Так звані «паспорти вакцинації» можуть призвести до «неетичного примусу громадян», заявив керівник провідного католицького центру біоетики у Великій Британії після того, як прем’єр-міністр Борис Джонсон висловив ідею «сертифікації COVID-статусу».
На думку прем’єр-міністра, ці заходи допоможуть покращити економіку держави та дозволять зменшити соціальні обмеження.
Впровадження «паспортів вакцинації» дозволить правоохоронцям вимагати у людей підтвердження того, що вони щеплені від коронавірусу для того, щоб вони могли заходити у громадські місця, такі як паби і ресторани.
Понад 30 млн мешканців Великої Британії вже отримали першу дозу вакцини, при цьому до вакцинації заохочували усіх людей, старших за 50 років. Уряд стверджує, що до середини липня кожен громадянин віком від 18 років зможе отримати першу дозу. Лише 3 млн громадян вже отримали другу дозу вакцини, оскільки для затверджених у країні вакцин рекомендується зробити паузу між ними у 11-12 тижнів.
Англія застосовує обережний підхід до скасування обмежень, впроваджених ще у січні. Лише у понеділок, 29 березня 2021 року, було скасовано інструкції щодо перебування вдома, які забороняли зустрічатися на відкритому повітрі більше ніж 6 особам або представникам більше ніж 2 домогосподарств. Магазини та заклади харчування під відкритим небом знову відкриються 12 квітня. Уряд заявляє, що якщо все піде за планом, усі соціальні обмеження буде скасовано 21 червня.
Урядовці запевняють, що «паспорти вакцинації» допоможуть прискорити відкриття театрів та стадіонів, де люди перебувають разом протягом тривалого часу.
Девід Альберт Джонс, керівник Оксфордського центру біоетики Енскомб, зазначив, що вакцинація повинна бути добровільною та відбуватися лише за проінформованої згоди людини, а «паспорти вакцинації» можуть порушити цей принцип.
Біоетик звернув увагу на те, що вакцини — це, перш за все, ліки, а тому на них повинні поширюватися етичні вимоги до лікування.
«Особа, що має безпосередній ризик отримати чи не отримати лікування, якщо вона здатна надати згоду, не повинна лікуватися проти її волі. Крім того, дійсність цієї згоди ставиться під сумнів, якщо людину примушують до лікування».
Джонс визнає, що вакцинація — це захід, спрямований не лише на охорону здоров’я окремої особи, а й на захист усього суспільства, однак наполягає на дотриманні принципів медичної етики.
«На відміну від таких заходів захисту громадського здоров’я як гігієна та санітарні норми, обмеження реклами алкоголю та нездорової їжі, надання медичної інформації, доступ до місць для фізичних вправ, та карантинні обмеження, — там, де вони необхідні, — вакцина діє всередині людського організму. Вакцинація без згоди порушить право людини на його цілісність».
Джонс також визнав, що релігійні лідери, зокрема Папа Франциск, заявляли, що люди мають обов’язок вакцинуватися, аби захистити широкі верстви населення.
«Важливо розрізняти питання того, чи зобов’язані люди щось робити, і того, чи має право держава брати на себе обов’язок контролювати це. Наприклад, цілком може бути, що заможні люди мають моральний обов’язок жертвувати на благодійність, особливо у часи великої потреби. Однак різниця між благодійними пожертвами та оподаткуванням полягає у тому, що благодійні пожертви — добровільні, і держава не може до них змушувати», — сказав він.
Джонс пояснив, що «сертифікація вакцинування» складніша від обов’язкової вакцинації, оскільки йдеться не про обов’язковість певної поведінки під загрозою юридичної санкції, а про те, щоб забезпечувати доступ до товарів і послуг у залежності від поведінки. Якщо використовувати обмеження у вузькій сфері, — наприклад, стосовно міжнародних подорожей або певних галузей, — вони можуть бути дозволені, але він зазначив, що запровадження «паспортів вакцинації» стосуватиметься широкого кола звичайної діяльності у соціальному та економічному житті.
«Настає момент, коли “заохочення” перетворюється на примус, а позбавлення переваг стає каральним. Чим ширшим буде обсяг таких заходів, тим більше шансів на те, що вони призведуть до неетичного примусу». Біоетик також висловив побоювання, що обмеження будуть непропорційно впливати на різні соціальні групи, натякнувши,що представники меншин у Великій Британії рідше прагнуть вакцинуватися.
«Зрозуміло, що небажання вакцинуватися — це проблема певних громад, деякі з котрих уже потерпають від соціальної та економічної нерівності і дискримінації. Щоб нав’язати політику розділення, яка ще більше відобразиться на цих громадах, потрібні вагомі пропорційні причини порівняно з іншими засобами заохочення до вакцинування та безпечного відродження економіки», — сказав Джонс.
Переклад CREDO за: Charles Collins, Crux Now
фінансово.
Щиро дякуємо!
