Інтерв’ю

Борис Херсонський про переклад Канону Андрія Критського: «Це мій борг перед українською Церквою»

17 Березня 2021, 14:18 2244 Ірина Єрмак

Ми, римські католики, вже увійшли в другу половину Великого Посту, але наші брати східного обряду тільки зараз його розпочинають.

І серед основних традицій східного християнства у цей час — спів «Покаянного канону» св.Андрія Критського. Зараз про цей стародавній молебень можна чимало почитати в мережі. Наприклад, у статті о.Андрія Дудченка. Святий Андрій Критський запровадив у візантійській літургійній практиці новий жанр: його канон витіснив популярний раніше кондак (від грецького «короткий») — піснеспів, виникнення якого пов’язують з ім’ям іншого відомого християнського поета стародавності, Романа Солодкоспівця.

Загалом цей молебень — завдяки сильному впливу православ’я, яке у нас немало російськомовне — більше знають у російських перекладах. Тим більше що Великий покаянний канон св.Андрія Критського перекладали (для використання православним на всій території колишньої імперії) далеко не один раз. Якщо точніше, то один переклад — церковнослов’янською, і ще 10 (десять!) перекладів цього молебня зроблено російською, різного рівня поетичності та сучасності мови.

Серед імен перекладачів цього широко знаного моління є також ім’я Бориса Херсонського, поета (і лікаря) з Одеси, нашого сучасника. І що цікаво, Борис Григорович — із цілком зрозумілих в останні сім років нашої історії причин — не тільки став свої вірші перекладати українською та писати їх українською, але й Канон Андрія Критського вирішив перекласти нашою мовою.

 

Звідки почну плакати про ганебне моє життя?
Який початок я покладу нині своїм сльозам?
Милостивий Боже, прийми моє каяття,
вислухай мене, Боже, спаси та помилуй сам!
Помилуй мене, Боже, помилуй мене!

 

 

— Борисе Григоровичу, наші постійні читачі знають Вас і Вашу поезію, зокрема релігійну, та підстави Вашого переходу до «українського письменства». Перше запитання буде цілком очевидним, однак без нього просто не обійтися: чому Ви вирішили зробити українську версію Канону?

Ролики, які ваш сайт розміщує цими днями, — робили греко-католики. Це прозаїчний переклад, не поетичний, — хоча, на мій погляд, гарний. Отець Руслан Грех дуже гарно співає і сам керує хором священників. (І пише духовні пісні. — Прим. авт.) Я не знаю, хто зробив переклад для цих записів. Перекладів Великого покаянного канону українською мовою є декілька; всі вони прозаїчні. Була одна спроба поетичного перекладу, але зовсім невдала.

Те, що робив я, — це російський поетичний переклад цілого Канону. Він вийшов окремою книжкою у видавництві «Дух і літера» два роки тому. Тоді ж я розпочав працювати над українським варіантом. У редагуванні допомагали мої українськомовні друзі. Зауважень було небагато, але праця виявилася дуже важкою, бо це дуже довгий текст. Я переклав перші шість пісень Канону (загалом їх дев’ять), але потім робота якось відклалася. Тобто цей переклад ще не завершений, ніде не публікований — хіба що, мабуть, у мене на Фейсбуку.

Але протягом цього Великого Посту я сподіваюся завершити й відредагувати текст. Що буде потім — не знаю; можливо, «Старий Лев» його видасть, або «Дух і літера». На мій погляд, це неймовірне видавництво. Саме вони видали російський варіант мого перекладу, і буде логічно, якщо вони випустять ще й український.

До речі, мій російський переклад використовують. Сьогодні (розмова відбулася в понеділок, перший день посту за східним календарем. — Прим.авт.) у Нью-Йорку, в церкві Христа Спасителя, читатимуть мій переклад канону замість церковнослов’янського. Відгуки про цей текст — якнайкращі, і сам я вважаю, що це один із найкращих (і найважчих) моїх перекладацьких проєктів.

— Ви російськомовна людина; як Ви даєте собі раду з українським текстом?

— Я вирішив зробити український поетичний переклад цього канону, бо останніми роками, коли пишу вірші, я пишу їх у двох мовних версіях. Є вірші, які не мають української версії; але є й такі, що не мають російської. А мої спроби перекласти українськомовні вірші російською — невдалі. Коли я пишу вірші українською, первинно українською, — вони, на мій погляд (і на погляд моїх друзів), кращі за самопереклади російською. Тому, коли я розпочав працювати над російським перекладом канону, одночасно почав писати його українською і російською. Але — як Ви самі відзначили — я людина російськомовна. Моя українська — вивчена, і недосконала, і книжкова, окрім усього. В Одесі досвід спілкування українською — мінімальний. Моя українська — з книжок, які я читав десь із 10-річного віку. Це немало (вже 60 років), тому я почав українською писати. А щодо перекладу канону — я вважаю, це мій борг перед українською Церквою. Мені здається, що я не можу до неї прийти з порожніми руками.

