Шість днів до Гори Преображення

Роздуми над Божим Словом на ІІ неділю Великого Посту, рік Б

Ісус промовив до своїх учнів: Коли хтось хоче йти за Мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за Мною (Мк 8,34). Такий заклик лунає за тиждень до події Преображення на горі Тавор.

Шість же днів по тому Ісус бере Петра, Якова та Йоана і виводить тільки їх самих на високу гору. І Він преобразився перед ними (Мк 9,2). Отже, минув тиждень витривалої роботи та співпраці з Ісусом у несінні хреста. Саме так заповідав людям Бог у Третій заповіді: Шість днів робитимеш твоє діло, сьомого ж дня відпочинеш (Вих 23,12). Після шестиденного самозречення та жертви неодмінно настає світло Тавору і відпочинок із Господом.

Треба зауважити, що також і для нас сьогодні настав другий тиждень Великого Посту. Минуло шість днів покути, й ті, хто йшов за Ісусом Його хресною дорогою, тепер запрошені піднятися разом із Ним на гору Тавор. Хресна дорога не всіяна суцільним терням, є на ній також слава Преображення і захоплення Божественністю Ісуса Христа.

Але на гору Тавор можуть зійти тільки вибрані: Ісус бере Петра, Якова та Йоана. Лише троє. Символічно це означає три найбільші чесноти. Петро символізує чесноту віри, адже Він перший визнав віру в Ісуса Христа, і саме до нього Господь промовив на Тайній Вечері: та Я молився за тебе, щоб віра твоя не послабла (Лк 22,32). Яків представляє чесноту надії. Його надія здійснилася, коли він став першим мучеником серед апостолів. І, звісно, Йоан — учень, якого Ісус любив, символізує чесноту любові. Тільки ці чесноти здатні підняти християнина на гору Преображення: і виводить тільки їх самих на високу гору. І Він преобразився перед ними (Мк 9,2).

Якщо після тижня покути бажаєш споглядати славу Божого Сина, потрібно вийти з Ним на високу гору. Віра і надія, разом із любов’ю, звершуються в молитовному піднесенні. Тут необхідне зусилля, коли відриваєшся від щоденних справ, від усього земного, що Бог створив за шість днів, і підносишся в молитовному спогляданні. Тоді нарешті залишаєшся наодинці з Господом: і виводить тільки їх самих на високу гору.

Ще шість днів тому, коли Ісус узявся навчати учнів, що Синові Чоловічому багато треба вистраждати, […] Петро, взявши його набік, заходився Йому докоряти. Тиждень тому апостол Петро не хотів іти дорогою хреста й намагався відвести від неї Господа. Тепер же Ісус сам бере Петра, Якова та Йоана і виводить їх на високу гору, щоби показати, що до слави воскресіння ми приходимо через хрест. Не треба боятися хреста, коли до нього веде Воскреслий. Коли хмара Божої слави отіняє нас від усього земного — тоді тільки Він стає єдиним прагненням серця людини: І враз, озирнувшись навколо, не побачили біля себе вже нікого, крім одного Ісуса. Так Господь веде кожну людину у вірі, надії та любові: віра зростає у слуханні голосу Отця, надія сягає далі, ніж хрест, а любов єднається із Любим Сином Божим. Тоді учень Христа насправді пізнає, який добрий Господь: Учителю, добре нам тут бути.