Почуття гумору — це ознака психічного здоров’я, інтелекту й зрілості, стверджують психологи. А, можливо, і святості…
Адже радість — це один із плодів Святого Духа! «Почуття гумору — це найлюдяніше наставлення, найближче до Божої благодаті», — стверджує нинішній Папа, Франциск.«Тільки той, хто справді має близькі стосунки з Богом, може дозволити собі іронічно ставитися до себе, своїх переживань, а також навколишнього світу», — каже він.
Гумор тісно пов’язаний ще й із такою чеснотою як смирення. У латинській мові ці слова мають один корінь. Humilitas (смирення) пов’язане зі словом homo — людина. Humilitas — це прийняття правди про себе: «із пороху взятий і в порох повернешся»; прийняття своєї обмеженості, недосконалості.
Вміння посміятися — по-доброму — над собою допомагає переживати важкі життєві ситуації, створюючи дистанцію. Почуття гумору пов’язане з навичками стресостійкості та самооцінкою. Саме тому веселунам легше впоратися з труднощами. Є навіть таке поняття «поглянути на проблему з усмішкою».
Ось кілька святих, відомих неабияким почуттям гумору, що допомагало їм спілкуватися з людьми, вирішувати складні питання, переживати важкі ситуації — навіть мученицьку смерть — і йти до святості. Їх упевнено можна назвати покровителями радості.
1.Святий Франциск
Святий Франциск Ассізький цілком міг би бути покровителем християнської радості. Він охоче жартував над собою і над іншими. «Квіточки св.Франциска» — це відома збірка оповідань із життя Бідачини, в яких багато чудового, ніжного, мудрого гумору, що походить від примирення з Богом, ближніми, створеним світом.
Одного разу Франциск подорожував разом зі співбратом Матіасом. Вони дійшли до роздоріжжя, де мали вибрати одну з трьох доріг, але не знали, куди піти. Святий Франциск вирішив покластися на Божу волю, але зробив це в дуже нетрадиційний спосіб: сказав братові стати посеред роздоріжжя і… крутитися так, як це роблять діти. Матіас крутився так швидко і довго, аж йому запаморочилося в голові й він упав. Тоді Франциск запитав: «Куди звернена твоя голова?» «На Сієну», — відповів брат. «Це дорога, яку нам вказує Господь», — сказав Франциск. Виявилося, що того дня в Сієні він був дуже потрібен.
2.Святий Томас Мор
Святий Томас Мор, якому за вірність Церкві за наказом Генриха VIII відтяли голову, зберіг почуття гумору навіть на ешафоті. Попросивши ката допомогти йому зійти на місце страти, він сказав: «Допоможіть мені, старій людині, зійти на ешафот, а звідти я вже як-небудь сам зійду». І додав: «Моя голова належить королю, тож дивіться, не пошкодьте бороду». Цей святий англієць — автор «Молитви про добрий гумор», в якій є такі слова:
«Дай мені, Господи, добре почуття гумору. Зішли мені благодать розуміти жарти, щоб я знайшов у житті трохи радості й міг дарувати її іншим».
3.Свята Тереза Авільська
Свята Тереза Авільська, одна з найбільших в історії містичок, славилася своїм гострим язиком. Під час однієї важкої подорожі вона поранила ноги і вигукнула: «Боже, після стількох страждань ще тільки цього бракувало!» А у відповідь почула: «Хіба ти не знаєш, що Я так ставлюся до друзів?» Тереза відповіла жартома: «Мій Боже, ось чому їх у Тебе так мало!»
4.Святий Філіп Нері
Святий Філіп Нері був відомий серед своїх друзів як великий веселун. Він казав, що смуток — найбільший союзник сатани, а радість — це дорога до святості. «Сумний святий — це не святий», — також стверджував Філіп Нері. Цей незвичний душпастир Рима, навертаючи бідняків і заможних кардиналів, любив жарти і не боявся навіть бути блазнем.
Одного разу він з’явився на важливому зібранні з наполовину поголеним обличчям. Він пробивав мильні бульбашки клерикального марнославства, яких у Римі тоді не бракувало.
Філіп Нері часто сповідав, а покути, які він завдавав каяникам, не раз були екстравагантними, але діяли дивовижно. Так, наприклад, одному з пенітентів отець сказав пройтися влітку в шубі через весь храм, повний людей, які брали участь у богослужіння.
