Багато разів переховуваний, віднайдений, розібраний на шматочки… Така цінна реліквія, як хрест, на якому помер Спаситель світу, відбула безліч подорожей. А що з ним сталося у кінцевому підсумку?
Складно в усіх деталях реконструювати шлях, що його пройшов справжній хрест Ісуса від того часу, коли його віднайшла св.Єлена під час паломництва до Святої Землі 326 року. Відтоді Церква швидко розвивалася. Після тривалого часу переслідувань християни нарешті могли вільно практикувати віру, а також розшукувати цінні для них реліквії. Завдяки Божественному натхненню до сповідників Христа долучилася св.Єлена (разом із сином, імператором римським Константином), а невдовзі вирушила на пошуки найціннішої реліквії — хреста, на якому був розіп’ятий Господь Спаситель.
Святий спис
Цінна реліквія; за традицією, цим списом був пробитий бік Христа. Спис могли переховувати по різних місцях у Європі — від Антіохії по Рим, від Вірменії по Священну Римську імперію. В ХІІІ столітті Людовик ІХ купив фрагмент цієї реліквії та привіз до Сен-Шапель у Парижі. Однак реліквія святого списа зникла під час Французької революції.
Інший її фрагмент зберігається в Римі з 1492 року.
Перше зникнення
По смерті Ісуса Христа юдеї побоювалися, що Його учні захочуть знайти той хрест. Тому вони поспішно сховали предмети, використані під час розіп’яття. Хрест із Голготи, разом із двома іншими хрестами, де було повішено злочинців, закопали в землю. Коли св.Єлена прибула туди через 300 років, вона знайшла зразу три хрести. Постало питання, на якому з них висів Христос.
Щоби це з’ясувати, єпископ Єрусалима придумав таке: деревом хреста торкнутися невиліковно хворої жінки. Після доторку одного з хрестів жінка одразу ж одужала. Свята Єлена не мала жодних сумнівів: була певна, що віднайшовся хрест Ісуса. Тому вона розпорядилася збудувати храм на тому місці, де знайдено хрести. Цей храм назвали церквою Воскресіння. Потім вона вирушила до Рима. Згідно з християнськими переданнями, цінна реліквія добре збереглася. До 614 року її відвідали багато християн.
Валенсійський Ґрааль
Келих, із якого Ісус пив під час Останньої Вечері, міг опинитися в Іспанії, у Валенсії. Його переховували в роки іспанської Громадянської війни. Цей келих вшановували під час паломництва св.Йоана Павла ІІ в Іспанію (1982). Папа використав цей келих, коли служив там Євхаристію.
Друге зникнення
Пізніше хрест пропав у руках персів. Реліквія мала їм послужити «розмінною монетою» на випадок переговорів зі Східноримською (Візантійською) імперією.
Але 630 року Іраклій, імператор візантійський, розгромив персів і тріумфально повернув частину Хреста Господнього в Єрусалим (частина дерева Хреста залишилася в Константинополі), де, за переказами, особисто заніс його на Голготу. Саме на спомин про цю подію встановлено свято Воздвиження хреста — 14 вересня: це свято «тріумфу Хреста».
Колона бичування
До неї прив’язували Господа Христа під час бичування. Нині її частково виставляють у базиліці св.Пракседи (Євпраксії) у Римі.
Третє зникнення
За кілька років по тому почалось арабське завоювання, і Єрусалим опинився під владою мусульман. До Х століття сповідники Христа не мали перешкод у вірі; їх число зростало на теренах, що залишилися християнськими, зокрема в Константинополі.
Коли постали труднощі, а християни знову зазнали переслідувань, хрест як найбільшу цінність знову сховали. Через 90 років (1099) він знову з’явився завдяки Хрестовим походам, які розпочала Католицька Церква, щоби визволити Святу Землю. З почестями Хресне дерево спочило в базиліці Гробу Господнього. Хрест став символом Єрусалимського королівства.
