«Клерикалізм це збочення», а життя за духом світу провадить до зіпсуття, — застеріг Папа Франциск під час аудієнції для семінаристів і священників Мексиканської колегії в Римі.
Сучасні проблеми, зазначив Святіший Отець, вимагають від нас, священників, щоб ми уподібнилися до Господа і навчилися дивитись так, як Він: із ніжністю, примиренням і братерством. У понеділок 29 березня Франциск прийняв у Ватикані членів Папської Мексиканської колегії, повідомляє Vatican News. Папа запевнив їх у своїй особливій близькості з їхньою батьківщиною, вираженням чого була його Апостольська подорож 2016 року. Також його вдячна пам’ять проявляється у щорічних урочистостях, служених у ватиканській базиліці в день Божої Матері з Гваделупи.
У промові, виголошеній іспанською, Папа закликав: «Ніяких клеризалізмів!» Також він просив не легковажити «спокусами світського життя», бо вони можуть провадити до зосередження на самому собі, що «споживацтва та різних форм ухиляння від відповідальності». Цитуючи богослова Де Любака, він нагадав, що «духовна світськість є одним із найгірших лих, які можуть спіткати Церкву». Потрібні «ніжність, примирення і братерство», бо така позиція необхідна, щоб відповісти на виклики євангелізації в Мексиці, як і на цілому Американському континенті, особливо ж «посеред труднощів з приводу пандемії».
Серед цих викликів Папа назвав насильство, економічну нерівність, соціальну поляризацію, корупцію і брак надії, надто ж серед людей молодих.
Заснована 1967 року, Папська Мексиканська колегія була задумана як семінарія, але згодом утвердилася як священницька спільнота, покликана сприяти цілісному формуванню мексиканських душпастирів, що прибували до Рима для навчання. Папа вказав на важливість поєднання у священницькій формації академічного, духовного, гуманітарного та душпастирського вимірів. Пастирям треба наслідувати погляд ніжності, притаманний Божій Матері, що відображає Божу любов, яка «приймає всіх». Але для цього потрібно дозволити Богові перемінювати нас.
«Лише коли дозволяємо Йому формувати себе, — зростає наша душпастирська милосердна любов, нікого не залишаючи виключеним із нашої турботи та нашої молитви. Це також не дає зачинитися вдома, в бюро чи марнувати час, але заохочує виходити назустріч людям, не залишатися непорушними», — сказав Святіший Отець. «Соціальні труднощі, які переживаємо, величезна нерівність і корупція» вимагають від душпастирів вміння наново сплітати розірвані нитки різнокольорової накидки-тільми, з якою він порівняв багатокультурне суспільство Мексики.
«Ми, пастирі, — сказав Папа, — покликані допомагати відновлювати шанобливі та конструктивні стосунки між людьми, спільнотами та культурами в суспільстві, пропонуючи всім “дозволити Богові себе примирити”, та включатися у відновлення справедливості».
Врешті, наш час, за словами Святішого Отця, спонукає мати погляд братерства. Оскільки виклики, які стоять перед нами, такі широкі, що охоплюють також «глобалізовану та взаємопов’язану» дійсність соціальних мереж і засобів комунікації, душпастирі, наслідуючи Христа, повинні бути здатними до цілісного погляду, до бачення єдності, що «спонукає творити братерство, дає змогу виокремлювати точки сполучення та взаємодії в лоні культур і церковної спільноти».
«Йдеться про погляд, який сприяє спільності та братерській участі, який заохочує та провадить вірних у тому, щоби шанувати наш спільний дім і бути будівничими нового світу, в співпраці з усіма людьми доброї волі», — пояснив Папа.
фінансово.
Щиро дякуємо!
