«Як важко нам втрачати одного з найкращих священників». Похорон протоієрея Віталія Сидорука

Поховали о. Віталія Сидорука 6 квітня 2021 року, на подвір’ї храму святого Василія Великого, який будував та в якому служив душпастир усе життя. Похоронні богослужіння очолив Блаженніший Святослав, повідомляє Департамент інформації УГКЦ.

Свою проповідь Глава УГКЦ розпочав словами з Євангелія від Марка (8,35) про те, що означає бути справжнім християнином: «Хто хоче спасти свою душу, той її погубить, а хто погубить свою душу задля Мене і задля Євангелія — той її спасе». Ці слова, підкреслив Глава УГКЦ, сповнив сам Христос, який прийшов не щоб Йому служили, але щоб послужити іншим, і який прийшов не брати, але віддати своє життя як викуп за багатьох.

«Лише той, хто віддає назад Богові й людям те, що має і що Бог дав йому, може отримати життя вічне, може спасти і свою душу, і душі всіх тих, за кого несе відповідальність… Віддати своє життя — необхідна передумова для того, щоб перемогти смерть і жити життям вічним», — пояснив проповідник.

За його словами, хто тільки бере, нагромаджує лише для себе — той уже вмирає. А хто віддає, ділиться — уже живе таким життям, над яким смерть не має влади і сили.

Блаженніший Святослав зауважив, що ці слова звучали саме в той день, коли Господь Бог приймав у свої обійми і кликав до вічного життя о.Віталія Сидорука [священник помер 4 квітня 2021 року, у Хрестопоклінну неділю за юліанським календарем — ред.].

І саме ці слова про необхідність віддати власне життя задля Христа і задля Євангелія, як зазначив Глава УГКЦ, описують життя справжнього Христового священика. На його переконання, таким священником і був о.Віталій Сидорук, який багато років душпастирював у Житомирі й був директором благодійного фонду «Карітас-Житомир».

«Він прийшов сюди, щоб віддати все, що мав: своє вміння, свої знання. Він прийшов сюди, щоб нагодувати Тілом і Кров’ю нашого Спасителя тих людей, яких Господь Бог доручив його пастирській опіці», — сказав Блаженніший Святослав.

Пригадавши народну мудрість, яка твердить, що блаженний той чоловік, за яким в момент його смерті будуть плакати бідні, Предстоятель додав: «Сьогодні сотні бідних людей, для яких отець Віталій був єдиною надією, яких він, буквально, годував у ці тяжкі дні, плачуть за ним. Він знав на ім’я кожного потребуючого, тому так плаче сьогодні Житомир за тим, хто вмів дати, не очікуючи нічого взамін».

За словами Глави УГКЦ, жертовне священницьке життя о.Віталія Сидорука було тією іскоркою, яка відродила Українську Греко-Католицьку Церкву на цих теренах, іскоркою, яка будувала громади і храми, іскоркою, яка оживляла.

Блаженніший Святослав підкреслив, що втрата такого ревного священника є великим болем для всієї Київської архиєпархії: «Сьогодні ми плачемо. Плаче родина Київської архиєпархії, тут зібране духовенство, монашество. Болем сьогодні відгукується в серцях тисяч людей ця сумна жалобна подія, яку ми тут переживаємо. Як нам важко, отче Віталію, сказати тобі сьогодні “прощай”!.. Як важко нам втрачати одного з найкращих священників у нашій архиєпархії! У своїй відродженій історії наша архиєпархія ще не мала такої хвилини. Ми плачемо разом з убогими і бідними, із кожною чесною людиною, що відчувала жертовне життя справжнього священника, якого ми сьогодні втрачаємо».

Предстоятель висловив слова підтримки і найближчій родині священника: «Дорога Наталіє, сьогодні ми разом із вами. Дорогі хлопці, Антонію і Максиме, ми не можемо повернути вам назад вашого батька, але з вами відчуваємо, як важко нам сьогодні сказати йому “прощай”!.. Пані Наталія мені каже: він був нашою опорою, основою. Якщо в будівлі забрати основу, вона розсипається — щось подібне ми всі сьогодні відчуваємо».

Однак Глава УГКЦ заохотив переживати це горе і смуток по-християнськи, адже, як зауважив, служіння і відхід до вічності о. Віталія є проповіддю Воскресіння.

«Хоч сьогодні ми по-людськи вимушені йому сказати “прощавай, брате/ чоловіку/ батьку/ сину/ друже!”, разом із тим промовляємо “до зустрічі!” З усією скорботою, але й вірою у Воскресіння передаємо тебе в люблячі обійми нашого Небесного Отця. Ми віримо, що лише Він може воскресити те, що помирає, врятувати те, що гине, оздоровити те, що хворе, відбудувати те, що розсипалося. Прощаючись, кажемо тобі “до зустрічі!”.  Бо знаємо, що ти йдеш, щоб підготувати всім нам місце. Бо тут, на землі, ми лише подорожні, не маємо постійного місця, а йдемо, як паломники, до нашої небесної батьківщини», — наголосив Блаженніший Святослав.

«Нехай милосердний Господь прийме твою жертву — жертву твого справжнього, ревного священницького життя. Нехай сповнить на тобі слова про те, що спасенною буде та душа, яка віддає себе Богові за слово Його Євангелія. Спочивай у мирі! Вічная тобі пам’ять!» — додав на завершення проповіді Глава УГКЦ.