Святі Іраку: хто вони?

Як одна з найдавніших християнських спільнот світу, християни Іраку подарували нам не лише величезну церковну та культурну спадщину, а й незліченну кількість святих, серед яких є багато мучеників за віру. 

Святі апостоли Тома та Юда Тадей принесли цій країні дар віри у І столітті, коли прийшли до тодішньої Месопотамії. Святий Тома заснував там Східну Церкву, а святий Юда Тадей став її активним служителем. Він подорожував Месопотамією, Лівією, Туреччиною та Персією, де разом з апостолом Симоном Зилотом проповідував, навертаючи все нові душі до Христа.

Але стародавній Ірак був священною землею віддавна, ще до приходу апостолів Христових, оскільки став батьківщиною великих старозавітних пророків.

До їх числа належить пророк Єзекиїл, що народився в Іраку у VI столітті до Р.Х. Єзекиїл пророкував знищення Єрусалиму та відновлення землі Ізраїлю. Інший — це пророк Ездра: священник, книжник і так званий «батько юдаїзму» або «другий Мойсей», що покинув Вавилон у V столітті до Р.Х. і відновив юдейську громаду на основі Тори. Його праця допомогла поставити закон у центрі юдаїзму, завдяки чому єврейська громада змогла вижити як спільнота по всьому світі.

Ще один пророк, народжений на цій землі — Йона, що був покликаний Богом йти до Ніневії та попередити її мешканців про наближення Божого гніву. Не послухавшись Його, Йона сів на корабель, щоб вирушити у власну подорож до Фарсиса. Він потрапив у шторм, зазнав кораблетрощі і опинився у пащі величезної риби. Зрештою, Йона погодився з волею Божою, риба виплюнула його на берег, і він зміг переконати мешканців Ніневії покаятися та жити у праведності.

Після того як в Іраку почали проповідувати Воскресіння Христове та Євангеліє, на його землях почали з’являтися нові святі.

До них належить святий мученик Поліхроній, єпископ Вавилонський, заарештований під час переслідування християн імператором Децієм у ІІІ столітті. Його було ув’язнено разом з трьома священниками і двома дияконами. Поневолювачі намагалися змусити Поліхронія приносити жертви ідолам, від чого він рішуче відмовився. Під час допитів єпископ мовчав — це розлютило Деція так, що той наказав заштовхувати йому до рота каміння, аж доки той не помер. Священники та диякони, що супроводжували Поліхронія, також прийняли мученицьку смерть.

Дещо пізніше за Поліхронія жив святий Юліан Саба («саба» арамейською мовою означає «старий»), сирійський відлюдник, що мешкав на березі Євфрату, розпочавши свій монаший подвиг у віці лише восьми років. Відомо, що святий Юліан допомагав християнам Східної імперії у часи їхніх переслідувань імператором Юліаном Відступником. Він вів аскетичний спосіб життя і встиг заснувати кілька монастирів перш ніж помер природною смертю у 367 році.

Ще один тогочасний святий Іраку — Марол Міланський, що народився поблизу Вавилону на берегах Тигру. Ймовірно, через переслідування Марола ростили у Сирії, звідки згодом він перебрався до Рима, де познайомився з Папою Іннокентієм І. Врешті-решт він переїхав до Мілана, де у 408 році отримав єпископські свячення. Він керував дієцезією у часи навали вестготів, самовіддано допомагаючи біженцям і постраждалим. Єпископ Марол помер у 423 році, і його тіло з почестями поховали у Мілані.

Святий Матей Пустельник, особливо шанований серед християн Іраку, які називають його Мар-Матта, був священником. Він народився на півночі Месопотамії у IV столітті. Під час переслідувань християн Юліаном Відступником він разом з іншими монахами сховався на горі Альфаф на півночі Іраку, де вів аскетичний спосіб життя і здобув славу чудотворця. Бенгем, син асирійського царя Сінгаріба, одного разу прийшов до нього, і, знаючи про його дар, попросив повернутися разом з ним до міста і зцілити його сестру Сару. Святий Матей погодився, і після того як дівчина одужала, Бенгем, його сестра та його сорок рабів таємно прийняли християнство.

Коли цар довідався про це, він впав у шалену лють. Його діти разом з іншими новоохрещеними намагалися втекти на гору Альфаф до святого Матея, однак зазнали мученицької смерті. Від розпачу та гніву царя охопило божевілля, і його дружина, матір убитого Бенгема, відвела його на місце мученицької смерті дітей. Там їх зустрів святий Матей, що своєю молитвою зцілив Сінгаріба від безумства. Після свого повернення додому цар із дружиною прийняли хрещення. На прохання Матея Сінгаріб збудував на вершині гори Альфаф монастир, де святий проживав до самої смерті і був похований.

Ще одним відомим святим Іраку є Ісаак з Ніневії. Він народився неподалік сучасного Катару близько 613 року, став єпископом Ніневії і уславився своїми працями про християнську теологію та аскетизм. Адміністративні обов’язки, що їх накладав на нього єпископський сан, не відповідали його прагненням та навичкам, і він зрікся престолу всього через п’ять місяців після початку свого єпископського служіння. Решту життя святий Ісаак доживав як відлюдник, цілковито присвятивши себе роботі над духовним зростанням.

«Не всіх святих Іраку Ватикан виніс на вівтарі, але завдяки нашій історії ми знаємо що їх існували десятки тисяч, — сказав халдейський архієпископ Мікаель Наджиб з Мосула. — Ці святі чоловіки та жінки творили чудеса і молилися, вони мешкали у горах і, можливо, були неграмотними. Простота — це ознака справжньої святості».

Що стосується сучасних мучеників, що віддали життя за Христа, то серед них варто згадати 48 вірян з Багдаду, вбитих ісламістами у церкві у 2010 році (їхній беатифікаційний прочес зараз триває); сестру Сесілію Моші Ханну, жорстоко вбиту в Багдаді в 2002 році; халдейського священника отця Раґіда Ганні та трьох дияконів, розстріляних бойовиками у Мосулі у 2007 році; а також попередника архієпископа Наджиба, архієпископа Фараджа Рахо, викраденого та вбитого у 2008 році.

Хоча Ватикан досі офіційно не канонізував їх, архієпископ Наджиб не сумнівається у їхній святості, оскільки цих людей було вбито за Ісуса. 

«Я бачив як десятки християн гинуть лише за те, що вони християни, — сказав він, згадуючи напади бойовиків Аль-Каїди, а згодом й Ісламської держави. — Вони всі святі ipso facto (силою самого факту)».

За його словами, свідчення життя та смерті мучеників за віру — це приклад для майбутніх поколінь, покликаний допомогти їм подолати страх. «ІДІЛ змусив нас обирати між трьома речами: піти геть, залишивши все, прийняти іслам або померти. Я бачив як багато людей, молодих і старих, залишали рідну землю, не маючи нічого крім одягу, який був на них, але ніхто не зрікся своєї віри. Це — життя святих».

Архієпископ Наджиб сподівається, що Папа Франциск зробить християнам Іраку гарний сюрприз, оголосивши про офіційне винесення на вівтарі деяких з місцевих святих та мучеників. «Це було б дуже добре для нас, і дало б нам багато сил. Я про це мрію», — сказав він.

Переклад CREDO за: National Catholic Register