Коли я закінчу переклад, я віддам його на редагування — мабуть, о.Олесю-Августу Чумакову. Це мій приятель, він українськомовний і він греко-католик.

 

Наслідував я Адама у великій провині гріха.
Ще й свої гріхи до провин прабатька додав.
Тож знайшли мене смерть та доля лиха.
Далеко від Бога я душу свою поклав!
Помилуй мене, Боже, помилуй мене!

 

 

— Які є труднощі в перекладі таких церковних поетичних творів, зокрема в перекладах українською?

— Всі переклади старовинних церковних текстів — дуже відповідальна справа. Насамперед тому, що вони пов’язані з музикою. Як «Херувимська пісня», як Євхаристійний канон — їх потрібно перекладати так, щоб можна було використовувати на традиційні мелодії. А скарбницю релігійної музики, до речі, творили українці або вихідці з України: наприклад, Артемій Ведель, який жив і помер у Києві. Він написав безліч церковних піснеспівів, але він їх писав церковнослов’янською, з «українським ізводом», тобто «ять» як «і», а не як «є», та інші особливості. Писали Бортнянський, Березовський — славетні композитори-українці. Березовський навчався в Італії. Бортнянський — найкращий релігійний композитор кінця XVIII — початку ХІХ століття… Тобто, перекладаючи такі тексти, ми повинні враховувати, як вони будуть співатися.

Щодо поетичного перекладу Канону, то в оригіналі це поетичний твір. Він написаний біблійною поезією, не має рим, але його мова ритмічна. Цей ритм зберігається у церковнослов’янській мові; в українському перекладі теж, і ми це можемо побачити у виконанні того уривка з Канону, який співає о.Руслан. Тобто це праця дуже важка й відповідальна, і ми повинні зберегти сенс, насамперед, і перекласти так, щоб сучасне вухо відчувало поетичність тексту. І мені здається, що таки небагато людей знають церковнослов’янську, розуміють, що саме читається. Але я ж таки пам’ятаю текст:

Откуда начну плакати окаяннаго моего жития деяний?
Кое ли положу начало, Христе,
нынешнему рыданию?
Но, яко благоутробен, даруй ми прегрешений оставление.
Гряди, окаянная душе, зиждителю всех исповеждься…

І, бачите, навіть слово «благоутробен» якось «не дуже» звучить сьогодні. Коли канон читають українською мовою, там є слово «милостивий» як переклад «благоутробного». Це лише одне слово. Є багато інших труднощів. І ми повинні відійти від буквалізму при таких перекладах, щоби зробити цей канон зрозумілим для сучасного вірного і — що дуже важливо — зберегти сенс і настрій. Сумний, покаянний настрій.

У тому українському перекладі, що я згадував, може, забракло таланту, а може, відповідальності. Зрештою, може, я сам не закінчив цю працю над перекладом, бо не був впевнений, що він адекватний. Я знаю, що хотів зробити.

 

Оживотворив Ти, Творче, порох землі,
дав мені тіло й кості, думки та відчуття.
Але ж забруднили Твій дар вчинки ганебні й злі,
тож прими моє каяття, Відкупителю мій і Суддя!
Помилуй мене, Боже, помилуй мене!

 

— Чи є молитви, яких українському східному християнству бракує в перекладах?

— Здається, ні. Звичайні молитви (тобто «ординарій» і «пропрій») перекладені, й цілком гарно. Святе Письмо маємо в кількох варіантах; мені найбільше подобається текст митрополита Іларіона Огієнка. Але загалом, на мій погляд, праця з перекладу молитов ще буде тривати. Нещодавно видавництво «Дух і літера» випустило молитовник. Як на мене, це все одно тільки початки перекладацької праці в церковній царині. Хіба всі віруючі задоволені своїми молитовниками? (сміємося)

— Дуже дякую за розмову, і бажаю успіхів у поетичній праці на християнській ниві!

 

Уривки з авторського перекладу Великого покаянного канону — за текстом з особистого архіву Б.Г.Херсонського

Фото з ФБ Olena Balaba

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

МІСЦЕ

Одеса
← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity