Учора в Житомирі відбулася жалобна Меса за о.Роберта Пилипчука OFM.
Як повідомлялося, в четвер у житомирській парафії Святого Йоана з Дуклі прощалися з о.Робертом (Віталієм) Пилипчуком OFM, який помер у середу, 28 квітня, від ускладнень, спричинених Covid-19.
Жалобну Службу Божу очолив єпископ-помічник Київсько-Житомирської дієцезії Олександр Язловецький.
У проповіді Його Преосвящентсво наголосив на часто знецінюваній ролі священника. Тут навів слова засновника Ордену, до якого належав о. Роберт, святого Франциска, що служіння священника найвеличніше серед усіх, бо лише вони консекрують і уділяють Тіло і Кров Христові. Якщо хтось не шанує священника, він більше помиляється, ніж коли б не шанував усіх людей світу.
«Назріває запитання, навіщо Господь забрав отця Роберта до себе? — запитав він. — Може тому що це я не потребував отця Роберта, бо не потребував сповіді, не приймав Тіла і Крові Христа, не йшов у неділю до храму.
А може тому що отець Роберт вже виконав своє завдання?
Можливо він згорів, як добра воскова свічка, бо був ревним священником. І якщо Господь покликав його до себе, то кожен священник може зробити собі іспит совісті: а яке моє служіння?
Чому його Господь забрав? — це риторичне запитання. Це таємниця: забрав, бо так цього хотів. У будь-якому разі, кривди Господь отцю не заподіяв. Адже смерть не є кривдою, а зустріччю з люблячим Богом. […]
Їдучи з Києва, — продовжив владика, — я слухав його пасхальну проповідь, виголошену у цьому храмі 2019 року. Він розпочав її такими словами: «Терпіння, страждання, смерть Ісуса Христа не були для Нього несподіванкою. Все своє земне життя Господь готувався до цього моменту». Усе своє монаше життя о. Роберт готувався до смерті, щодня приймаючи Тіло Христове. І людське серце зникало, а серця Ісуса ставало більше і більше. Християнин, який щодня приймає Христа, сам стає Христом, пускаючи Його до свого серця. […]
Отець Ян Твардовський колись написав: «Спішіть любити людей, бо так швидко відходять». Перефразовуючи ці слова, можна сказати: «Спішіть любити Бога, бо Він так швидко приходить»
Отець Роберт мав майже 41 рік, щоб любити Бога, а скільки часу дасть мені Господь, щоб полюбити Його?
Отче Роберте, ти помер з Христом, тому будеш з Ним навіки!», — завершив проповідь єп. Олександр.
Після Літургії Міністр Провінції Святого Архангела Михаїла о.Даниїл Ботвіна OFM подякував вірним, що вшанували свого пастиря молитвою і присутністю, переказав співчуття сестрі о. Роберта і зачитав один з численних листів з різних куточків України і з закордону зі словами співчуття і підтримки. Це лист від міністра польської францисканської провінції о. Теофіла Чарняка, в якому він від імені усіх співбратів, особливо тих, які навчалися з ним на курсі в семінарії висловлює глибокі співчуття несподіваному і передчасному відходу о.Роберта до дому Господа. Також він подякував отцю Роберту за дар життя, за його активну працю, за добро, що він ніс у собі.
Після закінчення Євхаристії до 20.00 у храмі відбувалось тихе чування над тілом о.Роберта, після чого труну перевезли до Полонного, батьківщини священника, де сьогодні його буде поховано.
Фото: бр.Річард Віктор Стопа OFM, парафія св.Йоана з Дуклі
фінансово.
Щиро дякуємо!
