Підготовка до Першого Причастя дитини та її переживання цього досвіду впливає на все її подальше життя.
Найважливіше у цей день — перша особиста зустріч дитини з Богом, унікальна близькість євхаристійного спілкування. Тому потрібно зробити все, щоби посилити цю зустріч, полегшити дитині споглядання Бога до, під час та після Меси Першого Причастя.
1.Одяг — не головне
Мова не про те, щоб зовсім відмовитися від родинного святкування або ж поставитися до нього з чернечою аскетичністю. Йдеться про те, щоби святкування не набуло для вас більшого значення, ніж саме Перше Причастя. Ось чому краще приготувати просту їжу, що дозволить батькам залишатися спокійними і доступними для дитини, ніж організовувати виснажливу вечірку, що напружує і відволікає увагу.
Для дівчаток запитання «що я одягну?» часто перетворюється на головну проблему, особливо якщо до Першого Причастя вони приступають групою. Тому саме батьки зобов’язані допомогти їм поставити це запитання на відповідне місце. Хоча святковий одяг і доречний для такої події, та він не повинен бути на першому місці. Наше власне ставлення до цих питань має великий вплив на ставлення наших дітей. Що спокійніше ми самі ставимося до вбрання, то менше значення воно матиме і для них; що менше ми судитимемо про людей на підставі їхньої зовнішності, то справедливіше і наші діти ставитимуться до оточення.
2.А як щодо подарунків?
Діти люблять отримувати подарунки. А бабусі, дідусі, хресні батьки та інші родичі люблять їх дарувати. З одного боку, подарунки — це природна частина свята, але з іншого — важко не дати подарункам посісти перше (або просто занадто важливе) місце у свідомості дитини.
Отже, що робити? Це для себе вирішує кожна сім’я окремо. Одна з можливостей — повна відсутність подарунків, якщо дитина з цим повністю погоджується. Хорошим рішенням також можуть стати подарунки релігійного характеру, бо в будь-якому разі відеоігри чи ляльки — це погана ідея для подарунка на честь Першого Причастя. Ми повинні дипломатично пояснити це нашим рідним та гостям. Краще розчарувати дядька Андрія чи бабусю Марту, аніж зіпсувати духовне натхнення своїй дитині.
3.Що далі?
Дуже часто ми зосереджуємо всю увагу на підготовці до Першого Причастя, не думаючи про те, що буде далі. Але ми потрібні своїй дитині й після Першого Причастя. По-перше, ми маємо заохотити її ходити на Месу щонеділі. По-друге, Причастя не повинне перетворитись на автоматичний та спонтанний процес («я ходжу на Месу, тому причащаюся систематично і без питань»). Підготовка до нього має починатися заздалегідь: за день, або навіть тривати протягом усього тижня. Наприклад, під час сімейної молитви ми можемо заохочувати близьких, щоби кожен із них по-своєму міркував про підготовку до наступного Причастя.
По суті, ця підготовка — таємниця, яка залишається між Богом і дитиною. Але іноді корисно буде запропонувати дитині самій докласти конкретних зусиль або чимось пожертвувати. Згадаймо також правило євхаристійного посту, яке вимагає, щоб кожна особа утримувалася від будь-якої їжі та напоїв (за винятком питної води і ліків) принаймні за годину до Причастя.
Це правило може здаватися суто формальним і позбавленим глибокого змісту; саме тому чимало християн його просто ігнорують. Однак ті, хто користується ним на практиці, усвідомлюють, що це цілком конкретний спосіб підготовки до Причастя, щоб не приймати його автоматично чи просто за звичкою. Підготовка тіла заохочує підготовку душі. Правило євхаристійного посту має гарний виховний вплив, тому було би шкода позбавити цього дитину, виправдовуючи себе небажанням надмірно її навантажувати.
Важливо, щоб дитина не приступала до Причастя просто «за звичкою», щоб вона старанно готувалася прийняти Ісуса, щоб її участь у Євхаристії підтримувалася регулярним Таїнством Сповіді (раз на місяць — це чудовий темп), не перебувала у стані тяжкого гріха (не варто обманюватися тим, що діти здатні лише на «маленькі» гріхи: серйозність, із якою вони можуть відкидати любов, цілком пропорційна їхній здатності любити, яка може бути дуже великою). Але разом із цим необхідно переконатися, що дитина не схильна до надмірної скрупульозності чи перфекціонізму: це перешкоджатиме їй приступати до Причастя через нібито її негідність. Євхаристія — це не заслуга; це — Божий дар для нас. Ісус прийшов не задля тих, хто чинить добро, а задля грішників, яких Він хоче спасти.
Переклад CREDO за: Крістін Понсар, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
