Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 16 травня
Ми живемо страхами. Страх жити, страх перед життям, страх, відколи живемо. Це щось абсолютно нераціональне, одне з перших почуттів у житті кожної людини.
Малятка бояться, що мами не буде поруч. У дитинстві боїмося, що друзі нас зрадять або перестануть з нами дружити. Підліток боїться не сподобатися іншим і залишитися самотнім, боїться, що його/її ніхто не полюбить. У молодості ми боїмося майбутнього, коли знімаємо рожеві окуляри, а слово точно поволі зникає з нашого щоденного вжитку. У дорослому житті наші страхи вже стосуються не майбутнього, а сьогодення, щоденного життя: боїмося хвороби, боїмося не вкластися під кінець місяця у зарплату, боїмося втратити роботу, боїмося, що діти виберуть хибний шлях. У старості з’являється страх неправильно зрозуміти слова лікаря, страх завдати зайвих клопотів дітям та онукам, страх вийти з дому і раптом почутися зле, страх втратити ясність розуму, страх залишитися самотнім.
Мироносиці, які пішли до гробу, також не переставали боятися, хоча вже минула субота. Минула субота означає також, що минула п’ятниця. Отже, вже нічого не вдієш — усе вже сталося. Навіть сліз, і тих вже не залишилося… І ми знаємо, що трапилося біля гробу. Жінки й далі продовжують боятися. А хто б не налякався, коли увійшов би до гробу і зустрів там когось живого, що сидить та ще й говорить до тебе? Що більше, це ще й зовсім інша особа, ніж похований у цьому гробі, до якого вони і прийшли. Проголошення воскресіння Ісуса, на відміну від того, що Ісус робив за життя, не чинить раптових чудес, не змінює вмить серце людини, не переводить її одразу від страху до радості. Це воскресіння треба поволі прийняти, зрозуміти, засвоїти. Бо воно незручне. Бо означає, що маємо все розпочати спочатку, йти в Галилею — там нас зустріне Воскреслий. І все ж, якже минула субота, воскреслий Ісус увійшов до сердець Саломії та двох Марій. Тому що, каже Марко, вони прийшли до гробу, як сходило сонце. Перші християни називали Ісуса сонцем, що переможно піднімається вгору. Слово сходити в стосунку до сонця вживається і для опису воскресіння — встав із мертвих. Самі того не відаючи і не усвідомлюючи, Саломія і дві Марії приходять до гробу вже із Воскреслим у серці. Тому що в день перед суботою вони мали сміливість стояти під хрестом. Тож зараз, хоч і бояться, але приходять до гробу. Коли ти стоїш під хрестом, тебе накривають хвилі смертельного болю. Але якщо потім ти увійдеш до гробу, то знайдеш його порожнім, бо смерть перемінилася на життя. Воскресіння — це вже не мати страху, коли тобі страшно!
Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.
Підтримайте автора роздумів — «Скинію»!
▪️Новий номер картки ПриватБанк: 5169 3305 2243 6531 (Чобіт Ольга Іванівна)
▪️Для власників картки Монобанк: https://send.monobank.ua/jar/7CJJ5U5JwP
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com
фінансово.
Щиро дякуємо!
