося насправді.

 

2.Я став людиною завдяки людині

Не було би Божого народження, якби не було людини. Бог не став би людиною, якби людина — Марія з Назарету — не сказала: «Нехай зі мною станеться за твоїм словом» (Лк 1,38). Так як не було би світу, якби Бог не сказав своє «нехай станеться» (пор. Бут 1).

Дивлячись на Дитятко, складно не помітити Марію і Йосифа. Бог приходить через людей і завдяки людям. Тому в Свята подякуймо не тільки Богу, але й людям. Подякуймо сім’ї та знайомим. Подякуймо особливо тим, завдяки кому Бог народився у нашому серці. Подякуймо прабатькам, які понад тисячоліття тому прийняли християнство, всім нашим предкам, які не втратили віру в Бога, але від батька до сина, від матері до доньки, від дідусів і бабусь до онуків ділилися вірою в те, що Бог є, і що Він близький до кожної людини. Якби не наші батьки і прабатьки, якби не священники та їхні батьки й бабусі, — може, ніхто би з нас не переймався Народженням Бога.

Ми, християни, — не вороги людині. Ми не кажемо: «тільки Бог, тільки Бог». Ми ділимося цією простою правдою із Віфлеєму, що Бог приходить через людину.

 

3.Я народився як кожний з вас — дитиною

Бог став не просто людиною, Бог став дитиною. Тому Марія загорнула Новонародженого в пелюшки. Ангел пастухам говорив про немовля, а ті, прибувши до Віфлеєму, розповідали те, що їм було об’явлено про Дитя.

Це очевидне, що людина народжується дитиною; але ж для Бога немає нічого неможливого. Якщо Він зачався через Святого Духа, то хіба не міг народитися або об’явитися вже дорослим?

Бог став людиною не тільки для того, щоби три роки повчати, чинити чуда, померти і воскреснути. Він став людиною, щоби протягом 30 років побути і немовлям, і дитиною, і юнаком, і дорослим чоловіком.

Різдво Христове — це найкраща «промоція дитинства». Це час, коли кожен із дорослих повинен ще раз запитати себе про свою любов до дітей. Чи ми насправді любимо дітей? Чи те, що ми робимо, — для їхнього блага, чи для нашого? Чи ми думаємо хоч інколи про їхні душі і вічне спасіння?

Ми, християни, не за те виступаємо, щоб діти керували дорослими, й не за те, щоб їх використовувати для своїх більш чи менш прихованих цілей. Ми — за те, щоб оберігати кожну дитину, від зачаття до дорослості, й від стайні до палацу. Бо якщо сам Величний Бог запрагнув бути маленьким немовлям, то ми неспроможні дивитися на дітей інакше, ніж як на дар і скарб для всього людства.

 

4.Я прийшов у системі, а не поза нею

Людство мусило дуже довго чекати на втілення Бога. Учені припускають, що homo sapiens з’явився на Землі понад 100 тисяч років тому, а в Європі — близько 40 тисяч років тому. Завіт з Авраамом Бог уклав за 1800 років до Христа, з Мойсеєм — парою століть пізніше. Бог став людиною в часи Римської імперії, шануючи навіть перепис населення. Прийшов на світ у Вибраному народі, приймаючи закон про обрізання. Бог став людиною в системі, а не поза нею. Смиренно увійшов у світ, у якому живуть люди, не заявляючи, що спершу потрібно змінити систему, щоби Він міг народитися. Все життя Ісуса буде життям практивуючого юдея. Він помре на хресті й воскресне, приносячи відкуплення світу не через зміну системи, а показуючи, що жодна система не завадить людині бути людиною. Це дивне у світі революціонерів і тих, хто гадає, ніби все зло світу залежить від системи. Ми, християни, не за те, щоби не змінювати світу і його систем. Однак ми віримо, що кожна система, держава, право і принципи зміняться лише тоді, коли прийдуть змінені люди.

 

5.Я близький до всіх, але не нав’язуюсь нікому

Бог став близький до людини, але не став нахабним. Бог народився не в господі, не в густонаселеному місті, не там, де є люди. Бог народився на узбіччі, як немовби хотів сказати: «Я близько, але не нав’язуюся. Щоб Мене побачити, треба до Мене прийти». Пастухам довелося здолати кількасот метрів. Мудреці зі Сходу їхали кількасот кілометрів. Не знаю, скільки доведеться йти нам, щоби зустріти Бога, який став людиною.

