У неділю, 21 березня 2021 року, римо-католицька парафія святого Йосипа в Дніпрі відзначала храмове свято.
Урочисту Святу Месу очолив єпископ-ординарій Харківсько-Запорізької дієцезії Павло Гончарук. Йому співслужили радник настоятеля Кустодії України Ордену Братів Менших Капуцинів брат Адам Врубель, брати-капуцини з Дніпра та о.Іван Косарев, греко-католик. На святкуванні були присутні гості з Новомосковська, Кам’янського, Запоріжжя та Кривого Рогу.
На початку Служби Божої настоятель парафії брат Марек Лісовскі OFMCap, згадуючи вирішення численних справ, серед яких — відбудова храму, отримання право власності на землю та дозволу на реконструкцію монастиря, придбання прилеглої до храму будівлі тощо, зазначив: «Усе це відбувалося в ці дні, у березні, близько Урочистості святого Йосипа. Це все є для нас знаком його піклування про нас та його заступництва».
«Сьогодні ми також просимо про його заступництво, про дар чеснот, благодатей, хочемо просити про “реконструкцію”, про нове серце, щоб відновити в собі храм святого Духа», — сказав настоятель.
У проповіді єпископ Павло заохотив присутніх призадуматися над постаттю святого Йосипа. Церква дає нам його як взірець для наслідування, особливо цього року: «Чого ти хочеш у нього навчитися? Яку навичку ти хочеш здобути? І чого він хоче навчити тебе?»
Роздумуючи над ситуацією, коли святий Йосип дізнається про вагітність Марії, владика зазначив, що це була величезна спокуса поставити себе і свої інтереси на перше місце: «Згідно з правом, законами і приписами, він міг би зробити з себе жертву, зробити так, щоб його всі жаліли і співчували. Він міг і мав можливість стати в центрі й отримати велику порцію співчуття та навіть слави — подивися, який він відважний, що він заради Господа сказав, що зробила його дружина. І її б вивели за місто й закидали камінцями, де він мав першим кинути камінь».
Натомість святий Йосип вирішує прийняти удар на себе: «Зроблю себе в людських очах безвідповідальним, несправедливим, неповажним і ненадійним. Візьму на себе ганьбу. Взяти на себе ганьбу — це по суті виключити себе із поважного товариства. Бути ізгоєм у своїй родині, бути посміховиськом. Він був готовий це зробити, щоби зберегти життя Марії та ненародженої дитини».
«Коли ми дивимося на святого Йосипа, то бачимо, що він насправді то не мав великих можливостей. Він також був обтяжений різними труднощами, проблемами, різними ситуаціями, які не давали йому спокійно жити, спокійно працювати, бути на одному місці; але в нього було щось дуже особливе — глибоке прагнення, серйозне прагнення бути з Богом, бути Йому вірним і виконувати лише те, що подобається Богові», — підкреслив проповідник.
Єпископ Павло зауважив: сьогодні нас, так само як і святого Йосипа, оточують різні люди, які мають свої «ключі» до життя. «Сьогодні так само, як і тоді, є дуже багато різних пропозицій, у яких ламається і відкидається Бог, відкидається Його авторитет, Бог не є головною метою життя, Бог не є головним прагненням. Відповідно до цього, людина будує по-своєму, в різний спосіб ламаючи і нищачи себе та іншу людину».
Наводячи приклад стосунків без зобов’язань і загалом складної ситуації, в якій зараз перебуває інститут подружжя та сім’ї, владика наголосив: «Ознакою відкинення Бога є те, що я і мої примхи, все, що є в мені, стає важливим, і я готовий скласти в жертву і самого Бога, і тих, хто поруч, скласти в жертву все і всіх. Йосип готовий себе скласти в жертву. Ісус готовий віддати — і віддає — своє життя за мене і за тебе. Той, хто йде іншими дорогами, складає в жертву інших, нехтуючи, забуваючи, стаючи байдужим».
Підсумовуючи, єпископ Павло сказав: «Ми приходимо до святого Йосипа сьогодні, щоби вчитися від нього шукати те, що вічне, шукати те, що не проминає. Нехай святий Йосип заступається за кожного з нас, за наші сім’ї, молодь, дітей, щоби завжди в своєму житті в центрі ставили Слово Боже, Таїнства, те, що провадить до Господа, і відважно йшли цією землею, подорожуючи до Царства Небесного, щоби зрештою зайняти там місце, приготоване, як каже Христос, “ще перед заснуванням світу” — місце, приготоване для тебе».
фінансово.
Щиро дякуємо!