Терновий Вінець
Реліквія перебувала у скарбниці катедри Нотр Дам від 1806 року. У Францію її привіз король Людовик у ХІІІ столітті, розпорядившись збудувати окрему каплицю для її зберігання. Терновий Вінець виставляють для поклоніння вірним кожної першої п’ятниці місяця та у п’ятниці Великого Посту. Після пожежі в храмі врятовану реліквію вперше виставили для поклоніння під час минулорічного Великого Посту.
Четверте зникнення
1187 року хрест Ісуса знову зник, і цього разу остаточно. Це сталося під час битви під Хіттіном (Хатіном) неподалік озера Генісарет. Хрестоносці забрали його з собою, вірячи, що хрест допоможе їм у битві з султаном Саладдіном. Однак вони цю битву програли, і мусульмани знову захопили Єрусалим. Хрест зник безслідно. Легенда каже, що папа Урбан ІІІ, довідавшись про це, упав мертвий.
Розділення хреста на фрагменти
1203 року фрагмент хреста Господнього, що зберігся у Константинополі, постраждав під час Четвертого хрестового походу. Хрестоносці вийшли з Венеційської Республіки, щоб відвоювати Єрусалим, однак були скеровані до Константинополя, який пограбували, а на його місці утворили Латинське королівство. Реліквії, що зберігалися в каплиці на Фаросі, поділили між собою Венеційська Республіка і новоутворене королівство. Але ця нова імперія, оточена зусібіч ворогами і перебуваючи на межі банкрутства, незабаром почала розпродувати свої скарби. Включно з реліквіями.
Святий король Людовик купив 1238 року два фрагменти хресного дерева, а 1242 року — ще й інші реліквії, що теоретично мали походження зі Страстей Господніх (Терновий Вінок, спис і губку). Все це зберігалося в храмі на острові Сіте у Парижі, але під час Французької революції (1794) реліквії Хреста зникли. Залишилося тільки трошки трісочок і цвях, які «перейшли на зберігання» у ризницю Собору Паризької Богоматері.
Lignum Crucis
Усі шматочки дерева Хреста, розвезені або розпродані по світі протягом минулих століть (зокрема за часів Середньовіччя), нині зберігаються по численних храмах. За різними аналізами й рапортами, фрагменти Ісусового хреста, що вважаються справжніми, становлять заледве одну десяту всіх наявних — решта мають сумнівне походження. Як достовірну реліквію, визнають Lignum Crucis («дерево хреста»). Найбільший фрагмент зберігся у Греції, в монастирі на горі Афон; решта знаходяться в Римі, Брюсселі, Венеції, Ґенті й Парижі.
Інші відомі реліквії Страстей Господніх
Свята вуздечка
Вважається, що на місці знайдення хреста Христового св.Єлена розшукала на Голготі також і цвяхи. Цвях, яким була прибита права рука Господа, вмонтували у вуздечку імператорського коня. Імператор Константин зберігав цю реліквію, але пізніше вона теж зникла й була віднайдена у Карпантра, департамент Воклюз, на південному сході Франції. Від 1260 року Свята Вуздечка — головний елемент гербу міста Карпантра.
Виставлені у кришталевому релікварії, вони «оселилися» в серці базиліки Санта Марія Маджоре в Римі. Релікварій містить дерев’яні елементи, з яких, за переказами, складались ті ясла, куди Марія поклала новонародженого Ісуса.
Кагорський Чепець
За часів земного життя Ісуса на голови померлим надягали полотняні чепці. Вважалося, що цю реліквію зберегли апостоли після Христового воскресіння і що вона залишалася в Єрусалимі протягом майже восьми століть. Потім її подарували Карлу Великому, який, своєю чергою, переказав Святий Чепець єпископові Кагора у Франції.
Нині поховальний чепець зберігається у тамтешній базиліці св.Стефана, в каплиці св.Ґобера.
Свята туніка
Туніка, яку виставляють для публічного поклоніння раз на 50 років, зберігається в базиліці св.Діонісія (Сен-Дені) в Аржантеї, у Франції. Припускається, що це та річ, у яку був одягнений Господь Ісус, коли піднімався на гору Голготу.
Переклад CREDO за: Ізабель Кутюр’є, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