Іншого разу одна жінка зізналася, що згрішила… носом. «Як це носом? Як можна носом зробити щось погане? — запитав священник. — А, ну так, можна. Сунути свій ніс у чужі справи», — пояснив святий.
5.Святий Йоан Марія Віанней
Своєю радістю та жартами приваблював також настоятель з Арса. Одна з жінок, яка у нього сповідалася, вкотре в усіх подробицях розповідала історію свого життя. Втомлений цим священник нарешті запитав: «Шановна пані, в якому місяці року Ви говорите найменше?» — «Не маю поняття», — відповіла жінка. «То я Вам скажу: це має бути лютий, бо він на три дні коротший за інші місяці», — сказав святий.
Коли Віаннею було 57 років, він важко занедужав на хворобу легень. Пріор Бландон схилився над хворим і прошепотів йому на вухо: «Якби я міг хоча б ухопитися за край Вашої сутани, то був би впевнений, що потраплю разом із Вами до Раю». Хворий Йоан Марія Віанней розплющив очі, уважно подивився на повнуватого брата й відповів: «Будь ласка, не робіть цього. Моя сутана дуже зношена, а брама Неба вузька. Ризикуємо обидва залишитися назовні».
6.Святий папа Йоан ХХІІІ
Ближче до наших часів, згадаймо відоме почуття гумору доброго папи св.Йоана ХХІІІ. Папа Ронкаллі відзначався веселою вдачею, був гострим на язик і часто жартував.
Після обрання Папою він почув, як одна жінка вигукнула: «Який він товстий і негарний!» «Шановна пані, конклав — це не конкурс краси», — відповів папа.
Якось під час відвідин лікарні Святіший Отець запитав хлопчика, ким той хоче стати, коли виросте. Хлопчик відповів, що хоче бути полісменом або папою. «На твоєму місці я б пішов у поліцію, — сказав Святіший Отець. — Адже папою може стати кожен, поглянь на мене!»
У відповідь репортеру, який запитав «Скільки людей працюють у Ватикані?», Папа відповів: «Близько половини».
Коли єпископ Ронкаллі був нунцієм у Парижі, його одного разу запросили на урочисту сесію високоповажної Французької академії. Після церемонії хтось запитав його про враження, на що нунцій відповів: «Це прегарний і захопливий храм науки, у якому можна почути чудові речі. Однак крісла тут, на жаль, такі, що на них може сидіти лише половина нунція».
7.Святий папа Йоан Павло ІІ
Святий Йоан Павло ІІ своєю усмішкою та жартами підкорив серця багатьох.
Якось із ним сталася кумедна історія. Якось Святіший Отець працював у своєму кабінеті й вирішив подзвонити до лікарні у Швейцарії, де лежав його друг, єпископ Анджей Дескур. Папа набрав номер лікарні й попросив з’єднати його з палатою, де лежав хворий єпископ. Телефоністка поцікавилась: «А хто його запитує?» — «Папа Римський», — відповів Йоан Павло ІІ. На хвилину запала тиша, а потім жінка відповіла: «Ви такий Папа Римський, як я китайська царівна». Коли все з’ясувалося, телефоністку хотіли звільнити, але Святіший Отець за неї заступився, тому що, як сам сказав, «чудово розважився».
Під час одного з візитів Йоана Павла ІІ до Сполучених Штатів кардинал Тімоті Долан, тоді архієпископ Мілуокі, доповідав Святішому Отцю: «Справи йдуть добре. Архідієцезія збільшується». «І архідієцезія, і архієпископ!» — відповів Папа.
Йоан Павло ІІ умів і любив жартувати з натовпом. Одного разу, в другий день Різдвяних свят, він запитав паломників, що зібралися на площі св. Петра: «Чому ви сюди прийшли? Подивитися, чи Папа на місці? Звісно, що так. Він змушений сидіти вдома, адже ніколи не знаєш, коли вам заманеться прийти і помолитися тут “Ангел Господній”!»
Отже, жартуйте, смійтеся (увага: не плутати добрі жарти зі злою іронією чи сарказмом!) — і крокуйте до святості. А якщо вам бракує радості, якщо у вашому серці поселився смуток, а тривоги і турботи чи страждання заважають побачити світло, просіть цих святих покровителів заступатися за вас і випросити вам у Бога благодать радості та почуття гумору.
фінансово.
Щиро дякуємо!
