Обтяжений справами своїх вірян, священник пішов служити Євхаристію. Йому ніяк не вдавалося зосередитися й він систематично помилявся, читаючи молитви з Месалу, аж врешті сталося щось цілком несподіване…
Усім священникам світу відоме це відчуття: не минає дня, щоби хтось мене не шукав для розмови. Люди шукають відповідей на питання, як мають вчинити у тій чи іншій ситуації: «Отче, я вже не витримую свого чоловіка. Він мене ображає, знущається з мене і я хочу його покинути. Як ви вважаєте, отче, це буде правильно?»; «Я відчуваю, що в моєму житті все йде не так. Усі мої зусилля пішли намарно, я втомлена. Що мені робити?»; «Моя свекруха налаштована проти мене, не хочу з нею розмовляти і знати її теж не хочу. Що ви про це думаєте, отче?»; «Дідусь залишив усім нам спадок, але дехто на нього не заслуговує…»
Я щодня чую чимало таких історій та запитань. Завжди намагаюся слухати серцем, щоб потішити словами надії тих, хто до мене приходить, щоб заохотити їх чинити добро. Переконую також просити Бога про сили йти вперед і нагадую, що більше вартує самому страждати від несправедливості, аніж чинити несправедливість (бути несправедливим щодо інших).
Та найперше, що я можу зробити для всіх цих людей, — це молитися за них. Особливо під час Євхаристії, коли тримаю в долонях свого Господа і кажу Йому: «Ввіряю Тобі цю особу і цю теж, допоможи їм обрати найкраще рішення, на Твою славу і з користю для їхніх сімей…»
Що Ісус зробив би на твоєму місці?
Проте якось по обіді на мене за короткий час вилилося багато проблем і я відчував, що мої поради нікуди не годяться. До вечірньої Меси вже назбиралося ціле море клопотів і я постійно думав, що мені сказати людям, які шукали в мене конкретної підтримки. Відразу після освячення дарів я затнувся декілька разів і подумки сказав собі: «Неправильно це кажеш».
І цієї миті я внутрішньо почув мого солодкого Ісуса: «Це правда, неправильно це кажеш. Не зможеш їм допомогти. Скажи їм, нехай запитають у Мене, що би Я зробив на їхньому місці? Так ти вкажеш їм шлях».
Я помилявся. І не лише тоді, коли збивався, проказуючи молитви з Месалу, але також і тоді, коли обирав спосіб допомоги. Ісус мав рацію. Хто, як не Він, найкраще нам скаже, що маємо робити? Тож я вирішив, що наступного разу не буду так сильно перейматися і заохочу тих, хто прийде по пораду до мене, наблизитися до Бога і Його просити про пораду.
Просити про пораду… Бога!
Того ж вечора, коли я вже зібрався виходити з каплиці, до мене підійшов чоловік. Він хотів зі мною поговорити. Розповідав, що його батько все життя поводився з ним жорстоко. Власне кажучи, він виріс не знаючи іншого ставлення, ніж образи та биття. Батько також ніколи не підтримував ані його, ані його братів у тому, щоб здобути освіту. До мами він теж ставився погано, викрикуючи їй накази. Тож цей чоловік одразу, як тільки зміг, дистанціювався від батька і не бачився з ним понад 30 років. Однак тиждень тому одна з його тіток розповіла, що батько перебуває на діалізі, що він ослаб і ніхто з родини не хоче йому допомагати. Зрештою, цей чоловік запитав у мене: «Отче, дякувати Богові, у мене є сім’я. Я дуже щасливий. Я знаю, що моя дружина й діти з радістю прийняли би мого тата. Та я вважаю, що це несправедливо — допомагати йому після всього, що він нам заподіяв. Ми всі дуже через нього страждали — я , моя мама, мої брати. Я ж не зобов’язаний йому допомагати, правда?»
Я обійняв цього чоловіка і сказав: «Мені дуже шкода, що тобі довелося пройти через таке і я розумію, що неможливо все просто взяти і забути. Та в мене є для тебе пропозиція. Я відкрию каплицю Пресвятих Дарів, а ти спитай у нашого Господа, що Він зробив би на твоєму місці».
Коли минуло пів години, чоловік повернувся до мене у сльозах і сказав: «Отче, я прийму мого батька, завдяки ньому я отримав життя. Прийму його до свого дому і допоможу всім, чим зможу…»
Того вечора я ліг спати щасливим і відчув, що під час сну відпочив, як ніколи. Бог укотре показав мені, що це Він розв’язує наші проблеми, а я лише маю ці проблеми Йому представити. Він також нагадав мені, наскільки легшим було би наше життя, якби ми Його до цього свого життя запросили.
Багато речей не вдаються нам тому, що нам навіть на думку не спадає запитати про це Ісуса: що Він зробив би на нашому місці? Тож я хотів би сказати кожному, хто зазнає якихось труднощів чи має прийти до важливого рішення: «Не бійся, не гризися. Бог любить тебе, Він поруч і готовий допомогти. Тобі треба лише встати перед Ним навколішки і запитати: «О Добрий Ісусе, що би Ти зробив на моєму місці?»
Переклад CREDO за: о. Серхіо Арґуельйо Венсес, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