Ми, християни, не заклинателі ілюзій. Ми не пудримо людям мізки, що Бог близько біля них, коли більшість відчувають, що Його близько нема. Ми ділимося простою правдою з Віфлеєму: Бог у Христі став неймовірно близький людині, але Бог не став до такої міри близьким, щоб людина не могла Його не зустріти. Бог не нав’язується. Він не став доконечним і очевидним. Немовля, що пхикає у Віфлеємі, — Він, Бог-з-за-рогу — простягає рученята й каже цілим собою: «Вирушай до Віфлеєма, бо інакше не увіруєш».

 

6.Я не стидався ясел

Бог дивує тим, у яких умовах народжується. «Сповила Його та поклала в ясла» (Лк 2,7). Перекладене як «ясла» грецьке слово «fatne» може означати годівницю для тварин або місце, ще їх утримували, стайню (пор. 2Хр 32,28; Ав 3,17). Бог не стидається ясел, не вибирає імператорського палацу ані дому, в якому було би сім няньок і десяток ліжечок. Тому, дивлячись на віфлеємські яселка нині, ми повинні собі сказати щиро: нам не треба соромитися того, де і як ми живемо. Нам нема чого думати про те, що інші живуть ліпше, заробляють більше, виглядають краще. Ці ясла мають нас відучити від заздрощів. Справді, неважливо, де живеш, але — з ким живеш! Не найважливіше те, в яких умовах живеш, важливо, хто ти такий.

Ми, християни, не критикани багатства ані вороги грошей. Ми ділимося тією простою правдою з Віфлеєму,  що матеріальні умови ніколи не визначають того, хто ти такий.

Бог не стидався ясел. Ба більше, Він, здається, промовляє з цього місця до всіх народів і поколінь:

«Я не знайшов місця в заїзді, щоб ти не сказав, що Мені було краще, ніж безпритульним і покинутим.
Я народився в бідній стайні, щоб ти не сказав, що маєш погане помешкання.
Я народився серед ненависті Ірода, щоб ти не нарікав, що не маєш “зв’язків” із потрібними людьми.
Я народився в глухій глушині, щоби ти не мав комплексів, що не мешкаєш на Заході.
Я народився між волом та ослос, щоб ти не плакав, що світ геть озвірів.
Я народився зі смиренної Марії, біля простого чоловіка Йосифа, щоби ти не мав претензій, що ти не президентська дитина.
Я народився серед невчених, щоби ти не злостився, що тобі тяжко дається навчання.
Першими Я привів пастухів — професійних розбійників палестинської землі, щоб ти не казав, що таким грішником, як ти, то вже ніхто не цікавиться.
Я послав ангелів на віфлеємські поля, щоб ти не казав, що у твоїй праці Бога бути не може.
Не плач. Я народився в гірших умовах, ніж ти живеш, а Я — Господь світу».

 

7.Я прийшов бути вашим Спасителем

Ангел, який об’явився пастухам під Віфлеємом, сказав до них: «Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, Він же Христос Господь» (Лк 2, 11). Спаситель — це той, хто визволяє. Месія (Христос) — це хтось, посланий Богом, хто прийшов на світ для того, щоб визволити його з неволі гріха, сатани і смерті. Щоби це могло настати, треба бути Йому слухняним — прийняти Його як свого Пана.

Люди «мають пунктика» на свободі. Ми люди і ми не любимо заборон і повелінь. Віра, релігія, навіть сам Господь Бог часто нам асоціюються з примусом і браком свободи.

Ми, християни, не є противниками свободи. Але ми проголошуємо не свавілля, а таку свободу, яка найбільше силу черпає з послуху Христові; силу, яка здатна бути сильнішою навіть за смерть.

У Віфлеємі неосяжний Бог став людиною. Новонароджене Немовля промовило до цілого людства. Напевно у Втіленому Слові можна почути набагато більше, ніж тільки сім слів. Кожен нехай сам, стоячи над яслами, послухає, що до нього каже єдина Божа Дитина.

Переклад CREDO за: о. Войцех Венгжиняк, Gość Niedzielny

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

СЮЖЕТ

Різдво

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

pb.ua: 4731 1856 1920 9130

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: